Свідчення писемних джерел про устрій скіфського суспільства

Надзвичайно важливими джерелами для вивчення структури скіфського суспільства є свідчення античних авторів, а саме: Геродота і Лукіана, а також нечисленні згадки Гіппократа та Піндара. Зрозуміло, що стародавні письменники у свої творах лише фрагментарно згадують про певні прошарки скіфського суспільства, тому для реконструкції соціальної стратифікації скіфського суспільства ми маємо використати усі доступні нам писемні джерела. Важливою умовою використання даних джерел є правильне їх розуміння, яке неможливе без критичного аналізу, адже, на нашу думку, не всі відомості стародавніх авторів є достовірними, оскільки античні письменники для написання свої робіт використовували різну інформацію, яка могла бути перебільшеною або й зовсім неправдивою.

Загалом за творами стародавніх авторів можна виділити наступні групи скіфського суспільства:

1.Царський рід - найзаможніша та найвпливовіша група населення у скіфському суспільстві, яка протиставляла себе як залежному населенню, так і привілейованому¹⁷.

2.Скіфська знать –це люди найбільш благородні і впливові серед скіфів за Гіппократом¹⁸, а за Геродотом - найзнатнішими¹⁹.Загальним терміном на позначення усієї скіфської знаті був термін «пілофори», тобто ті, що носять ковпаки («ковпаконосці»)²⁰. На думку А. М. Хазанова, знать була неоднорідною групою, адже включала в себе старійшин та вождів племен та племінних обєднань, які відрізнялися за соціальним статусом²¹.

3.Жерці – привілейована, неоднорідна за свої складом (ворожбити та енареї) група, згадки про яку ми знаходимо як у Геродота, так і у Псевдо-Гіппократа²².

4.Рядове вільне населення – т. зв. «восьминогі»²³ - найбільша група скіфського суспільства. За писемними джерелами не можна реконструювати прошарок вільного рядового населення повністю, але ми можемо стверджувати, що він складався з людей серед яких існував частковий професійний (воїни, ремісники, торговці) поділ та майнова диференціація²⁴.

5. Залежне населення – на нашу думку, збіднілі кочівники²⁵ (які не мали змоги самостійно вести своє господарство і потрапляли в залежність до родичів та одноплемінників) та згадувані Геродотом ферапонти²⁶ (на думку Д. Б. Шелова ферапонти були і особистими слугами, і охоронцям, і навіть пастухами стад худоби скіфської знаті²⁷).

6.Раби – найнижча безправна група в скіфському суспільстві. На нашу думку, їх кількість у скіфів була досить незначною, оскільки велика кількість рабів не характерна для номадів і, відповідно, свідчення Геродота (про перетворення всіх військовополонених на рабів і їх осліплення²⁸) не слід сприймати буквально.

Соціальна стратифікація скіфського суспільства: узгодження археологічних джерел з писемними

Отже, ми показали стратифікацію скіфського суспільства окремо як за археологічними джерелами, так і за писемними. У цьому підпункті ми спробуємо неупереджено, не «притягуючи» свідчення узгодити археологічні джерела з писемними, для того, щоб показати соціальну стратифікацію скіфів якомога повніше.

Перша група відображає надзвичайно високий соціальний статус царів, що однозначно підтверджується і писемними джерелами, адже згадок про них маємо найбільше. Так, поділ курганів на соціальні групи показав, що існує досить невеликий відсоток царських курганів, відмінних від поховань рядових скіфів як розміром, так і інвентарем, який представлений виробами з дорогоцінних металів, деякі з цих виробів вважаються справжніми витворами мистецтва. Зазначимо, що сучасні дослідники, навіть роблять спроби, поєднуючи археологічні дані, за якими вдалось виявити царські кургани, з інформацією з писемних, встановити в якому саме кургані поховані певні історичні особи²⁹.

Наступні групи (2 та 3) надзвичайно наближені до першої за як за розмірами, так і за багатством інвентарю, не дарма досить тривалий науковці, використовуючи невдалі критерії, не могли чітко диференціювати кургани верхівки скіфського суспільства. Дані групи швидше за все відображають становище царського роду, соціальний статус членів яких був надзвичайно високий, що підтверджують згадки Лукіана³⁰ та Геродота³¹. Проблема полягає в тому, що за писемними джерелами ми не маємо свідчень про диференціацію царського роду і тому не можемо співвіднести його окремо з 2 або 3 групою.

Другий за ієрархією рівень – це скіфська знать, загальним терміном для якої в писемних джерелах є слово «пілофори». Даний рівень як за археологічними даними, так і за писемними поділяється на дві соціальні групи, представники яких відрізняються як за соціальним статусом, так і майновим становищем. За Лукіаном та Геродотом, вищою групою за ієрархією серед знаті були номархи - вождів племен та племінних об’єднань, які були керівниками племінних ополчень та виконували ряд інших функцій, тому ми вважаємо, що саме вони посідали 4 соціальну групу у соціальній стратифікації скіфів.

Трохи нижчу позицію, виходячи з інформації писемних джерел, займали старійшини - головами родів або близьких до них таксономічних структурних підрозділів скіфського суспільства, тому ми їх співвідносимо з п’ятою соціальною групою, виділеною за похованнями.

Третій рівень відображає рядове населення, яке, звичайно не було однорідним, про що свідчать як археологічні, так і писемні джерела. Рядове населення, за даними археології, включає в себе три нижчі соціальні групи. Але тут перед нами постає проблема, адже за писемними джерелами ми маємо свідчення про «восьминогих», тобто небагатих кочівників, які мали лише пару волів і віз³² і складали більшість скіфського населення та про найбідніших³³, які не мали засобів для продовження власного господарства, і змушені були йти працювати до багатших скіфів. Тобто, античні автори дають нам відомості лише про дві соціальні групи серед рядового населення. Виходячи з того, що «восьминогі» - основа скіфського суспільства за писемними джерелами, ми співвідносимо їх з групою 7, яка є найбільшою за археологічними даними (60 %)³⁴. Так, само виходячи зі свідчень про збіднілих кочівників ми ототожнюємо їх з групою 8, яка складається з найбідніших поховань³⁵. Розподіливши рядове населення таким чином, у нас залишилась група 6 у якій, на нашу думку, потрібно вбачати рядове населення, яке було вищим за майновим становищем «восьминогих», про що і свідчить інвентар, знайдений у похованнях даної групи³⁶.

Щодо професійного поділу рядового населення маємо зауважити, що він не прослідковується за археологічними даними, хоча писемні джерела й дають певні натяки про нього. Єдиним твердженням, яке підтверджуються знайденим у похованнях інвентарем (стріли, мечі, щити і т. д.), є те, що усі скіфи були воїнами.

Розглянувши усі групи, виділені за археологічними джерелами ми побачили, що відсутньою є група жерців про яких маємо ряд свідчень стародавніх авторів. Причини цього, на думку С. С. Бессонової, можуть бути дуже різноманітні³⁷. Так, по-перше, існувала можливість поховання на особливих кладовищах або важкодоступних місцях, як це практикувалось у народів Сибіру стосовно шаманів. По-друге, можливим також здається поховання жреців за більш архаїчним обрядом, наприклад трупоспаленням. Третім варіантом виступає ймовірність поховання жреців за загальним обрядом, тоді як предмети культу, які мали вказати на відмінність від решти поховань, могли хоронитись окремо³⁸. Але оскільки жодна з даних версій не є підтвердженою археологічними даними, ми не будемо щодо цієї групи робити якихось певних висновків.

Щодо ферапонтів, про яких згадує Геродот, описуючи обряд поховання скіфських царів, то їх мабуть потрібно вбачати у слугах, поховання яких є супроводжуючими у курганах царів та членів їх родини. На думку науковців, такі поховання однозначно свідчать про низький соціальний статус покійника та про його неповноправність у суспільстві³⁹.

Геродот дає нам ряд відомостей про рабів, але вони як соціальна група за археологічними джерелами не прослідковуються, хоча деякі науковці їх вбачають в супроводжуючих похованнях, забуваючи про ферапонтів⁴⁰. У той же час можливим є поховання рабів (які за свідченням Геродота були військовополоненими, а відповідно не скіфами) за іншим, не скіфським поховальним обрядом. Загалом науковці стверджують, що у кочовиків, в будь-якому випадку, не могло бути багато рабів, виходячи з розуміння кочового господарства та способу життя⁴¹.