- •Поняття та предмет регулювання цивільного права
- •Методи цивільного права
- •3. Функції цивільного права.
- •5. Дія актів цивільного законодавства у просторі...
- •6. Поняття та елементи цивільних правовідносин
- •7. Види цивільно-правових відносин
- •8. Правоздатність фізичної особи
- •15. Фізична особа – підприємець.
- •16. Поняття та ознаки юридичної особи
- •26. Держава та ін.. Учасники цивільних правовідносин
- •32. Немайнові права, види.
- •33. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи:
- •34. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •41. Законне представництво
- •42. Комерційне представництво
- •43. Способи захисту цивільних прав.
- •44. Поняття і обчислення строків у цивільному праві.
- •47. Перебіг, зупинення, переривання і поновлення строків позовної давності
- •56. Підставами припинення права власності є:
- •59. Захист права власності
- •Тема 16. Речові права на чуже майно
- •67. Право інтелектуальної власності: загальні положення
- •69. Суміжні права
- •70. Поняття зобов'язань у цивільному праві
- •80. Підстави припинення договору:
- •81. Цивільно-правовий договір
- •84. Публічний договір.
- •85. Договір приєднання.
- •86. Попередній договір.
59. Захист права власності
Захист права власності у широкому сенсі включає в себе комплекс заходів, спрямованих на забезпечення реалізації відновлення порушеного суб'єктивного права власника уповноваженим на те органом держави або самим власником. У вузькому розумінні захист права власності визначає конкретні адміністративно-кримінальні й цивільно-правові способи такого захисту.
Цивільно-правові способи захисту права власності:
Речово-правові, направлені на захист права власності як абсолютно суб'єктивного права і на забезпечення реалізації правомочностей власника — володіння, користування, розпорядження по відношенню до речі, що йому належить.
Зобов'язально-правові, направлені проти порушення права власності відповідною особою. Цей спосіб застосовується у вигляді вимоги про відшкодування завданої майнової шкоди у випадку, коли речі вже не існує в натурі або вона пошкоджена.
До засобів захисту права власності належать й інші:
визнання права та припинення дії, яка порушує право;
визнання правочину недійсним;
відновлення становища, яке існувало до порушення;
примусове виконання обов'язку в натурі;
зміна правовідносин або їх припинення;
відшкодування збитків, майнової і моральної (немай-нової) шкоди;
визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Основні речово-правові засоби:
віндикаційний позов;
негаторний позов.
Допоміжні речово-правові засоби захисту:
- позов про визнання права власності;
- позов про виключення майна з опису;
- позови про захист прав співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна.
Зобов'язально-правові засоби:
- способи захисту права власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору;
- повернення речей, наданих у користування за договором);
- способи захисту права власності в деліктних зобов'язаннях;
- повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна.
Спеціальні засоби захисту:
- позови про визнання угоди недійсною;
способи захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими;
способи захисту прав власників від неправомірного чи правомірного втручання державних органів.
60. Віндикаційний позов. Одним із найдавніших речово-правових засобів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння Цей засіб дістав назву віндикація, її застосовують тоді, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває незаконному володінні іншої особи.
Віндикаційний позов базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається з незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути нево-лодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").
Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму, зберігання та ін.), особи, які володіють майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі
Відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна.
Предмет віндикаційного позову становить вимога нево-лодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.
Умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин, але при наявності певних юридичних фактів це не завжди враховується судами у практиці розв'язання відповідних питань. Позов застосовується тільки на праві власності на індивідуально визначену річ.
61. Негаторний позов — це засіб захисту, що являє собою вимогу власника (або титульного володільця) усунути перешкоди у здійсненні його правомочностей користування і розпорядження, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.
Водночас така вимога являється предметом негаторного позову, а підставою є сам факт наявності обставин, які виникли внаслідок певних дій або бездіяльності третьої особи (відповідача), і порушують право власності першої особи (позивача), перешкоджаючи їй у здійсненні вище названих правомочностей. Право на такий захист передбачене ЦКУ згідно якого власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Закон надає власнику право вимагати також відшкодування збитків. Отже, негаторний позов пред'являється у тих випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем — лише особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатися річчю.
Негаторний позов може бути поданий лише щодо індивідуально-визначеного майна, яке є об'єктом права власності як абсолютного права, від порушення якого повинні утримуватися усі оточуючі особи, в цьому і полягає речово-правовий характер цього позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.