Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MVE.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
321.54 Кб
Скачать

17. Оцініть переваги і недоліки індивідуальних та колективних методів виконання самостійної роботи

Критика методу колективного навчання зводиться до таких основних моментів. Перша проблема пов'язана з системою гру­пового стимулювання (заохочення). «Сильні» учні можуть не отримати високих оцінок, тому що «слабким» учням не вдалось засвоїти матеріал, як «сильним». По-друге, колективно навчання зводиться до того, що учні навчають один одного. Однак ніхто з них не володіє предметом краще, ніж учитель. Тому, коли треба давати важливий новий матеріал, працює вчитель, який добре володіє предметом. По-третє, мало хто з викладачів точно до­тримується правил застосування різних моделей колективного навчання. Багато викладачів вважають це просто роботою в гру­пі, хоча для доброго засвоєння матеріалу цього замало.

Метод навчання в групах потребує, щоб відповідальність за засвоєння економічного матеріалу і результат роботи групи були на самому студенті. При цьому він повинен вчитись пра­цювати в колективі, що необхідно йому в майбутньому профе­сійному житті.Існує багато експериментальних даних, які свідчать про ефек­тивність командної роботи. Правильне використання цього мето­ду дає кращий когнітивний ефект, ніж традиційні методи, що в процесі таким чином структурованої роботи між учнями форму­ються позитивні відношення.Але для того щоб колективне навчання мало бажаний ефект, недостатньо просто організувати групу. Необхідно дуже ретель­но продумати систему колективного стимулювання і механізм особистої відповідальності кожного члена групи. Крім того, гру­пове навчання потребує спеціальної організації навчального прос­тору, проведення групових вправ, розробки додаткових інс­трукцій для вчителі і учнів, чітко сформульованого завдання, можливості зворотного зв'язку, підбиття підсумків і т. д.Індивідуальне навчання — найстаріша форма навчального процесу. Ще з часів Давньої Греції учень виконував завдання індивідуально, користуючись при цьому тільки безпосередньою допомогою викладача.Зараз індивідуалізація навчального процесу знаходить відображення у формі консультацій, доповнюючи ко­лективне навчання. Як відомо, структура навчального плану біль­шості вищих навчальних закладів країн Західної Європи побудо­вана таким чином, що студенти протягом семестру вивчають 5— 6 дисциплін, з яких 2—3 дисципліни є нормативними (обов'яз­ковими), а решта — вибірковими. При цьому щотижневе аудитор-не навантаження студентів не перевищує 15—18 годин. Весь ін­ший час відводиться на самостійну роботу.Поширення практики індивідуально-консультативної ро­боти зі студентами вимагає високої професійної компетентності від викладачів, а також певної психолого-педагогічної та ігротех-нічної підготовки.Т. О. Кучерява і М. В. Сильченко пропонують такі складові індивідуалізації процесу навчання: урахування індивідуально-психологічних особливостей студента, зокрема, його інтелекту­ального рівня та здатності до продуктивного мислення; ви- до» конання індивідуальних завдань, рівень яких відповідає цим Щі індивідуально-типологічним особливостям; індивідуальне спілкування викладач—студент у процесі підготовки та захисту індивідуальних завдань.При виконанні індивідуальних завдань вміння та навички творчого мислення студентів формуються в три етапи: І — репродуктивний (формування початкових навичок на практичних заняттях; II — продуктив­ний (закріплення навичок при виконанні індивідуальних за­вдань комплексного характеру) і III етап — участь у креатив-проекті.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]