- •Назвіть основні дисципліни, пов’язані з психологією праці опосередковано (через інші сфери науки, практики, мистецтва).
- •Розкрийте зміст поняття «професійна придатність».
- •Виділіть сфери практичної діяльності і наукові дисципліни, з якими буде пов’язана психологія праці в майбутньому.
- •Перелічити шляхи профілактики і корекції несприятливих функціональних станів та «професійного вигоряння» працівника.
- •6.Назвіть позитивні умови становлення професіоналізму суб’єкта праці.
- •7.Як зв’язана структура мотивації праці і кваліфікація суб’єкта.
- •8.Назвіть періоди найактивнішого розвитку психології праці.
- •9.Перелічити психологічні умови підвищення ефективності трудової діяльності.
- •10.Розкрити зміст відмінностей понять «штати», «кадри», «персонал», «людські ресурси».
- •11.Складіть перелік службових обов’язків психолога в організації.
- •12.Перелічіть і поясніть основні структурні елементи трудової адаптації.
- •13. Поясніть, як впливає на трудову адаптацію темперамент людини.
- •Охарактеризуйте основні принципи класифікації професій.
- •Приведіть приклади типології професій.
- •Назвіть негативні умови становлення професіоналізму суб’єкта праці.
- •17. Розкрийте зміст феномена «акмеологічні інваріанти професіоналізму».
- •18. Перерахуйте періоди якнайменш активного розвитку наукової дисципліни
- •19. Дайте визначення і охарактеризуйте зміст поняття «трудовий пост».
- •Назвати і пояснити зміст основних видів трудової адаптації, її сутність.
- •21 Назвіть механізми і умови, що ускладнюють повноцінне формування і розвиток професійної самосвідомості суб’єкта.
- •22 Які явища, процеси, закономірності відносяться до психологічних механізмів адаптації людини до трудової діяльності в організації.
- •23.Дайте визначення і охарактеризуйте зміст поняття «робоче місце».
- •Розкрийте вміст феномена «стрес» в контексті практичних задач, вирішуваних психологією праці.
- •25. Дайте визначення і охарактеризуйте зміст поняття «професія».
- •26. Розкрити основні рівні трудової адаптації і показати взаємозв’язок і взаємодію між ними.
- •27. Дайте визначення і охарактеризуйте зміст поняття «предмет праці» та «засіб праці».
- •34. Опишіть вимоги професії типу «людина-техніка» на підставі особових профілів успішних професіоналів.
- •35. Опишіть вимоги професії типу «людина-знак» на підставі особових профілів успішних професіоналів.
- •36. Розкрийте зміст підстав, використовуваних для типології кар’єри різними авторами
- •37. Опишіть вимоги професії типу «людина-образ» на підставі особових профілів успішних професіоналів.
- •39. Опишіть вимоги професії типу «людина-природа» на підставі особових профілів успішних професіоналів.
- •У чому полягає схожість і відмінність акмеологічного і традиційних психологічних підходів до проблеми у трудовій діяльності суб’єкта?
- •Охарактеризуйте цілі та задачі ергономіки.
- •42. Опишіть вимоги професії типу «людина-людина» на підставі особових профілів успішних професіоналів.
- •43. Назвіть основні детермінанти розвитку психології праці.
- •44. У чому полягають ергономічні основи конструювання робочих місць.
Розкрийте вміст феномена «стрес» в контексті практичних задач, вирішуваних психологією праці.
Стрес - термін, що пізнає великий круг станів фізичної і психічної напруги, що виникають у людини у відповідь на різноманітні екстремальні дії (несприятливі, значні по силі, тривалі, несподівані і ін.). Чинниками стресу - стрессорамі можуть бути як внутрішні, так і зовнішні причини: сильні фізичні і психічні травми, інфекція, психічні (сенсорні, емоційні, когнітивні), м'язові перевантаження, різкі зміни температури і т.д.
Феномен стресу був відкритий канадським (народився у Відні в 1907 р., переїхав до Канади в 1932 р.) фізіологом Гансом Селье в 1936 р. для позначення неспецифічної реакції організму («загального адаптаційного синдрому») у відповідь на будь-яку несприятливу дію. Загальний адаптаційний синдром має три класичні стадії - пригноблення, мобілізація, виснаження. Він може надавати як мобілізацію, так і негативний вплив на поведінку і діяльність - аж до повної їх дезорганізації [166, 167].
Пізніше, з початку 1960-1980-х рр. поняття «стрес» стало активно використовуватися психологами для опису стану людини в екстремальних умовах на фізіологічному, психологічному, поведінковому рівнях. Великий внесок у вивчення психологічних механізмів цього феномена вніс Р. Лазарус, один з основоположників когнітивної теорії стресу, що базується на суб'єктивній оцінці, яку дає людина загрозливим чинникам [80].
Оптимізація поведінки працівника в екстремальних і особливих умовах припускає рішення декількох стандартних науково-практичних задач:
вивчення феноменології психічних стані людини в особини, і екстремальних умовах, механізмів їх виникнення і розвитку;
розробка методів діагностики функціональних станів на різних рівнях: психофізіологічному, психологічному, нозологічному;
розробка методів і засобів управління і самоврядування функціональним станом;
моделювання «важких» психологічних станів людини;
вивчення можливостей людини адаптуватися до діяльності в особливих і екстремальних умовах, його психічної стрессоустойчивості.
У практичному плані виділяють чотири субсиндроми стресу.
Когнітивний - виявляється у вигляді зміни сприйняття усвідомлення інформації, що поступає до людини, яка знаходиться в екстремальній ситуації, в зміні його уявлень про зовнішнє і внутрішнє просторове середовище, в зміні спрямованості його мислення і т.д.
Емоційно-поведінковий - полягає в емоційно-плотських реакціях на екстремальні, критичні умови, ситуацій і т.д.
Соціально-психологічний - виявляється в зміні стилю спілкування людей, що знаходяться в стресогенних ситуаціях. Ці зміни можуть виявлятися у вигляді соціально-позитивних тенденцій об'єднанні людей, в збільшенні взаємодопомоги, в схильності підтримувати лідера, слідувати за ним і т.п. Проте можуть складатися і соціально-негативні форми спілкування: самоїзоляция, схильність до конфронтації з навколишніми людьми і т.п.
Вегетативний - виявляється у виникненні або тотальних, або локальних фізіологічних стресових реакцій, які направлені на адаптацію, але можуть стати підставою для розвитку званих хвороб стресу [64, 67, 105].
Індивідуальні відмінності в поведінці людей виявляються в залежності як від їх індивідуальних особливостей, так і від вираженості стресогенних чинників. При порівняно невисоко екстремальності у більшості людей виникає активне стресове поведінкове і трудове реагування: збільшення швидкості реакцій, зменшення помилок і т.п. При порівняно високій екстремальності умові діяльності у більшості людей виявляються негативні форми стресового реагування, а число активне і адекватно реагуючих зменшується.
Вітчизняними психологами стрес найактивніше вивчався спорті (б. А. Вяткин, О. В. Дашкевіч, А. Ц. Пуні і ін.) і в діяльності професійних військових (У. А. Бодров, Би. Ф. Ломів, В А. Пономаренко [21, 22, 55, 85].
Особливе значення в активізації адаптаційного процесу у праці займає тривога. Тривога розглядається як відчуття невизначеної загрози (характер або час виникнення якої не піддаються прогнозу), як почуття дифузійного побоювання і тривожного очікування, невизначене занепокоєння. Тривога може служити сигналом порушення психічної адаптації суб'єкта праці. Опції тривоги в загальний адаптаційний процесі різні і навіть в деяких випадках антагоністичні. З одного боку, тривога може активізувати особистість, з іншого боку, вона може надавати і деструктивний вплив, змінювати поведінку людини, роблячи його менш адаптивним. Визначальна роль при цьому відводиться саме особистісним чинникам.
Розрізняють тривогу як особистісну рису, яка обумовлює готовність до тривожних реакцій, і актуальну тривогу, що входить в структуру психічного стану в даний конкретний момент (Ю. Л. Ханін). Аналізуючи різні варіанти тривоги, Ф.Б. Березін описав розвиток цього стану (так званий тривожний ряд), коли в порядку наростаючої тяжкості людина проходить наступні ступені: 1) відчуття внутрішньої напруженості, 2) гіперстезіческіе реакції; 3) власне тривога, 4) страх, 5) відчуття невідворотності катастрофи, що насувається, 6 ) тривожно боязке порушення.
Таким чином, стрес і перша його стадія - тривога - роблять значний вплив на активацію суб'єкта в процесі праці, динаміку його працездатності. Однією з характерних особливостей сучасних професій є переростання стресу в дистрес, негативно впливає на трудовий процес. Не тільки медичні, але й різні негативні соціально-економічні наслідки дистресу, такі як незадоволення роботою, зниження продуктивності праці, аварії, прогули, плинність кадрів, акцентують увагу на необхідності вивчення стану психологічного стресу і дистресу. Оптимізація будь-якого виду праці передбачає використання комплексу профілактичних заходів, спрямованих на виключення або максимальне обмеження причин виникнення сильного стресу.