3. Якісні зміни у вихованні в період розпаду первісного суспільства

Істотні зміни в характері виховання відбулися в період розпа­ду первісного ладу ( 7 тис. - 3 тис. р. до н.е.).

Близько 7 тис. років до н.е. відбулися якісні зміни у культурному розвитку: людина переходить від збирання і полювання до хлібороб­ства і скотарства, розвиває своє вміння обробляти камінь, виготов­ляти нові знаряддя праці, навчається ткати полотно і ліпити посуд. Такі зміни в господарчому житті вимагають спеціальних практичних знань, трудових умінь та навичок, засвоєння яких можливе за допомогою спеціальної підготовки.

З ускладненням трудової діяльності і знарядь праці, з появою надлишків продуктів споживання відбувся розподіл праці на фізич­ну і розумову. З’явилися люди, які займались розумовою працею і не були зайняті трудовою діяльністю, - вожді, жерці, воїни. Вини­кає устрій общини – військова демократія. Створюється нова фор­ма суспільного життя - сім'ї.

Мета виховання: з виділенням різноманітних соціальних груп -вождів, жерців, воїнів і рядових членів общини-відбувається виникнення різних ідеалів. Ідеал вождів і воїнів орієнтував на підготовку до війни і керівництва життям общини. Ідеал жерця вимагав інтелектуальну підготовку і оволодіння священним релігійним знанням. В основі виховання рядових членів общини - праця як найвища цінність. Тому мета виховання: відповідність виховання потребам конкретної соціальної групи.

Із зміною мети виховання, змінюється зміст виховання:

• спеціальне воєнно-спортивне виховання надається воїнам;

• інтелектуальна підготовка, що полягала в засвоєнні агротехнічних та інших спеціальних знань, релігійних таємних знань, які вважалися священними, а значить недоступними для багатьох надається жерцям та вождям. Вони ж оволодівають і першими формами письма: вузликового або пізніше – малюнкового ( піктографічного ).

• трудове виховання, раннє включення у виробничу працю - для рядових общинників.

Зміст виховання визначається приналежністю до певної групи населення.

Нова функція виховання: закріплення за людьми певних соціальних ролей.

Із зміною мети і змісту виховання змінюється організація виховання:

1. Нерівне виховання;

2. з появою сімей на зміну колективному вихованню приходить сімейне (родинне) виховання;

3. виховання відбувається у безпосередній трудовій діяльності і спілкуванні, але виникають перші спеціальні заклади для підготовки молоді –“будинки молоді”.

У будинках молоді поряд із засвоєнням трудових навичок у дітей формувались традиційні уявлення, які забезпечували цілісність общини. У них сімейне виховання доповнювалось контролем общини і було пов’язане з ініціаціями.

Методи виховання:

Основним методом залишається наслідування в практичній діяльності, але все більш значимим у ньому стає пояснення принци­пів дій з опорою на показ, приклад. Негативним моментом є поява покарань як моральних (висміювання, залякування духами), так і фізичних.

Результат виховання: зменшення результативності виховання і зростання опору дітей виховним впливам дорослих.