Тема 11.Правові засади страхування

План заняття:

1. Поняття, форми страхових фондів і функції страхування.

2. Здійснення страхової діяльності на правових засадах

1. Поняття, форми страхових фондів і функції страхування.

Люди цілком природно прагнуть захиститися від небезпеки, що загрожує їм втратою життя, здоров’я, житла, харчів і т. ін. Потреба в захисті дуже близька до їхніх первинних (фізіологічних) запитів та інтересів. З урізноманітненням інтересів людини ускладнюються атрибути її безпеки.

Страхування  це врегульований правовими нормами процес формування цільових фондів коштів на відшкодування шкоди при виникненні непередбачених явищ, а також на надання матеріальної допомоги громадянам при настанні певних подій в їх житті, іншими словами, це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інте­ресів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страху­вання або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юри­дичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)

Страхування є насамперед системою економічних відносин між конкретними суб(єктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого – страховики.

Таким чином, страхування передбачає в основному рух грошових потоків від страхувальників до страховиків, а потім при настанні певних подій  від страховиків до страхувальників. Як і в давнину, окремі господарства і держава повинні убезпечнювати себе від несподіванок і робити запаси фуражу, палива, сировини тощо.

У сучасний період страхування демонополізоване, але держава не може допустити, щоб виплати постраждалим, як фізичним, так і юридичним особам, відшкодовувалися безконтрольно, тому вона жорстко контролює і регламентує діяльність страховиків через систему державного страхового нагляду.

Страхування  економічна категорія, воно підпорядковане загальним завданням розподілу і використання національного доходу в інтересах всього суспільства. Створення і використання фондів страхування має публічний фінансовий інтерес, оскільки у відшкодуванні збитків, нанесених як природними силами, так і діями людини, зацікавлено все суспільство: держава, органи місцевого самоврядування, кожне підприємство, кожна людина. За допомогою страхових фондів перерозподіляється частина національного доходу із суворо цільовим призначенням  відшкодування нанесених збитків. Однак перерозподільні відносини у страхуванні обумовлені вірогідністю страхового випадку, який може нанести збитки. Можливість виникнення страхового випадку повинна носити випадковий характер. Якщо страхувальник впевнений, що немає ризику в тому, що він загубить речі, якщо буде нести їх в руках, то він не буде їх страхувати. А впевнений у тому, що страховий випадок обов’язково станеться, страховик не буде укладати договір із страхувальником. Основною ідеєю страхування є солідарний розподіл шкоди між страхувальниками. Відповідний страховий фонд, що має цільове призначення, утворюється з внесків певних страхувальників і витрачається на покриття збитків, які нанесені тільки постраждалим страхувальникам, які уклали договори страхування саме з цим страховиком.

Страхові відносини  вид фінансових перерозподільчих відносин, але вони виходять за межі календарного року, оскільки страхові події відбуваються не кожного року. Для того, щоб відшкодувати збитки, завдані особливо стихійним лихом, необхідно створити резерви. Страхувальники страхують не тільки майно, але й заощаджують кошти для несподіваного випадку (повноліття дитини, дожиття до певного віку тощо).

Таким чином, завданнями страхування є відшкодування шкоди, нанесеної стихійним лихом або іншими непередбаченими подіями, а також заощадження коштів страхувальника.

У плановому господарстві СРСР держава вільно розпоряджалася коштами державних підприємств, перерозподіляючи їх за потребою, тому страхування не було гостро потрібно як особливий метод захисту майна навіть державних підприємств. Зараз, коли країна переходить до ринкових відносин, воно стає необхідним. Шкода наноситься підприємствам, які розташовані на певній території країни, а не на всій, тому можна допомогти постраждалим підприємствам за рахунок страхового фонду, створеного саме цими зацікавленими суб’єктами. І чим більше суб’єктів певної території або галузі бере участь у створенні страхового фонду, тим менша частка при розкладі втрат припаде на кожного страхувальника. Саме цим і забезпечується концентрація коштів у єдиному фонді і з’являється можливість відшкодування збитків при невеликих витратах кожного страхувальника. Оскільки шкода не виникає повсякчасно, кошти у фонді накопичуються, а щоб вони не лежали, їх інвестують, і страховики одержують прибуток.

Кошти, які страхувальники вносять у страхові фонди, мають одне призначення  відшкодування втрат, які може понести суб’єкт страхових відносин, тому вони віддаються у фонд страховика беззворотньо, якщо не наступають події, від яких застраховане майно, здоров’я чи ще якесь благо, що належить суб’єкту страхових відносин.

Суть страхування проявляється в його функціях. Основною є ризикова функція. По-перше, наявність ризику, як потенційній можливості спричинення шкоди майновим інтересам, є основою існування страхування, і, по-друге, у рамках саме цій функції відбувається розкладка збитку між страхувальниками і виплата страхового відшкодування потерпілим.

Друга функція страхування  попереджувальна. Частина страхових внесків страхувальників йде на формування фондів попереджувальних заходів, метою яких є зниження вірогідності настання страхових випадків і зменшення масштабів їх наслідків (наприклад, придбання страховиком для страхувальника вогнегасників при страхуванні від пожежі).

Формування грошових накопичень для забезпечення певного рівня добробуту або його поліпшення здійснюється у рамках третьої  ощадної функції страхування.

Три перераховані функції страхування є основними. У ряді робіт по теорії страхування виділяється контрольна, кредитова і інвестиційна функції страхування. Сенс контрольної функції полягає в строго цільовому формуванні і використанні засобів страхового фонду. Здійснення контрольної функції виробляється через контроль за законністю страхових, що проводяться операцій. Зворотність страхових внесків в накопичувальних видах страхування зближує його з категорією кредиту. Використання тимчасове вільних засобів страхового фонду для отримання додаткового прибутку здійснюється у рамках інвестиційної функції.

Страхові фонди — особливі фонди цивільного призначення, утво­рені з коштів, мобілізованих завдяки страхуванню.

Число ризиків, загрозливих суспільству і окремій людині, таке велике, що страхові фонди неминуче створюються в різних організаційних формах і служать для різних цілей.

Держава, піклуючись про нормальне існування і розвиток суспільства, приймає різноманітні заходи по обмеженню і згладжуванню наслідків надзвичайних подій для громадян, продуктивних сил і довкілля. Створення умов для нормального відтворення кваліфікованої робочої сили здійснюється в процесі реалізації соціальної політики держави. Для вирішення цих завдань формуються наступні фонди.

1. Державні стратегічні страхові резерви призначені для запобігання і компенсації збитку від надзвичайних ситуацій у сфері державних фінансів, відшкодування збитку і ліквідації наслідків великих аварій, катастроф, стихійних лих. Стратегічні резерви створюються в грошовій і натуральній формі. У грошовій формі вони є золотовалютним запасом країни, в натуральній  постійно оновлювані запаси продовольства, палива, сировини, матеріалів.

2. Державні фонди соціального захисту населення включають пенсійний фонд, Фонди соціального страхування. Ці фонди формуються в основному за рахунок обов’язкових відрахувань працедавців. Засоби цих фондів використовуються для забезпечення соціального захисту громадян у разі їх непрацездатності, досягненні ними пенсійного віку, при виникненні потреби в лікуванні і так далі.

3. Фонд обов’язкових резервів комерційних банків. Кожен комерційний банк, приймаючи гривневий або валютний вклад, зобов’язаний перераховувати певний (залежний від виду вкладу) відсоток від суми вкладу до фонду обов’язкових резервів. За допомогою цього фонду забезпечується відповідний вимогам закону рівень ліквідності комерційних банків, а також регулюється об’єм грошової маси, що знаходиться в обороті.

4. Фонди самострахування створюються на підприємствах в децентрализованном порядку на добровільній основі. Ці фонди призначені для забезпечення нормальної, безперебійної роботи підприємств. Вони можуть створюватися і в грошовій формі, але в основному є відповідні запаси сировини, матеріалів комплектуючих виробів і тому подібне.

5. Фонди страхових компаній створюються в децентрализованном порядку за рахунок внесків зацікавлених осіб - страхувальників. Фонди мають тільки грошову форму і використовуються для компенсації збитку, заподіяного майну, життю, здоров’ю страхувальників, а також для створення грошових накопичень громадянами.

Досвід країн з розвиненою економікою показує, що участь у фондах страхових компаній є для громадян і підприємств найбільш ефективним способом ліквідації наслідків яких-небудь несприятливих подій. Окрім цього, страховики здійснюють вкладення засобів страхових резервів по напрямах, визначуваною державою. Це перетворює фонди страхових компаній на додатковий і, при достатньому розвитку страхування, значне по об’ємах джерело інвестиційних ресурсів який чинить досить відчутний вплив на економіку країни.

Страховий ринок, який формується в Україні, згідно зі ст. 2 Закону України «Про страхування», наповнюється страховиками різних форм власності і організаційно-правових форм діяльності.