4.2. Соціологічні підходи до вивчення соціально-географічних явищ і процесів

При вивченні та поясненні різних явищ соціологи вико­ристовують п'ять основних підходів.

Демографічний підхід характеризує суспільство через вивчення населення, особливо народжуваності, смертності й міграції, а також пов'язаної з цим діяльності людей.

Психологічний підхід пояснює поведінку людей, розкриває мотиви, що стоять за нею, думки, соціальні установки, уявлення людини про саму -себе, формування і поширення настроїв у ситуаціях, пов'язаних з панікою або безпорядками.

Колективістський підхід застосовують при вивченні груп або організацій. Коли соціологи вивчають такі первинні групи, як сім'я, або такі формальні організації, як армія або компанія "Дженерал моторе", вони вважають їх колективами індивідів. Такий підхід можна також використовувати при вивченні груп, бюрократичних організацій і різного роду спільностей. З його допомогою соціологи можуть аналізувати конкуренцію між політичними партіями, конфлікти на расовій і національній основі. Він також допомагає зрозуміти, як люди, що належать до одного суспільного класу, раси або пов'язані однаковим етнічним походженням, віком, статтю, утворюють групи з метою захисту своїх інтересів на тих чи інших територіях. Крім того, цей підхід важливий при вивченні колективної поведінки, наприклад, дій натовпу, реакції аудиторії, а також таких суспільних рухів, як боротьба за цивільні права і фемінізм.

Взаємовідносинний підхід передбачає виявлення людських взаємовідносин у суспільному житті. Суспільне життя розглядається не через певних людей, які беруть у ньому участь, а через взаємодію однієї людини з іншою, обумовлену їхніми ролями. Роллю називають поведінку, яку чекають від людини, коли вона займає певний статус у групі. У суспільстві існують сотні ролей — політик, студент, бізнесмен, споживач, солдат та ін. Поведінка людей певною мірою формується на основі цих ролей.

Культурологічний підхід дає змогу аналізувати поведінку в зв'язку з такими елементами культури, як суспільні норми і цінності. При цьому підході правила поведінки, або норми, треба розглядати як фактори, які регулюють вчинки окремих людей і дії груп. Наприклад, відповідно до кримінального кодексу вбивство, зґвалтування або пограбування іншої людини вважаються неприйнятливими і караються. Існують також норми поведінки: не показуй пальцем на людей, не жуй з відкритим ротом, принеси подарунок, якщо приходиш на день народження, та ін.

Ідеї, що визначають, які суспільні цілі є бажаними, вхо­дять до іншого аспекту культури. Ці ідеї, поняття, які назива­ють цінностями, є основою соціальних норм. Цінності — пе­реконання відносно цілей, до яких люди прагнуть, і основ­них засобів їх досягнення (термінальні (термінальний — кінцевий. Термін (лат. terminus — межа, кордон) — слово або сполучення слів, які позначають певні поняття, прийняті в науці, техніці, мистецтві) та інструментальні цінності), які розподіляються в суспільстві (спільності). На­приклад, у суспільстві, де людське життя цінується високо, є стійкі норми, що засуджують вбивство і заподіяння шкоди іншим людям.