- •Макроекономіка.
- •1. Предмет макроекономіки. Методологія макроекономічного аналізу. Об’єкт та суб’єкти макроекономіки.
- •Основні макроекономічні показники. Методи їх обчислення.
- •Співвідношення між основними показниками Системи національних рахунків.
- •Споживання та заощадження як функції доходу. Недоходні фактори впливу на споживання та заощадження.
- •Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори впливу на сукупний попит.
- •6. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції. Нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію
- •Сучасні теорії сукупної пропозиції.
- •Ринок грошей та його рівновага.
- •Процентна ставка, ефект процентної ставки.
- •Економічний цикл. Циклічні коливання економіки, причини, наслідки.
- •Рівноважний ввп в умовах різного рівня зайнятості
- •Модель економічної рівноваги “витрати-випуск”.
- •Модель економічної рівноваги “вилучення – ін’єкції
- •16. Рецесійний та інфляційний розриви
- •17. Фіскальна політика держави та її вплив на державний бюджет
- •18. Проблеми збалансованості державного бюджету
- •19. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та наслідки
- •20. Державний борг та його наслідки.
- •21. Автоматична фіскальна політика, її інструменти.
- •22. Стимулююча та стримуюча фіскальна політика
- •23. Дискреційна фіскальна політика, її інструменти
- •24. Вплив державних закупок та чистих податків на реальний ввп
- •25. Структура сучасної грошово-кредитної системи.
- •26. Інструменти монетарної політики, їх вплив на пропозицію грошей в країні.
- •27. Операції Національного банку, його функції.
- •28. Облікова ставка як інструмент монетарної політики
- •29. Операції на відкритому ринку
- •30. Основні функції комерційних банків. Механізм створення грошей комерційними банками
- •31. Пропозиція грошей, грошовий та депозитний мультиплікатори.
- •32. Гроші, функції грошей види грошей.
- •33. Механізм функціонування грошового ринку
- •35. Ефект відсоткової ставки
- •36. Валюта та валютний курс. Види валютних курсів.
- •37. Процентна ставка та попит на інвестиції.
- •38. Суть причини, види, типи та методи вимірювання інфляції.
- •40. Інфляція. Наслідки інфляції.
- •41. Помилкова грошова політика уряду., наслідки.
- •42. Соціально - економічні наслідки інфляції та антиінфляційна політика уряду.
- •43. Ринок робочої сили. Умови рівноваги на ринку робочої сили.
- •44. Проблема зайнятості, її причини. Структура зайнятості.
- •45. Безробіття: його сутність та структура. Економічні та соціальні наслідки.
- •46. Стагфляція. Причини виникнення інфляції попиту.
Споживання та заощадження як функції доходу. Недоходні фактори впливу на споживання та заощадження.
Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати (СВ). Споживчі витрати, або споживання, — це витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.
Споживання є також найбільш суттєвим компонентом валового внутрішнього продукту (ВВП). У різних країнах частка споживання у ВВП коливається в межах 60—70 %, що зумовлює важливість для економіки прийняття рішень про споживання.
Структура споживчих витрат різна у різних груп населення (харчування, непродовольчі товари, послуги тощо). Тому в економічному аналізі виходять з так званих «якісних моделей поведінки», під якими розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, які побудовані на основі досліджень сімейних бюджетів. «Якісні моделі поведінки» ще називають «законами Енгеля» на ім'я німецького статистика XIX ст. Ернеста Енгеля, який досліджував зміни у споживчих витратах населення в залежності від зміни доходів.
Пріоритети у споживанні різні, але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їх бажаності для сім'ї: харчування, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування, транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім'ї, платності або безплатності тих чи інших послуг.
Статистика свідчить, що існують передбачувані закономірності, за якими домашні господарства розподіляють свої доходи за статтями споживання. Так, бідні сім'ї в основному витрачають свої доходи на товари першої необхідності — поточне споживання та житло. Із зростанням доходу збільшуються витрати на більш якісне харчування. Проте існує межа для тих додаткових грошей, що витрачаються на харчування. І з подальшим зростанням доходу питома вага споживчих витрат на харчування зменшується.
Заощадження — це та частка особистого безподаткового доходу, яка не споживається.
Економічні дослідження показують, що безподатковий дохід є визначальним фактором споживання і заощадження.Споживання та заощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятість.
Функція споживання є однією з найважливіших у макроекономіці. Вона показує співвідношення між споживчими витратами і безподатковим доходом як в статиці, так і в динаміці. Функція споживання, яка була запроваджена Кейнсом, грунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв'язок між споживанням та доходом. Аналогічно розглядається функція заощадження, яка є дзеркальним відображенням функції споживання.
Функція заощаджень в подальшому пов'язується з функцією інвестицій і застосовується для пояснення рівноваги на ринку інвестицій.
Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження.
Середньою схильністю до споживання (ССС) називають частку безподаткового доходу, що спрямовується на споживання (у відсотках):
ССС = (СВ / БД) * 100%.
Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називають частку безподаткового доходу, що спрямовується на заощадження (у відсотках):
ССЗ = (З / БД) * 100%
Оскільки БД = СВ + З, то ССС+ССЗ = 100%, або 1,0.
Переважно ССС більше ССЗ.
Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання:
ГСС = (СВ / БД) * 100%
Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом, який спричинив ці заощадження:
ГСЗ = (З / БД) * 100%
ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100%.
Залежність споживання та заощадження від доходу називається схильністю до споживання та заощадження. Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження.
До недоходних факторів споживання і заощадження відносять:
Багатство. Як нерухоме майно, так і фінансові засоби, якими володіє населення. Збільшення багатства зміщує графік споживання угору, а графік заощадження – вниз.
Податки. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує як споживання, так і заощадження.
Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки.
Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточних споживання та заощаджень.
Очікування. Можуть бути пов’язані із майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо.
Споживча заборгованість. Якщо в попередньому періоді заборгованість зросла, то в поточному періоді домогосподарсва будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість.
Відсоткова ставка. Зміна ставки процента впливає на співвідношення між поточним і майбутнім заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростає, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями.
Характерним є поняття автономного споживання та заощадження, тобто такого, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом недоходних факторів.