За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (1190 цк).

Завдання 2.

Проаналізуйте зміст принципу повного відшкодування завданої шкоди (ст.1166 Цивільного кодексу України).

Випишіть з Цивільного кодексу та проаналізуйте правові норми, якими передбачено обмежений розмір відповідальності. Які обставини мають значення при обмеженні розміру відповідальності?

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду (ст.1178).

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (ст.1179).

У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини (ст.1180).

Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду (ст.1181).

Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду (ст.1182).

Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи (ст.1184).

Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі (ст.1186).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст.1188).

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (ст.1190).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194).

Завдання 3.

Порівняйте поняття “необхідна оборона”, “крайня необхідність” в цивільному та кримінальному праві. Які особливості відшкодування шкоди, заподіяної в стані “необхідної оборони” та “крайньої необхідності” за нормами цивільного та кримінального права? (Ознайомтеся із ст. 36, 39 КК України).

Стаття 36 КК України. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 39 КК України. Крайня необхідність

1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

За загальним правилом, непереборна сила у цивільному праві, тобто надзвичайна та невідворотна за даних умов подія є підставою звільнення особи від відповідальності за завдання шкоди. Проте у випадках, передбачених законом, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується. До таких випадків можна віднести передбачену ст. 36 Повітряного кодексу України відповідальність експлуатантів повітряних суден за завдання шкоди членам екіпажу, в тому числі за шкоду, що виникла внаслідок непереборної сили. 

Відрізняє форс-мажор і  непереборну сили Вищий господарський суд, що у листі від 09.09.2001 01-2.2/279 “Зауваження до Господарського кодексу” вказав, що форс-мажор і непереборна сила - поняття далеко не тотожні. Категорія непереборної сили, на думку суду, втілює в собі лише стихійні природні явища, у той час як категорія форсу-мажору - охоплює лише виняткові події громадського життя, що сторони самі на диспозитивних підставах визначають у договорі як право на звільнення від подальшого виконання зобов'язання за згодою, якщо такі події будуть відбуватися в період дії договору.

Крайня необхідність у цивільному праві.

Шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Задача 1.

Одного літнього вихідного дня громадянин Б, працюючи на дачній ділянці, несподівано почув за своєю спиною людський крик. Обернувшись, він побачив свого сусіда К з покаліченою рукою. Як виявилось, К зацікавився, що робить у такий пізній час його сусід і підійшов до нього ззаду. Б занесеною мотикою, якою він вибивав каміння, вдарив його в руку. Внаслідок перелому руки, К. 32 дні знаходився на листку непрацездатності.

К. звернувся в суд з позовом до Б про відшкодування йому частини втра­ченого заробітку, що склало 320 гривень і 580 гривень затрачених на лікування.

Проаналізуйте задачу на основі статті 1166 Цивільного кодексу України та вирішіть її.

У даному випадку ми маємо факт заподіяння шкоди. Але варто зясувати чи буде мати місце в даному випадку делікт як такий. У доктрині цивільного права до умов делікту належать наступні:

заподіяння майнової шкоди (збитків) +

протиправності діяння особи, яка заподіяла шко­ду +

наявності причинного зв'язку між протиправни­ми діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою +

наявності вини особи, яка заподіяла шкоду –

У даному випадку має місце казус (Випадок, (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, яка порушила зобов'язання, характеризується відсутністю її вини). А тому, оскільки немає делікту як такого, і у даному немає норм, які передбачають відповідальність без вини.

Отже, згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Задача 2.

Громадянин Я. проходив вулицею, наступив на мокрий листок, що впав з дерева, послизнувся, і, падаючи, штовхнув громадянина Г., який від падіння на тротуар покалічився.

Чи є підстави для покладення на Я. обов’язку відшкодування збитків, викликаних каліцтвом Г.?

Знову ж таки маємо факт заподіяння шкоди. Але варто зясувати чи був наявний делікт як такий.

У доктрині цивільного права до умов делікту належать наступні:

заподіяння майнової шкоди (збитків) +

протиправності діяння особи, яка заподіяла шко­ду +

наявності причинного зв'язку між протиправни­ми діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою +

наявності вини особи, яка заподіяла шкоду –

У даному випадку має місце казус (Випадок (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, яка порушила зобов'язання, характеризується відсутністю її вини). А тому, оскільки немає делікту як такого, і у даному немає норм, які передбачають відповідальність без вини. (вини нема, бо мали місце рефлекторні рухи, які притаманні будь-якій особи при падінні)

Отже, згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Задача 3.

У районну лікарню звернулась жінка з проханням надати термінову допомогу її батькові, який перебував у важкому стані і був привезений до лікарні міжміським автобусом.

Завідувач хірургічним відділенням незважаючи на те, що донька протягом 45 хвилин три рази зверталась за допомогою, відмовив, мотивуючи відмову тим, що він зайнятий іншим хворим.

Хворий в автобусі помер. За висновком судово-медичної експертизи, смерть настала внаслідок великої втрати крові. Встановлено, що причиною кровотечі була виразка шлунку. На запитання прокурора про можливість попередження смерті судово-медична експертиза дала відповідь: при своєчасному наданні медичної допомоги життя можна було врятувати.

Проаналізуйте ситуацію. В чому виражається протиправність поведінки?

Дайте визначення протиправності та її видів.

Протиправним є будь-яке діяння, яке спричинило порушення субєктивних прав особи, заподіяння шкоди її майновим або особистим немайновим інтересам, якщо особа не була уповноважена на заподіяння шкоди.

Види:

• дія;

• бездіяльність;

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В даному випадку бездіяльність лікаря завдано шкоди праву на життя та на медичну допомогу фізичної особи.

Відшкодування здійснюється у порядку ст.1200 ЦК.

Задача 4.

Громадянин Ш пред’явив позов у суд про стягнення 1476 гривень з КСП “Золота Нива”. У позові зазначено, що 5 жовтня 2004 року його корова випасалась на конюшині КСП. Працівники, зауваживши це, загнали корову у сіносховище, де вона загинула внаслідок гострої тимпанії. Позивач просив стягнути 1476 гривень, що складає вартість корови за ринковими цінами.

Суд, розглянувши справу, прийшов до висновку, що корова загинула з вини її власника і у позові відмовив.

Проаналізуйте справу з точки зору причинного зв’язку і визначте суб’єкта відповідальності.

Згідно з п.2 ППВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В даному випадку безпосереднього причинового звязку між діями Ш. та загибеллю корови немає. Безпосередній причиновий зв'язок є між діями працівників КСП та загибеллю цієї корови. Але у доктрині цивільного права пропонується поняття опосередкованого причинового звязку. Якщо виходити з доктринальних позицій, то винним буде Ш. в силу простої необережності (не передбачав, хоча міг би).

Якщо ж дотримуватися позиції ПВСУ та ч.1 ст.1172 ЦК, то відповідати буде КСП, якщо працівники здійснили такий делікт під час виконання свої обовязків.

Задача 5.

У ніч на 25 вересня 2004 року було затоплено підсобне приміщення магазину, внаслідок чого пошкоджено 205 пачок дитячої суміші по 2 гривні за пачку, що складало 2460 гривень. На ремонт затопленого приміщення було витрачено 2500 гривень.

Як вияснилось, наймач С, яка проживає над приміщенням магазину, залишила відкритим водопровідний кран, що послужило причиною аварії. С вважає, що вона не затоплювала магазин, оскільки вода була подана раніше, ніж це прийнято за графіком.

Дайте рішення спору.

У даному випадку маємо заподіяння шкоди. Але варто зясувати чи був наявний делікт як такий.

У доктрині цивільного права до умов делікту належать наступні:

заподіяння майнової шкоди (збитків) +

протиправності діяння особи, яка заподіяла шко­ду +

наявності причинного зв'язку між протиправни­ми діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою +

наявності вини особи, яка заподіяла шкоду + (вина є у формі простої необережності)

А тому наймач С. має відшкодувати згідно з ч.1 ст.1166 ЦК повну майнову шкоду у сумі 4960 і за наявності для того підстав – упущену вигоду.

Задача 6.

Громадянин О. йшов вулицею. Несподівано йому на голову впала брила снігу із бурульками з даху 3-х поверхового будинку. О. був госпіталізований з важким пораненням голови, вивихом ключиці. Внаслідок травми він втратив слух на одне вухо.

До департаменту житлово-комунального господарства Львівського міськвиконкому було пред’явлено позов про відшкодування витрат на лікування, оздоровлення (масаж), а також про відшкодування моральної шкоди за втрату слуху і викликані цим незручності.

Юрисконсульт департаменту в судовому засіданні пояснив, що через брак коштів дахи будинків не очищуються, але департамент систематично оголошує по радіо, через пресу про необхідність проявляти обережність і не наближатися близько до будинків, щоб уникнути нещасних випадків. О. проходив надто близько від будинку, сам проявивши грубу необачність.

Вирішіть спір.

У даному випадку маємо заподіяння шкоди. В ідеалі дану шкоду у відповідності з ст.1173 ЦК має відшкодувати держава, оскільки вона заподіяна бездіяльністю органів місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень.