50.Політичні еліти
В
будь-якому суспільстві існує і повинне
існувати меншина населення, яке ухвалює
найважливіші рішення в суспільстві і
править більшістю. Ця меншина, що здійснює
функції управління, володіє специфічними
особовими особливостями і професійними
якостями, що допомагають перебувати
при владі і утримувати її. Цей особливий
прошарок людей називають правлячою або
політичною елітою.
Під
політичною елітою можуть розумітися,
наприклад, правляча каста, середньовічна
аристократія, правлячий клас Нового
часу, елітні групи сучасного суспільства.
Всі ці
прошарки розрізняються за своїм
походженням, способам і джерелам
рекрутування, способу життя, проте мають
і ряд фундаментальних загальних ознак
- займають привілейоване положення в
суспільстві, мають більш високий рівень
життя, а головне - контролюють основні
важелі влади.
Політична
еліта - це
привілейована група, яка займає керівні
позиції у владних структурах і
безпосередньо бере участь в ухваленні
рішень, зв'язаних з використанням
влади.
Еліти
( в перекладі з французького - «краще»,
«вибране»):
представляють в політиці групові інтереси;
створюють оптимальні умови для їх реалізації і узгодження;
формують мету і перспективи розвитку суспільства;
ухвалюють стратегічно важливі рішення і використовують ресурси державної влади для їх реалізації.
Причини утворення еліти:
суспільство, як всі складно організовані системи, потребує професійної управлінської дії, що викликає необхідність в розподілі праці на керівниках і керованих;
необхідні люди, що володіють спеціальним знаннями, навиками, досвідом, здатні здійснювати управлінські функції;
політична нерівність в суспільстві, обумовлене нерівністю психічних, соціальних і інших умов, створює різні можливості займатися політикою для різних соціальних груп і індивідів;
управлінська праця високо оцінюється і стимулюється в суспільстві, а близькість до влади відкриває широкі можливості для реалізації індивідуальних потреб. Це примушує багато людей прагнути у владні інститути;
пасивність широких верств населення, які, займаючись рішенням власних повсякденних проблем, звичайно вважають за краще триматися далі від політики.
51.Сутність політичного лідерства
Політичне лідерство - одне з унікальних явищ політичного і суспільного життя, зв'язане із здійсненням владних функцій. Концепції політичного лідерства поділяються залежно від їх теоретичних підстав на декілька груп: по-перше, ті, які виходять з того, що лідер - універсальне соціальне явище людської діяльності і закономірності його функціонування єдині в усіх сферах життя суспільства (в політиці, економіці, спорті та ін.). По-друге, концепції, що ототожнюють лідера з керівництвом і управлінням, при цьому формальне володіння владою розглядається як необхідна і достатня умова лідерства; діяльність лідера стає як адміністративна, специфіка явища зводиться здебільшого до правових (партійно-етичних, релігійних тощо) регулятивів політичної поведінки службової особи. Політичний лідер як соціальний інститут ототожнюється з органами державної влади. По-третє, концепції, що розглядають політичного лідера як ''специфічне явище суспільного життя, не таке, яке зводить до психологічних, економічних або правових принципів. Політичне лідерство здійснюється через функціонування конкретного механізму -одного з необхідних політичних інститутів. Лідерство має ширші, аніж клас, об'єктивні основи. Потреба в самоорганізації, упорядкуванні поведінки окремих елементів, організованості системи з метою забезпечення її життєвої функціонуючої спроможності, викликає необхідність в лідері. Процес зародження політичного лідерства відбувається звичайно стихійно, спонтанно. Але в реальному житті процес формування політичного лідерства більш складний і тривалий. Є декілька видів політичного лідерства: формальне лідерство, що надає пріоритетний вплив певної особи на членів організації, закріплене в її нормах і правилах і яке засноване на становищі в суспільній ієрархії, місці та рольових структурах; неформальне лідерство - спроможність і готовність людини до виконання ролі лідера тощо.