Фактори військового середовища, які мають найбільший вплив на формування і розвиток особистості вихованця:

• статутний порядок життєдіяльності особового складу,

• військові ритуали;

• суспільна діяльність;

• громадська думка.

Статутний порядок військової життєдіяльності. Військо, як добре зорганізований суспільний інститут, має великий виховний вплив на воїнів через внутрішній суворий порядок, характер бойової підготовки, особливості підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності, несення різних видів бойового чергування.

Необхідність дотримання визначеного розпорядком дня військової частини правил і норм життєдіяльності особового складу, чіткий порядок і методична обґрунтованість і виховна насиченість занять з бойової та гуманітарної підготовки, підтримання бойової техніки та озброєння в постійної бойової готовності автоматично формують внутрішню самоорганізованість особистості військовослужбовця, сприяють розвитку навичок і вмінь самовдосконалення. Цей вид виховного впливу надзвичайно важливий, тому що він опосередковано впливає на свідомість вихованця, на формування рис вихованої поведінки, часто діє безпосередньо на його підсвідомість. У цьому полягає виховна цінність статутного порядку життєдіяльності особового складу.

Військові ритуали формують у військовослужбовців усвідомлення святості та непорушності вимог військової присяги, відданість українському народові, почуття військового товариства, високі морально-бойові якості, готовності захищати Вітчизну не жаліючи свого життя. Вони повинні бути чітко організовані, глибоко продумані, відповідати високому естетичному рівню. В різних родах військ існують специфічні умови для проведення військових ритуалів. Врахувати ці умови і, згідно з статутами та настановами, розкрити бойові традиції частини (підрозділу) - основна ціль проведення військових ритуалів. В процесі служби військовослужбовців супроводжує чітка система військових ритуалів, які своєю красотою, урочистістю мотивує до обрання військової спеціальності, в подальшому впливають на емоції військовослужбовців, роблять службу більш яскравою, радісною, виражають думки та почуття військовослужбовців, які пов`язані з бойовою, навчально-бойовою та повсякденною діяльністю військ [3, с.224].

Саме військовий ритуал є заходом, головним призначенням якого є не стільки донесення до свідомості воїна змісту наказу, скільки формування емоційного ставлення до нього.

Найбільший виховний вплив мають такі військові ритуали: прийняття військової присяги, віддавання честі державним символам, взаємне віддавання честі військовослужбовцями, урочисті збори державних, військових свят, днів військової частини, урочистий вихід на навчання з бойової стрільбою та звернення з них, урочистий початок і закінчення навчальних періодів і навчального року тощо.

Виховна цінність військових ритуалів залежить від способів їх реалізації: організації, форми, змісту, емоційної насиченості, урочистої обстановки тощо.

Суспільна діяльність. Взаємовiдносини у військовому підрозділі - це рiзнi види стосункiв особистостi та мiкрогруп у формi розподiлу внутрiшньогрупових ролей та обов'язкiв. Такий розподiл у будь-якому військовому підрозділі пов'язаний окрім з службовою діяльністю також з предметом суспiльної дiяльностi. Суспільна діяльність спрямована на задоволення різноманітних потреб військовослужбовців, пов’язана з внутрішньою потребою особистості будь-якого воїна у самовираженні, намаганні заповнити позаслужбовий час корисною діяльністю, що направлена на самовдосконалення. З цією метою проводяться загальні збори військовослужбовців, спортові та культурні заходи, різні контакти з цивільним населенням, технічні гуртки тощо.

Виховний вплив цих заходів полягає у всебічному задоволенні потреб вихованців, розвитку їх розумових, естетичних, фізичних та інших здібностей, формуванні навичок і вмінь організації та проведення колективних заходів.

Громадська думка. Вона виступає у якості зворотного зв`язку особистості та колективу: інформація, яка іде від колективу до особистості, може мати форму оцінки, похвали, схвалення, осудження тощо. Вона коригує, контролює та спрямовує вчинки та поведінку військовослужбовця згідно з вимогами колективу.

Вплив колективної думки на особистість військовослужбовця визначається:

По-перше, тим, що колективна думка є концентрованим виразом ідей, поглядів та волі військового колективу, вона одночасно поєднує у собі і переконання і психологічний примус.

По-друге, систематичністю, повсякденністю та оперативністю впливу моральних оцінок дій та вчинків окремих військовослужбовців.

По-третє, об`єктивністю та незаперечністю цих оцінок.

По-четверте, тим, що колективна думка викликає у військовослужбовця, навіть при негативній оцінці не тільки негативні емоції, але й позитивні: бажання виправитися та заслужити позитивну оцінку, почуття відповідальності перед колективом. Позитивна ж оцінка викликає почуття законних гордощів, підйому, задоволення.

Формування громадської думки - тривалий і тяжкий процес. Вона не може бути компанiйською. Але, сформувавшись, стає сильним засобом впливу на кожного члена колективу. Сила громадської думки криється в соцiальнiй природi особистостi, оскільки людина тяжко сприймає осуд, висмiювання, невизнання з боку громадської думки конкретного вчинку, мотиву, якi зачіпають самолюбство, репутацiю. Тому кожен воїн не може бути нейтральним стосовно соцiальних оцiнок його поведiнки. Саме вони примушують воїна прислухатися до думки товаришів по службi, змiнювати свою поведiнку.

Основні виховні функції військового середовища.

Світоглядна чи ціннісно-орієнтаційна функція розкриває змiст моральної спрямованостi військового підрозділу - соцiальну цiннiсть, iнтегративну єднiсть її мети, цiлей, мотивiв, цiннiсних орiєнтацiй; перспективи розвитку військового колективу. У військовому середовищі формується громадська думка щодо різноманітних суспільно-політичних явищ у державі, збройних силах, військовому підрозділі. ці явища у колективі обговорюються, переживаються і випрацьовуються загальні погляди. Ці загальні думки мають безпосередній вплив на формування ціннісних орієнтацій особистості, сприйняття політичних явищ, здатні забезпечити всебічний, гармонійний розвиток особистості військовослужбовця в колективі та через колектив, прийняття членами даного колективу групових норм i цінностей.

Адаптаційна функція військового середовища проявляється у забезпеченні впровадження призовників в ритм армійського життя, їх психологiчної сумiсності у рiзних видах військової дiяльностi. Така потреба виникає з необхідністю пристосування свідомості, психіки та анатомічно-фізіологічної сфери молодого воїна до суворих умов військової служби. Призовник має перебудувати ритм власного життя, змінити навички та звички щоденної поведінки, підпорядкуватися умовам підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності. Це пристосування може бути формальним і активним. Безперечно, вихователі мають намагатися здійснити активне пристосування молодих воїнів до військового життя. У тому випадку воїн буде намагатися сумлінно виконувати вимоги військової служби та досягти в ній суттєвих успіхів. Якість цього процесу переважно залежить від соціального оточення військовослужбовця.

Адаптація воїна до умов військової служби може бути тимчасовою, постійною, байдужою, ситуаційною і фрагментарною.

Процес адаптації і реадаптації військовослужбовців продовжується протягом всієї служби, тому що характер їх дій постійно змінюється, становиться емоційно насиченішим.

Функція емоційного розвантаження. Ця функція у військовому середовищі реалізується через позитивний соцiально-психологiчний клiмат і морально-психологічну атмосферу, що визначає самопочуття кожної особистостi у ньому, її задоволення групою, вiдчуття комфорту вiд перебування в нiй, характер мiжособистiсного сприймання i налагодження взаєморозумiння, емоцiйний настрiй. Особливо цьому сприяють змістовні культурно-виховні заходи

Організаційна функція сприяє процесам самоорганiзацiї, самоуправлiння, самовдосконалення особистості військовослужбовця й зумовлена сприятливими умовами для виявлення здiбностей кожного, взаємною вiдповiдальнiстю, взаємовиручкою та взаємним доповненням. Потенцiйна ефективнiсть вiйськового колективу повністю проявляється в сумiсностi, злагодженості, взаємодопомозi, виконаннi в разi потреби функцiй товаришiв по службi, у тому числi й командирiв.

Коригуюча функція враховує ступінь розвитку групових норм - загальних правил поведiнки, яких додержуються військовослужбовці у підрозділі (груповi думки, традицiї і правила поведiнки); групових процесів (етапи виникнення, розвитку та розпаду малої групи, рiвнi розвитку малої групи, керiвництво та лiдерство); систему санкцiй. Також характер військової служби передбачає прямий виховний вплив на військовослужбовців, не допускає неорганізованості, недисциплінованості. Через те військове середовище безпосередньо здійснює соціалізаційні, ресоціалізаційні та профілактичні функції до кожного військовослужбовця.

Важливим різновидом як соціального, так і військового середовища є військові колективи. Специфіка їх функціонування і педагогічний зміст діяльності свідчить про те, що вищезазначені функції військового середовища за своїм характером є об‘єктивними. Характер соціального життя нашого суспільства, сучасні відносини між людьми призводять до того, що колективи різного типу грають все більшу роль у сучасному житті, в тому числі й у Збройних силах України в силу їх специфіки функціонування та колективного характеру задач, які вони виконують. Вони в певній мірі формують особистість військовослужбовця. Але таке формування рис і особливостей особистості може відбуватися стихійно тільки в силу її перебування в колективі. Проте воно може (і повинне) стати об`єктом цілеспрямованих зусиль, тобто виховання. Через відповідну організацію життя військового колективу, в діяльність якого залучена та чи інша особистість, ми можемо впливати на її психологічний вигляд, вносити деякі бажані риси в особливості її поведінки і духовного складу.

В процесі соціального становлення воїн залучається до тієї чи іншої групи військовослужбовців. За спрямованістю такі групи можна поділити на: соціально позитивні; байдужі до соціального життя; антисоціальні. Ця структура малих груп формується і у військовому колективі. Це відбувається тому, що відповідно спрямовані на порушення чи додержання військової дисципліни представники цих груп потрапляють на строкову службу і впливають на своїх товаришів по службі.

Відповідно до спрямованості неформальні групи, що функціонують у військовому колективі, можна розділити на: соціально позитивні (активісти, позитивні лідери групи й ті, хто дотримується їхнього прикладу); байдужі до соціального життя (так звані середняки); антисоціальні (негативні лідери та особи, які підпадають їхнього впливу).

Механізм впливу колективу на особистість загалом, і військового колективу на військовослужбовця, зокрема, ще не достатньо вивчений можна виділити такі його елементи як навіювання, пов`язане з прийняттям особистістю військовослужбовця авторитету лідера (в ідеальному варіанті - командира) та основної маси членів колективу; наслідування, яке пов`язане з засвоєнням стилю поводження з товаришами по службі, манери триматися, говорити, спілкуватися, які розповсюджені у військовому колективі. Але наслідування охоплює тільки зовнішні прошарки поведінки воїна, зміни ж емоційного відношення індивіду до тих чи інших явищ соціального життя не можна пояснити таким чином; ідентифікація, яка пов`язана з процесом вживання в духовний світ військового колективу, порівняння та ототожнювання з ним, з його соціальними цінностями, симпатіями та інтересами. У військовослужбовця може виникнути бажання до розуміння цього кола цінностей; таким чином виникають основи для засвоєння цього світу цінностей.