Назва курсової роботи

Курсова робота

студента(ки) І курсу ФТІМ

відділення денного (заочного) навчання

Прізвище, ім’я, по-батькові

Науковий керівник:

Професор (доцент)

Прізвище, ім’я, по-батькові

Київ — 201

Додаток 4

Зміст

Список умовних скорочень	3
Вступ	4
Розділ 1. Історія дослідження скіфських культових навершь	7
Розділ 2. Скіфські навершя	11
2.1. Конструктивні ознаки	11
2.2. Матеріали і техніка виготовлення 2.3. Загальні стилістичні особливості	14 16
Висновки	24
Список використаної літератури	26
Список ілюстрацій	28
Ілюстрації	30

Додаток 5

Оформлення Списку умовних скорочень

У тексті доречно користуватися тільки загальноприйнятими скороченнями, наприклад: р. — рік, рр. — роки, ст. — століття тощо. Ці скорочення у списку не наводять.

Список скорочень як правило повинен розташовуватися відразу після Змісту. До нього заносять всі загальноприйняті скорочення — абревіатури — назви музеїв, архівів, журналів, організацій, навчальних закладів тощо. Скорочення і повна назва часописів, наукових збірок тощо подається на мові оригіналу. Список скорочень роблять в алфавітній послідовності (спочатку кирилиця, після латиниця) у дві колонки, наприклад:

СПИСОК умовних СКОРОЧЕНЬ

Аналог.	—	аналогія
АСГЭ	—	Археологический сборник Государственного Эрмитажа. Л.
д.,	—	дерево
ДЕ	—	Державний Ермітаж, Росія, Санкт-Петербург
ДМОМ	—	Державний музей образотворчого мистецтва ім. А.С. Пушкіна, Росія, Москва
ІА НАНУ	—	Інститут археології Національної академії наук України
лів., зн.	—	ліворуч знизу
ОАМ	—	Одеський археологічний музей, Україна
о.	—	олія
п.	—	полотно
пр., зн.	—	праворуч знизу
ТГЭ	—	Труды Государственного Эрмитажа. Л.
ФЗК	—	Фондово-закупівельна комiсiя
AJA	—	American Journal of Archaeology

Додаток 6

Правила оформлення посилань на літературне джерело

Наразі існують різні загальновживані форми посилань на джерела. Як правило, у часописах і збірках наукових праць вони можуть суттєво різнитися. Вимоги до оформлення статей, тез доповідей тощо публікують наприкінці видання або у запрошенні на конференцію.

У тексті курсової роботи можна робити посилання за наступними формами:

1. Посторінкові посилання бувають кількох типів: підстрочник (посилання виставляються автоматично у комп’ютері (Microsoft Office Word (інші програми): Вставка — Ссылка — Положение (внизу страницы) — Формат номера (1, 2, 3…), код і напівкод (наприкінці речення у квадратних дужках).

1. 1. Підстрочник роблять наступним чином:

Після використання у тексті цитати у посторінкових посиланнях при першому згадуванні джерело наводиться повністю, далі у скороченній формі.

Наприклад:

До того ж, на підставі визначення Л.Курциуса, Ш.Пікара і О.Вальдгауера, А.П.Іванова зробила такий висновок: «Скорее всего изображения архаистического Диониса-Сабазия не были вполне однородны — некоторые из них точно повторяли тип «Сарданапала», другие были близки Гермесу Алкамена. Если это так, то представляется более вероятным, что херсонесские головки изображают Диониса, а не Гермеса. За это говорят частые повторения этого типа в терракоте и мраморе, связанные с большой популярностью культа Диониса в Херсонесе»¹.

Якщо цитата відсутня, але ви згадуєте чиюсь працю, або робите посилання на чиюсь думку, то потрібно вказати у посиланні джерело.

Наприклад:

У поодиноких випадках образ Іфігенії потрапляв і в коло зору мистецтвознавців, які розглядали її іконографію з точки зору відповідності літературному прототипу², або ж окремих сюжетів Троянського циклу³.

або

Тому важливими в контексті нашої розвідки є праці В.І.Кадеєва, присвячені вихованню та освіті херсонеситів у перших століттях н. е. Автор, звертаючись до поодиноких, але інформативніших джерел цього часу, реконструює систему виховання, яка, певно, майже не змінилася з класичного та елліністичного періодів⁴.

1.2. Код — наприкінці речення перед крапкою у квадратних дужках наводять наскрізний номер за Списком використаної літератури, сторінки, за необхідності рисунки, ілюстрації, таблиці тощо.

Наприклад:

В останні роки у працях вчених розглядаються здебільшого питання з просторової організації міського некрополя, його архітектури та комплексів [27, с. 9; 2, с. 335—336; 3, с. 55—56], поховальних культів херсонеситів [9, с. 456—460], для висвітлення яких залучалися стели з рельєфним декором.

1.3. Напівкод — наприкінці речення перед крапкою у квадратних дужках наводять прізвище (прізвища співавторів), рік видання, сторінки, за необхідності рисунки, ілюстрації, таблиці тощо.

Наприклад:

Базуючись на результатах дослідження надмогильних стел із живописним і скульптурним декором, який пояснював приналежність померлого до певного віку і роду занять, а також численних композиціях у вазопису і скульптурі [Колобова, 1961, с. 307; Hoepfner 1973, S. 145; Felten, 1976, S. 77—113, Taf. 26, 5; 30, 1—2; 32, 2; 34, 3—4; 39, 2—3; El deporte, 1992, Cat. 103], можна з упевненістю cтверджувати, що стела Феофанта, сина Апеманта, є унікальним надмогильним пам'ятником, спорудженим у кінці IV — на початку III ст. до н. е. над могилою дев'ятикратного переможця в загальноеллінських і херсонеських атлетичних змаганнях, що проводилися під час різних релігійних свят.

В усіх трьох типах посилань потрібно додержуватися однієї системи у використанні крапок, ком, тире та інших знаків.

Якщо потрібно зробити посилання відразу на кількох авторів, то тоді їх розташовують у хронологічній послідовності, при цьому не має значення на якій мові вони опубліковані (див. попередній приклад). При посиланні на одного й того ж автора кілька разів його прізвище не повторюється.

2. У тексті роботи при згадуванні якого-небудь з авторів потрібно вказати спочатку його ініціали, а потім прізвище.