- •2.Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •6Культура античних міст Північного Причорномор’я: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт.
- •7Культура античних міст Північного Причорномор’я: мистецтво, побут, релігія
- •8 Культура стародавніх слов’ян. Давньослов’янське язичництво
- •9 Християнство
- •11 Письменність кр
- •12.Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво.
- •14. Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •15. Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хiii-XV ст.
- •16Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
- •17.Передумови
- •18. Розвиток освіти і наукових знань у XVI – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •19Полемычна лытература
- •20Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •21. Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.)
- •22. Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •23. Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •24. Освіта і наука в Україні в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •25. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26. Література і мистецтво України в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •27. Українське (“козацьке”) бароко. Архітектура та живопис хvіі – хvііі ст.
- •28. І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •29. Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
- •30. Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
- •31 Відродження
- •32. Кирило-Мефодіївське братство, “Руська трійця”, громади в контексті української культури.
- •34. ІванКотляревський – засновникновоїукраїнськоїлітература.
- •35. Тарас Шевченко: семантика символіввпоезії та живописі.
- •36Українська література другої пол. Хіх – поч. Хх ст.
- •37 Театр
- •38…….Драгоманов
- •39Франко
- •42 Модернізм
- •43 Укр культура в рки першої світової
- •44 Культура в 1917-1920
- •45.Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920х рр.
- •46.Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр.
- •47 Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •48 Укр мистецтво
- •49 Тоталітаризм
- •50.Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •51.Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. Хх ст. Культурно-ідеологічні процеси.
- •52.Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської “відлиги”: основні тенденції та характерні ознаки
- •53. Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •55. Українська культура в роки “перебудови”. Діяльність неформальних громадських об’єднань.
- •56. Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •57. Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності .Субкультури.
- •58. Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •59.Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •60Діаспора
34. ІванКотляревський – засновникновоїукраїнськоїлітература.
Життя і творчістьІванаКотляревського припали на той час, коли в Україніутверджувалосякріпацтвозісвоїминелюдськими законами та мораллю. Можливіспробинаціональногорухувідразупридушувались.
ІванКотляревський почав з чистого аркушатворитиісторіюновоїукраїнськоїлітератури, сповненоїживоїмови, лексичногобагатства та ліричноїпісенності. Поема „Енеїда” стала епохальнимявищем у духовному життіукраїнського народу. Вжесучасниками „Енеїда” сприймалася як своєріднийпосібник народного життя, панорама звичаїв та побуту. „Наталка Полтавка” – цеще один неперевершений шедевр ІванаКотляревського. Завдякийомувжемайжедвістіроківживеневмирущий образ Наталки, в якомуписьменник так блискучевтіливнароднийідеалукраїнськоїжінки, її красу та розум. Діяльністьцієїгеніальноїособистостібуланастільки масштабною в українськійкультурі, що ми навіть не можемооцінитийого заслуги, як вони того варті. Але ми, українці, завждибудемопам’ятатиІванаКотляревського і нести у своїхсерцяхповагу і любов до нього. Іван Петрович Котляревський (1769–1838) – надзвичайнапостать в історіїУкраїни: драматург, письменник, автор славнозвісної „Енеїди”, „Наталки Полтавки” та ін. НародивсяІван Петрович у мальовничомумісті Полтава. І з того часу неможливоговорити про цемісто, не згадавши про великого українськогописьменника. Котляревський став символом Полтави. ЗначенняКотляревського як зачинателя українськоїлітературивиняткововажливе: своїмпоетичним словом, утвердженням засад демократичноїестетикивінвідкривав, новийнапрям у розвиткунаціональноїкультури, спрямований на дедаліглибшепроникнення в життя народу, на осмисленняйогоісторичноїдолі.Оригінальність і суспільнезначення таланту автора “Енеїди” прекрасно розумілипрогресивнідіячівітчизняноїкультуриІ.Я.Франко.Творчість І. П. Котляревськогоувійшладорогоцінним вкладом в українськулітературу і стала живим джерелом духовного розвиткународу.Значення “Енеїди” й у тому, щоцимбезсмертнимтворомКотляревськийпоєднавукраїнськехудожнє слово зісвітовою культурою. Цимтвором автор довів, що і й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показатижиття народу і висміятийоговорогів. ”Енеїда”– чи не єдинийтвір у Європі, що став народним, боця перша високохудожня поема новоїукраїнськоїлітературизогріваєчитачавласним, а не позиченимсвітлом.
35. Тарас Шевченко: семантика символіввпоезії та живописі.
Перша половина ХIХ столiття. Росiя – пiдчоботомсамодержавства, у ярмiкрiпаччинистогнуть люди. Крiпакаможнапродати, помiняти на собаку, до смертiзасiктирiзками за найменшупровину, забрати у солдати. Та найбiльштрагiчна доля жiнки-селянки, особливо – матерi-крiпачки. Т. Г. Шевченко бачивце з дитинства.
Пережив поет втратукоханоїОксани, яку спiткала доля Катерини. Знавбагатьохнещаснихжiнок. I доля матерi-страдницiстає одною з провiдних тем йоготворчостi (мабуть, другою пiсля теми боротьби).
Страждаєгероїнявiрша “Сон”, яка збирає урожай з панськоїниви, а власне дитя покинула без догляду “у холодку пiд снопом”.
МатиМарини днями i ночами просиджує перед вiкнамипомiщиць кого будинку, не в змозiвизволитидоньку з пазурiвласого пана (“Марина”). Кров’юобливаєтьсясерцематерiАлкiда (“Неофiти”), коли вона бачить, як дикiзвiрирозривають на аренiКолiзеюїїсина, їїдитину.
Трохим’якшоюбула доля з Ганною (“Наймичка”), але i їй нелегко житипорядiзсином, не признаючись, що вона йогомати.
Причини цього горя трохирiзнi. Переважно вони соцiальнi. Вiдпанськоїнеобмеженоївлади i сваволiстраждаютьгероїнiоднойменнихвiрша i поеми “Сон”, всевладний пан занапастивматiрЛiлеї, бiжить
уполе за донькою, яка збожеволiла, знечещена паном, i гине разом з нею матиМарини.
Часом причини стражданьжiнки-матерiрелiгiйно-соцiально-психологiчнi. Алкiд (“Неофiти”) приймаєновурелiгiю, яка несесправедливiсть, - християнство, перших християнпереслiдують – i вiнгине. Але релiгiйна тема звучить тут ширше: матирозумiє, щосинбореться за правду i справедливiсть, тому страждає, але не дорiкаєйому.
Якого ж порятункушукаютьгероїнiтворiвШевченка? Де йогошукають? Частiшевсього вони – покiрнiжертви, щомовчкисраждають i гинуть. ПокiрнойдематиIвася (“Сон”), “щоб дожать до лановогоще копу”, все, на що вона здатна – цемрiя-сон про волю. Проклинаючи (але не бiльш) пана вмираєматиЛiлеї. Лише благаєпожалiтиїї дочку матиМарини.
Не протестує i Ганна (“Наймичка”), але вона шукаєпорятунку в людськiйдобротi, пiдкинувшидитинузаможнимлiтнiм селянам. I не помиляється. Аджецепростi люди з серцем i душею, щовмiютьлюбити i спiвчувати.
Свiдомiший протест матерiАлкiда: втратившисина, вона продовжуєйого справу, несесинове слово – слово правди людям i проклинає тирана.
Отже, показавши стражданнябезправної, хоч i прекрасної (“нiчогокращогонемає, як тая мати молодая”) жiнки-матерi, поет нiби кличе: “Давайте ж щосьзробимо, щоб не каралася так гiрколюдина, мати, вiдякої – все найпрекраснiше на землi! Порвiмокайдани!”