4. Особливості відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину.

Майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

За загальним правилом, шкода, завдана особі, в тому числі внаслідок злочину, відшкодовується особою - завдавачем шкоди. Особливість даної норми полягає в наявності спеціальних обставин, необхідних для виникнення у держави такого обов'язку:  а) Відшкодуванню за правилами даної статті підлягає лише майнова шкода, завдана майну фізичної особи. Моральна шкода або шкода, завдана життю та здоров'ю особи внаслідок злочину, відшкодовується за загальними правилами. б) Майнова шкода має бути завдана майну фізичної особи внаслідок злочину;  в) Потерпілим за нормами даної статті може бути лише фізична особа. Шкода, завдана майну юридичної особи внаслідок злочину відшкодовується на загальних підставах.  г) Відшкодування шкоди за рахунок держави можливе у випадку, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.  Відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок злочину, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Умови та порядок відшкодування шкоди встановлюється законом, який поки що не прийнято, а тому ніхуя не відшкодують вам. В подальшому в разі виявлення особи, яка вчинила злочин, або набуття нею платоспроможності держава може звернутися до неї із регресними вимогами.

5. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки:

а) поняття джерела підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

б) суб’єкти відповідальності. Особливості відповідальності.

Суб'єктом відповідальності є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених в законі. 

Не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим особа, яка здійснювала фактичне володіння (управління, експлуатацію) небезпечним об'єктом в силу трудових відносин з володільцем такого об'єкту (водій, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самими володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.  Якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без якогось юридичного оформлення (наприклад, передається управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.  Володілець небезпечного об'єкту не може бути визнаний суб'єктом відповідальності за завдану шкоду, якщо транспортним засобом, механізмом та іншим небезпечним об'єктом неправомірно заволоділа інша особа (наприклад, при викраденні транспортного засобу). В цьому випадку відповідальність перед потерпілим за правилами коментованої статті буде нести особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об'єктом.  Разом з тим власник або інший володілець джерела підвищеної небезпеки також може бути притягнений до відповідальності, якщо буде доведено, що неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця). В такому випадку до відповідальності притягуються як володілець джерела підвищеної небезпеки, так і особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об'єктом, у частці, яка визначається за рішенням суду з врахуванням обставин, що мають істотне значення - ступеня вини володільця об'єкта у недбалому ставленні до його зберігання, величини завданої шкоди, матеріального становища сторін тощо.  До підстав звільнення від відповідальності відноситься завдання шкоди внаслідок: а) непереборної сили; б) умислу потерпілого. 

г) відповідальність за шкоду, заподіяну при зіткненні джерел підвищеної небезпеки. (лише, якщо нема страхівки) Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

6. Відповідальність за шкоду заподіяну кількома особами.

   Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

   За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

  Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Відповідальність осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, будується з врахуванням загальних положень ст. 543 ЦК України, тобто кредитор (потерпілий) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників (завдавачів шкоди) разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.