1. Основні законодавчі акти з охорони праці

Конституція України

Основним законом, що гарантує право громадян ш безпечні та нешкідливі умови праці, е Конституція України V Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на як погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов’язанні забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконанні вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме;

Кодексі законів про працю:

• Законі «Про охорону праці»:

• Законі «Про пожежну безпеку»:

• Законі «Про охорону здоров’я»:

• Законі «Про охорону навколишнього природного середо вища»:

• Законі «Про колективні договори і угоди»:

• Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»:

• Законі «Про дорожній рух»;

• Законі «Про поводження з радіоактивними відходами».

Закон України «Про охорону праці»

Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян ні охорону життя і здоров’я в процесі трудової діяльності регулює відносини між власником і працівником з питані безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності (далі — підприємство), на усіх громадян, які працюють, і також залучені до праці на цих підприємствах (далі — і працівники).

Законодавство про охорону праці

Кодекс законів про працю

Закони

Про охорону праці

Про пожежну безпеку

Про поводження з радіоактивними відходами

Про охорону здоров’я

Про охорону здоров’я

Про дорожній рух

Про колективні договори і угоди

Про охорону навколишнього природного середовища

Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку

Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:

• створити органи управління охороною праці та систему органів нагляду за охороною праці;

• створити власну нормативну базу з охорони праці;

• забезпечити гласність з питань охорони праці;

• ввести економічні важелі управління охороною праці;

• визначити роль колективних договорів;

• ввести нові інститути управління і нагляду за охороною праці на підприємстві (уповноважені трудових колективів та комісії з питань охорони праці підприємств );

• розпочати підготовку дипломованих спеціалістів зі охорони праці.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

• пріоритет життя і здоров’я працюючих, відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• комплексне вирішення завдань охорони праці шляхом створення Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;

• встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств;

• організація навчання населення, професійної підготовки

• і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони праці створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці, для навчання керівних працівників і спеціалістів з охорони праці створено Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці.

Чітко виражена і соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний захист трудівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві. Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілому, порушення його нормальних життєвих зв’язків.

Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитись від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а власник при цьому буде виплачувати йому середній заробіток.

Фінансування охорони праці здійснюється власником Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах в галузях і на державному рівні створюються фонди охороні праці.

Кодекс законів про працю

Кодекс законів про працю України — основний заков національного трудового законодавства.

Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України праві розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчо праці,регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установ; тощо.

Працівники мають право на:

• відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки;

• здорові і безпечні умови праці;

• матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, в разі хвороби, втрати працездатності, а також матеріальну допомогу в разі безробіття;

• об’єднання в професійні спілки;

• вирішення колективних трудових конфліктів.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з вимогами законодавства України Про працю, є недійсними.

Закон України «Про охорону здоров’я населення»

Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров’я населення в Україні.

За Конституцією України кожен громадянин України має право на охорону здоров’я. Це право передбачає:

• життєвий рівень, необхідний для підтримки здоров’я людини;

• безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

• безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку;

• кваліфіковану медико-санітарну допомогу, до якої входить також вільний вибір лікаря та медичної установи;

• відшкодування шкоди, завданої здоров’ю.

Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у сфері охорони здоров’я шляхом:

• створення мережі закладів охорони здоров'я;

• надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги;

• здійснення державного нагляду в сфері охорони здоров’я;

• встановлення відповідальності за порушення прав громадян у сфері охорони здоров’я.

Громадяни України зобов’язані:

• піклуватися про своє здоров’я і здоров’я своїх дітей, н шкодити здоров’ю інших громадян;

• проходити своєчасно профілактичні щеплення та медичні огляди;

• надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, як знаходяться в умовах, що загрожують їхньому життю і здоров’ю.

Окремо в Законі наголошено про охорону здоров’я матер¹' та дитини, неповнолітніх.

У статті 65 Закону йдеться про контроль за трудовим і виробничим навчанням та умовами праці підлітків.

Держава піклується, щоб виробниче навчання підлітків велося тільки з тих професій, які відповідають їх вікові, фізичному і розумовому розвитку та стану здоров’я.

Трудове і виробниче навчання здійснюється під систематичним медичним контролем.

Медичні огляди працюючих підлітків повинні проводитись не рідше і разу на рік.

Закон України «Про пожежну безпеку»

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників.

Власники підприємств зобов’язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

• забезпечувати додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки.

У загальноосвітніх, професійних і вищих навчально-виховних закладах організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій на випадок пожежі.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється державною пожежною охороною.

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції.

Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.

Нагляд за додержанням законності в діяльності пожежної охорони здійснює Генеральний прокурор України.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є встановлення відносин в області охорони, використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на довкілля.

Закон наголошує на підвищенні екологічної культури населення, а також підготовку кваліфікованих спеціалістів через обов’язкову освіту і виховання у сфері охорони навколишнього природного середовища в навчально-виховних закладах.

Кожен громадянин України має право на:

• безпечне для його життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

• отримання екологічної освіти;

• участь у роботі громадських екологічних формувань.

Державний контроль у сфері охорони довкілля здійснюють Ради депутатів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

Нагляд за дотриманням вимог законодавства здійснює Генеральний прокурор України.

Закон регулює також використання природних ресурсів. Для фінансування заходів з охорони довкілля створено державний і регіональні фонди охорони навколишнього природного середовища за рахунок:

• штрафів за забруднення довкілля;

• штрафів за порушення норм і правил охорони

• навколишнього природного середовища;

• добровільних внесків підприємств та громадян.

У Законі визначено заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, а також природні території та об’єкти, що підлягають окремій охороні (природно-заповідний фонд, курортні та лікувально-оздоровчі зони тощо).

Порушення законодавства України про охорону довкілля тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність.

Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища складається з цього Закону, а також із земельного, водного, лісового кодексів, законодавства про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону та використання рослинного і тваринного світу.