2. Підготовка, оформлення та техніка написання тексту публікації.

Підготовка публікації – процес індивідуальний. Одні вважають за необхідне лише коротко описати хід дослідження і детально викласти кінцеві результати. Інші дослідники поступово вводять читача у свою творчу лабораторію, висвітлюють етап за етапом, докладно розкривають методи своєї роботи. Висвітлюючи весь дослідницький процес від творчого задуму до заключного його етапу, підбиваючи підсумки, формулюючи висновки і ре­комендації, учений розкриває складність творчих пошуків. При першому варіанті викладу автор зважає на порівняно вузьке коло фахівців; користується ним при написанні монографії, статті. Він дає змогу краще оцінити здібності науковця до самостійної науково-дослідницької роботи, глибину його знань та ерудицію.

Існують відповідні методичні прийоми викладу наукового матеріалу:

1) послідовний

2) цілісний

3) вибірковий (частини, розділи пишуться окремо за будь-якою послідовністю).

Залежно від способу викладу різним буде темп і кінцевий результат.

1 спосіб: Послідовний виклад матеріалу - (зумовлює схему підготовки публікації: формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріалів; редагування рукопису.)

Перевага цього способу полягає в тому, що виклад інформації здійснюється в логічній послідовності, що виключає повтори і пропуски.

Недоліком є - нераціональне використання часу (поки автор не закінчив повністю черговий розділ, він не може перейти до наступного.

2 спосіб: Цілісний спосіб - (написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень і виправлень.)

Перевага полягає в тому, що майже вдвічі економиться час при підготовці білового варіанта рукопису.

Недолік – є небезпека порушення посладовного викладу матеріалу.

3 спосіб: Вибірковий виклад. – (часто використовується дослідниками.) В міру готовності матеріалу над ним працюють у будь-якій зручній послідовності. Але необхідно кожний розділ доводити до кінцевого результату, щоб про підготовці всієї праці її частиини були майже готові до опублікування.

Кожний дослідник вибирає для себе найпридатніший спосіб лдя перетворення так званого чорнового варіанта рукопису в проміжаий або біловий (остаточний).

Техніка написання тексту.

У процесі написання наукової праці, як уже наголошувалось, умовно виділяють такі етапи:

- формулювання задуму і складання попереднього плану;

- відбір і підготовка матеріалів;

- групування матеріалу;

- редагування рукопису;

- перевірка правильності оформлення;

- літературна правка.

3. Рецензія та рецензування робіт.

Рецензія (відгук про наукову працю) — це робота, у якій критично оцінюють основні положення і результати науково-дослідної роботи (реферату, звіту, дипломної роботи).

Приблизний обсяг рецензії - сторінка, півтори сторінки. Особливу увагу звертають на актуальність дослідження, доцільність і оригінальність прийнятих методів дослідження, новизну і ймовірність отриманих результатів, їхню практичну цінність і ефективність дослідження.

Складаючи рецензію, зазвичай дотримуються такої послідовності:

— обґрунтування актуальності теми дослідження;

— оцінка ідейного і наукового змісту (основна частина рецензії), мови, стилю;

— аналіз логічної послідовності викладу результатів дослідження;

— оцінка ілюстративного матеріалу, обсягу досліджень і дотримання правил оформлення рукопису наукової праці (рекомендації про скорочення чи доповнення);

- загальні висновки;

- недоліки;

- підсумкова оцінка дослідження.

Критика рецензента повинна бути принциповою, науково обґрунтованою, суворою, але разом з тим і доброзичливою, яка б сприяла вдосконаленню дослідження.

Досвід свідчить, що розвиток наукових досліджень безпосередньо впливає на якість навчального процесу, оскільки вони змінюють не лише вимоги до рівня знань студентів, а й сам процес навчання і його структуру у вищій школі, підвищуючи ступінь підготовленості майбутніх спеціалістів, їхній творчий практичний кругозір.

Розвиток науки у вищій школі передбачає підвищення якості підготовки спеціалістів, здатних, у свою чергу, після закінчення навчання самостійно вирішувати серйозні наукові завдання, йти у рівень з передовими ідеями теорії і практики управління народним господарством в умовах ринкової економіки. Тому саме у навчальному закладі важливо прищепити студентам смак до наукових досліджень, привчити їх уже на цьому етапі мислити самостійно.

Наукові роботи повинні активно сприяти формуванню гармонійно розвинутої і цілісної особистості, здатної до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на користь держави. Студенти повинні зосередити свою увагу на формуванні навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.

Тому одним з головних завдань вищої освіти України є формування висококваліфікованого фахівця, який повинен володіти не тільки певною сумою ґрунтовних знань з відповідних дисциплін, а й здатний до самостійної дослідницької діяльності заради постійного професійного самовдосконалення.

Науково-дослідницька діяльність студентів є одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності найновіші досягнення науково-технічного прогресу.