Інші органи єс

Вищі інституції ЄС доповнюють інші важливі органи: дорадчі — Європейський соціально-економічний комітет (виражає позицію організованого громадянського суспільства з соціальних та економічних питань) і Комітет регіонів (виражає позицію регіональних та місцевих органів влади); фінансові — Європейський центральний банк (відповідає за монетарну політику та євро) та Європейський інвестиційний банк (фінансовий інструмент досягнення цілей Союзу) і з захисту прав людини — європейський омбудсмен(опікується скаргами громадян на інституції та органи ЄС). Є також чимало інших органів і установ, наприклад «Агентства Європейського Союзу», які допомагають досягненню цілей ЄС.

Суд Європейського союзу проводить свої засідання в Люксембурзі і є судовим органом ЄС вищої інстанції. Суд регулює розбіжності між державами-членами; між державами-членами і самим Європейським союзом; між інститутами ЄС; між ЄС і фізичними або юридичними особами, включаючи співробітників його органів

Україна і єс

2005 року Президент України Віктор Ющенко заявив, що членство в ЄС є стратегічною метою зовнішньої політики України. Всі фракції у Верховній Раді України 5-го скликання 2006–2007 років (окрім комуністів — 5 % місць) підтримували найшвидше приєднання до ЄС, зокрема перехід до більш тісних форм інтеграції (перший крок — створення зони вільної торгівлі відразу після вступу до СОТ, що було запропоновано ЄС у 2006). Деякі європейські політики та політологи вважають 2020 ймовірним роком вступу України до ЄС.

Угода про асоціацію та Порядок денний асоціації

5 березня 2007 розпочато переговори про укладення нової угоди, яка має замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом.[6] Під час паризького Саміту Україна-ЄС (вересень 2008) досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію.

Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ.

Підписання угоди було заплановано на початок 2012 року, але через політичні процеси в Україні, Єс відмовилось від підписання цієї Угоди.

Крім ЄС у Європі в 1960 р. виникла ще одна організація — Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАСТ) на основі підписаної в Стокгольмі конвенції. ЕАСТ — це торгово-економічне об´єднання, створене з ініціативи Великобританії як відповідь на утворення Загального ринку. В момент створення в ЕАСТ увійшли: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція. З 1961 р. до ЄАСТ приєдналася Фінляндія як асоційований член. У 1970 р. учасницею ЄАСТ стала Ісландія. У 1973 р. з ЄАСТ вийшли Великобританія і Данія, у 1986 р. — Португалія, а в 1995 р. — Австрія, Швеція і Фінляндія. В даний час членами ЄАСТ є Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.

Основу ЕАСТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита і кількісні обмеження, однак, відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава проводить самостійну торгову політику щодо третіх країн, а товари з цих країн не можуть вільно переміщатися всередині ЄАСТ (крім промислових товарів з ЄС). Розширюється співробітництво в галузі науки і техніки, захисту навколишнього середовища.

Асоціація не ставить на меті створення економічного і валютного, а тим більше — політичного союзу.

Діяльністю ЄАСТ керує Рада у складі ради міністрів чи постійних глав делегацій. В її завдання входить розробка рекомендацій і виконання урядами країн-членів угод, укладених у рамках асоціації. Рішення і рекомендації вимагають, зазвичай, одноголосності. Поточними справами керує Секретаріат. Штаб-квартира — у Женеві.

Отже, Європейський Союз - унікальне об’єднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і згуртованість країн-учасниць.

ЄС – міжнародне утворення, що поєднує ознаки міжнародної організації (міждержавність) і держави (наддержавність) проте формально він не є ні тим, ні іншим. У певних областях рішення приймаються незалежними наднаціональними інститутами, а в інших - здійснюються за допомогою переговорів між державами-членами.

Європейська асоціація вільної торгівлі (англ. European Free Trade Association, EFTA) — це зона вільної торгівлі, яка об’єднує митні території чотирьох європейських країн, які не вступили до Європейського Союзу, зокрема, Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. Зона вільної торгівлі забезпечує країнам-членам режим вільної торгівлі товарами та послугами, а також гарантує вільний рух капіталів та фізичних осіб.

Политические центры	Брюссель Люксембург Страсбург
Государства-члены	27[показать]
Официальные языки	23[показать]
Руководство  — Европейский совет  — Комиссия  — Парламент  — Совет министров	Херман Ван Ромпёй[1] Жозе Мануэл Баррозу Мартин Шульц Хелле Торнинг-Шмитт (Дания)
Основание (договоры)  — Парижский  — Римский  — Маастрихтский  — Лиссабонский	23 июля 1952 1 января 1958 1 ноября 1993 1 декабря 2009
Территория  — общая	7-я в мире[nb 1] 4 324 782 км²
Население  — оценка (2010)  — плотность	3-е в мире[nb 1] 501 064 211[2] 115,9 чел/км²
ВВП (ППС)  — всего  — ВВП/чел	1-й в мире[nb 1] (2009) 14,793 трлн $[3] 29 729 $
ВВП (номинал)  — всего  — ВВП/чел	1-й в мире[nb 1] (2009) 16,447 трлн $[3] 33 052 $