- •Конспект лекцій з дисципліни “Мікроекономіка” Харків
- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
- •Питання1. Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки.
- •Питання 3. Методологія мікроекономіки.
- •Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •Питання 1. Корисність в економічній теорії та проблема її виміру.
- •Питання 2. Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної користі.
- •Питання 3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача.
- •Питання лекції :
- •Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроаналізу.
- •Бюджетне обмеження й можливості споживача.
- •4. Оптимум споживача. Література :
- •Питання 1.Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •4. Аксіома незалежності споживача.
- •Питання 2 . Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроаналізу.
- •Властивості кривих байдужості:
- •Через будь-яку точку координатного простору можна провести криву байдужості.
- •Криві байдужості опуклі до початку координат.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у
- •Питання 3. Бюджетне обмеження й можливості споживача.
- •Властивості бюджетної лінії:
- •4. Оптимум споживача.
- •Тема 4. Аналіз поведінки споживача.
- •Питання 1. Лінія „дохід-споживання”.
- •П итання 2 Криві Енгеля
- •Питання 3 Лінія „ціна-споживання”
- •Питання 4. Ефект заміни та ефект доходу.
- •Тема 5 Попит, пропозиція, їх взаємодія. Еластичність.
- •Питання 1 Попит та закон попиту.
- •Питання 2 Пропозиція та закон пропозиції
- •Питання 3. Взаємодія попиту та пропозиції
- •Питання 4 Цінова еластичність попиту
- •Фактори, що впливають на еластичність попиту:
- •Питання 5 Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту
- •Питання 6. Еластичність пропозиції.
- •Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства.
- •Питання 1. Підприємство як суб'єкт ринкових відносин на мікрорівні.
- •Питання 2. Виробнича функція.
- •Питання 3 Основні параметри підприємства
- •1. Сукупні витрати (тс) – витрати на виробництво певного обсягу продукції q.
- •2. Середні сукупні витрати (ас) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції.
- •Тема 7. Витрати і результати виробництва.
- •Питання 1. Витрати виробництва.
- •Питання 2. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •Питання 3.Витрати виробництва за довгостроковий період
- •Тема 8. Ринок досконалої конкуренції
- •Питання 1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
- •Питання 2. Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції
- •Питання 3. Ринкова поведінка підприємства в короткотерміновому періоді
- •Питання 4 Економічна стратегія конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •Питання 5. Ефективність рдк
- •Тема 9 Монопольний ринок.
- •Питання 1. Характерні риси ринку чистої монополії
- •Питання 2. Особливості економічної стратегії чистої монополії в короткостроковому та довгостроковому періодах
- •Наслідки цінової дискримінації:
- •Поведінка монополіста в довгостроковому періоді.
- •Питання 3. Економічні наслідки монополії
- •Питання 4. Антимонопольна політика
- •Тема 10. Олігополія та монополістична конкуренція
- •Питання 1. Основні ознаки олігополії.
- •Особливості економічної стратегії олігополістичних фірм
- •Питання 2. Теоретичні моделі олігополії
- •Питання 3. Олігополія з погляду теорії ігор. “Дилема ув’язненого”
- •Питання 4. Економічна ефективність олігополії
- •Питання 5.Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
- •Питання 6. Ринкова поведінка монополістичного конкурента
- •Питання 7.Нецінова конкуренція
- •Тема 11. Загальна характеристика факторних ринків. Ринок праці
- •Питання 1. Особливості ринків факторів виробництва
- •Питання 2. Оптимальне співвідношення факторів виробництва
- •Попит та пропозиція ресурсу праці залежить від співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції на ринку, а також від типу цього ринку.
- •Тема 12. Ринок капіталу
- •Питання 1. Капітал як фактор виробництва тривалого використання.
- •Попит і пропозиція на ринку капіталу. Позичковий процент
- •Питання 2. Земля як фактор виробництва
- •Питання 3. Підприємницькі здібності, їх характеристика як фактора виробництва
Питання 3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
Рівновага (оптимум) споживача – це оптимальний набір товарів, коли споживач досягає максимум корисності при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.
В кардиналістської теорії стан рівноваги досягається, коли будь-яке збільшення корисності від споживання одного блага буде вимагати від споживача скорочення корисності від споживання іншого блага. Тобто споживач максимізує функцію корисності при фіксованих цінах і певному розмірі бюджету, якщо відношення граничних корисностей до цін однакові для усіх благ і дорівнюють граничній корисності грошей:
,
де – гранична корисність благ, що придбаються;
– ціни благ, що придбаються;
λ – гранична корисність грошей (відношення граничної корисності блага до його ціни, напр., ).
Ця закономірність отримала назву другого закону Госсена або правила максимізації корисності, згідно якого граничні корисності благ, що купуються у розрахунку на одну грошову одиницю однакові. Це співвідношення також має назву еквімаржинальний принцип.
Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача.
Мета лекції:
Навчальна: надати студентам знання про систему переваг споживача та криві байдужості.
розвиваюча: розвиток навичок моделювання поведінки споживача з позицій ординалістського підходу.
виховна: виховувати інтерес до проблеми оптимізації споживання.
Питання лекції :
Вибір споживача з ординалістських позицій.
Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроаналізу.
Бюджетне обмеження й можливості споживача.
4. Оптимум споживача. Література :
[2] с. 103-129.
[3] с. 44-53
[4] с. 22-31
[5] с. 12-41.
Питання 1.Вибір споживача з ординалістських позицій.
Порядковий (ординалістський) підхід до аналізу корисності є більш сучасним і заснований на значно менш жорстких припущеннях, ніж кількісний (кардиналістський) підхід. Від споживача не вимагається вміння вимірювати корисність того чи іншого блага в якихось штучних одиницях виміру. Досить того, щоб споживач міг сказати якому набору благ він надає перевагу.
Перевги споживача можна (згідно ординалістської теорії) умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам, що мають різні кількості чи різні назви товарів чи послуг. Практика засвідчує, що всі блага споживаються не відокремлено, а разом з іншими, тобто в певних комплектах, наборах.
Набір благ – це сукупність їх даних кількостей і видів, що споживаються в даний період .
Сукупність всіх реально можливих наборів вимірюється ринковими кошиками – набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу. З точки зору споживача ці кошики (набори благ) являють собою альтернативні споживчі можливостіа.
Найбільший вклад в розробку ординалістської (порядкової) теорії внесли Ф. Єджуорт, В. Парето, Е. Слуцкий, А. Аллен і Дж. Хикс у 80-х роках 19 ст. Ці вчені запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної (кардиналістська теорія), а відносної шкали, котра характеризує переваги споживача.
Ординалістська теорія поведінки споживача базується на системі переваг, основу якої складають 4 аксіоми:
Аксіома повної упорядкованості означає, що споживач здатен ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання.
Якщо є 2 набори товарів А і В, то споживач може віддати перевагу якомусь з них, або визнати, що вони для нього рівноцінні.
Це означає, що для любої пари товарних наборів А і В споживач може визнати, що А>В (набору А надається перевага над набором В), або В>А (набору В надається перевага), або А~В (А і В рівноцінні), де А і В позначають не окремі товари, а товарні набори.
2. Аксіома транзитивності означає узгодженість смаків споживача.
Якщо споживач надає перевагу набору А на відміну від набору В, а набору В набору С, то він надає перевагу набору А на відміну від набору С.
Якщо А>В, В>С то А>С, також якщо А~В, В~С то А~С.
3. Аксіома не насиченості означає, що більша кількість товару має перевагу над меншою.
Якщо набір А включає таку ж кількість кожного товару що і набір В, але кількість якогось товару більша, то набір А буде привабливішим для споживача.