Глосарій

Аналіз – розчленування економічного процесу на його складові частини.

Економіка («ойкос» – домашнє господарство, номос» – учення, закон) – ідеї про закони ведення господарства, корисності блага, еквівалентності обміну, ролі держави в економіці, соціальну справедливість, багатство і бідність

Економічна політика – цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має визначити оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.

Економічне мислення – це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку.

Економічний закон – відбивають найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювальні причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності.

Економічні відносини – відносини обміну між товаровиробниками.

Економічні категорії – теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ.

Макроекономіка – це складова економічної теорії і вивчає функціонування економіки в цілому, на національному рівні.

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Напрямки й школи економічної теорії:

• “Економікс” – це наука, що вивчає, як люди й суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти різні товари і розподіляти їх для споживання.

• Інституціоналізм (Веблен Т.) – аналізує роль інститутів в ухваленні економічних рішень та в економічної діяльності. До інститутів відносять профспілки, конкуренція, податки, держава, монополія, юридичні норми.

• Кейнсіанство – Дж. М. Кейнс – вважає, що без активного втручання держави в економіку економічна система не може ефективно розвиватися. Обґрунтовує макроекономічний підхід до аналізу соціально – економічних процесів.

• Класична теорія – аналізує відносини у сфері виробництва, капіталу та процес відтворення. Досліджує доходи основних класів буржуазного суспільства, механізм конкуренції, кредиту, грошового обігу, розкриває проблему економічних законів та їх об’єктивний характер (А.Сміт), теорія додаткової вартості та ренти(Д. Рікардо).

• Монетаризм – (М.Фрідмен) – ведуча роль в економічній конюктурі грає грошовий оберт –кількість грошей в економіці пов’язана з величиною ВНП.

• Неокласичний напрямок – К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, А. Маршал, Й. Шумпетер – дослідження способів оптимального використання обмежених ресурсів, розробка теорії ціни, механізму ціноутворення, закономірностей співвідношення попиту і пропозиції, основа теорії попиту – маржиналізм, учення про граничну корисність (суб’єктивна оцінка корисності багатства).

• Неолібералізм – (Ф.Мізес, Ф.Хаєк) – заперечення необхідності втручання держави в економіку та здатність ринку до саморегулювання.

• Політекономія – суспільна наука, яка вивчає поведінку людей в виробничих відносинах з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах, що викликає конкуренцію за їх використання.

• Теорія марксизму – розробили наукову теорію про двоїстий характер праці, визначає вимір величини вартості суспільно – необхідним робочим часом, обґрунтували антагонізм капіталістичного виробництва(капіталісти – наймані працівники), обґрунтували прогресивну роль акціонерної власності і неминучість соціалізму. Недоліки марксизму – недооцінка ролі приватної власності в процесі формування нового суспільства.

Наукова абстракція – відмова від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих і загальних зв’язків, тобто абстрактне мислення відображає у формі думки суть розкриває мого явища.

Об'єкт дослідження політичної економії – економічні явища.

Предмет економічної теорії – життєдіяльність людини, групи людей і держави, їх економічну поведінку в економічному середовищі.

Синтез – поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність з урахуванням зв’язків між ними

Суб'єкт дослідження політичної економії – людина, група людей, держава.

Функції політичної економії:

1. Практична, яка полягає у всебічному обґрунтуванні необхідності і шляхів вдосконалення прогресивних форм власності, які найбільш відповідають інтересам людини, колективу та суспільства; у розробці наукових основ управління господарською практикою; в обґрунтуванні наукових організаційно-господарських форм; у винайдені найбільш адекватних форм розв'язання економічних суперечностей. Це дає змогу виробляти науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності виробництва з метою забезпечення зростання життєвого рівня населення. Ця функція для України полягає ще у тому, щоб знайти найбільш раціональні шляхи виходу з кризи.

2. Пізнавальна функція: розкриття суті економічних законів і категорій, форм їх прояви, притаманні їм внутрішні суперечності, механізм їх дії. Лише на основі всебічної реалізації цієї функції може бути виконана практична функція економічної теорії.

3. Методологічна: політекономія є методологічною основою для інших економічних дисциплін. Тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведені скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу. Наприклад, економічна теорія формулює загальні принципи маркетингової діяльності підприємства, які можуть бути використані в багатьох галузях, приміром, при організації маркетингу туризму тощо.

4. Економічна теорія, покликана виробляти новий тип економічного мислення, а тим самим формувати сучасний світогляд людини.