Питання 3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.

Рівновага (оптимум) споживача – це оптимальний набір товарів, коли споживач досягає максимум корисності при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

В кардиналістської теорії стан рівноваги досягається, коли будь-яке збільшення корисності від споживання одного блага буде вимагати від споживача скорочення корисності від споживання іншого блага. Тобто споживач максимізує функцію корисності при фіксованих цінах і певному розмірі бюджету, якщо відношення граничних корисностей до цін однакові для усіх благ і дорівнюють граничній корисності грошей:

,

де – гранична корисність благ, що придбаються;

– ціни благ, що придбаються;

λ – гранична корисність грошей (відношення граничної корисності блага до його ціни, напр., ).

Ця закономірність отримала назву другого закону Госсена або правила максимізації корисності, згідно якого граничні корисності благ, що купуються у розрахунку на одну грошову одиницю однакові. Це співвідношення також має назву еквімаржинальний принцип.

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача.

Мета лекції:

Навчальна: надати студентам знання про систему переваг споживача та криві байдужості.

розвиваюча: розвиток навичок моделювання поведінки споживача з позицій ординалістського підходу.

виховна: виховувати інтерес до проблеми оптимізації споживання.

Питання лекції :

1. Вибір споживача з ординалістських позицій.

2. Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроаналізу.

3. Бюджетне обмеження й можливості споживача.

4. Оптимум споживача. Література :

1. [2] с. 103-129.

2. [3] с. 44-53

3. [4] с. 22-31

4. [5] с. 12-41.

Питання 1.Вибір споживача з ординалістських позицій.

Порядковий (ординалістський) підхід до аналізу корисності є більш сучасним і заснований на значно менш жорстких припущеннях, ніж кількісний (кардиналістський) підхід. Від споживача не вимагається вміння вимірювати корисність того чи іншого блага в якихось штучних одиницях виміру. Досить того, щоб споживач міг сказати якому набору благ він надає перевагу.

Перевги споживача можна (згідно ординалістської теорії) умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам, що мають різні кількості чи різні назви товарів чи послуг. Практика засвідчує, що всі блага споживаються не відокремлено, а разом з іншими, тобто в певних комплектах, наборах.

Набір благ – це сукупність їх даних кількостей і видів, що споживаються в даний період .

Сукупність всіх реально можливих наборів вимірюється ринковими кошиками – набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу. З точки зору споживача ці кошики (набори благ) являють собою альтернативні споживчі можливостіа.

Найбільший вклад в розробку ординалістської (порядкової) теорії внесли Ф. Єджуорт, В. Парето, Е. Слуцкий, А. Аллен і Дж. Хикс у 80-х роках 19 ст. Ці вчені запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної (кардиналістська теорія), а відносної шкали, котра характеризує переваги споживача.

Ординалістська теорія поведінки споживача базується на системі переваг, основу якої складають 4 аксіоми:

1. Аксіома повної упорядкованості означає, що споживач здатен ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання.

Якщо є 2 набори товарів А і В, то споживач може віддати перевагу якомусь з них, або визнати, що вони для нього рівноцінні.

Це означає, що для любої пари товарних наборів А і В споживач може визнати, що А>В (набору А надається перевага над набором В), або В>А (набору В надається перевага), або А~В (А і В рівноцінні), де А і В позначають не окремі товари, а товарні набори.

2. Аксіома транзитивності означає узгодженість смаків споживача.

Якщо споживач надає перевагу набору А на відміну від набору В, а набору В набору С, то він надає перевагу набору А на відміну від набору С.

Якщо А>В, В>С то А>С, також якщо А~В, В~С то А~С.

3. Аксіома не насиченості означає, що більша кількість товару має перевагу над меншою.

Якщо набір А включає таку ж кількість кожного товару що і набір В, але кількість якогось товару більша, то набір А буде привабливішим для споживача.