5. Інфляція – тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.
П ричини інфляції
Іноді дослідники відзначають і деякі другорядні причини інфляції:
* імпортована інфляція (внаслідок інфляції в країні-експортері, зростання цін імпортних сировинних товарів і як наслідок товарів власного виробництва в країні-імпортері);
* інфляція очікування (очікування інфляції стимулює ажіотажний попит, що веде до підвищення цін. Одним з наслідків цього явища може бути скорочення інвестицій, що спричинює інфляцію пропозиції в майбутньому);
* дефіцит державного бюджету (зростання внутрішнього боргу здійснює певний інфляційний тиск на курс грошової одиниці).
Слід зазначити, що дані другорядні причини інфляції за даними досліджень не можуть бути причиною знецінення грошей більше, ніж на 5% за рік.
Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиінфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі. Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.
Непрямі засоби включають:
Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
Обов'язкові резерви комерційних банків.
Операції центрального банку на відкритому ринку цінних паперів.
Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.
Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю - продаж цінних паперів.
Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в себе:
Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
Державне регулювання цін.
Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.
6. Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття — соціальне явище, коли кількість бажаючих отримати роботу є більшим, ніж робочих місць (перевага пропозиції робочої сили над її попитом).
Види безробіття:
-- фрикційне;
-- структурне;
-- циклічне.
Безробіття зумовлене комплексом причин:
– структурними змінами в економіці;
– нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
– постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР (науково-технічна революція)
– тимчасова безробіття (декретну відпустку, догляд за дитиною, за інвалідами дитинства, тяжкохворими та старими, відпустку без збереження змісту)
– часткова примусова безробіття (скорочений робочий день, скорочений робочий тиждень, подовження відпусток);
– безробіття у зв'язку з вивільненням жінок з виробництва зі шкідливими і небезпечними умовами праці;
– безробіття в закритих містах у зв'язку з конверсією і містах заводах внаслідок зупинки підприємств;
– пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;
– диспропорційністю розвитку економіки;
– обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.
Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види.