7. Болонська декларація (1999) і основні цілі Болонського процесу.

Болонська конвенція (або Болонська декларація) - угода щодо стандартизації підходів до організації навчального процесу і функціонування вищої школи в ЄС

Документ підписаний 19 червня 1999 р. в місті Болонья міністрами освіти 29 країн Західної і Центральної Європи. Україна приєдналася до Болонського процесу в травні 2005 р.

Пропозиції, які розглянуто і які виконуються в рамках Болонського процесу, зводяться в основному до 6 таких ключових пропозицій:

1. Уведення двоциклового навчання.

2. Запровадження кредитної системи.

3. Контроль якості освіти.

4. Розширення мобільності.

5. Забезпечення працевлаштування випускників.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти.

Основні цілі Болонського процесу зводяться до наступного:

-побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

-посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти;

-досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

-формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

-підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;

-змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

8. Запровадженя дворівневої (двоциклової) системи вищої освіти: основні підходи.

Уведення двоциклового навчання є однією з 6 основних пропозицій, які розглянуто і які виконуються в рамках Болонського процесу. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й - до одержання першого академічного ступеня і 2-й - після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

Більшість європейських країн сприйняли реформування вищої освіти як належне, що забезпечує послідовне здобуття ступенів “бакалавр”, “магістр” і “доктор філософії”. Така структура навіть стала світовим стандартом. Правда, в деяких сферах освіти, в першу чергу в медицині, ветеринарній медицині, окремих технологіях, ступінь “бакалавр” не забезпечує набуття повної професійної компетенції. Тут, отже, мають право на існування і проміжні кваліфікації.

Двоетапна система вищої освіти запроваджується на основі двох ключових навчальних циклів: незакінчена вища (додипломна) освіта і закінчена вища (післядипломна) освіта, причому тривалість першого циклу – не менш трьох років.

Вчений (академічний) ступінь, що присвоюється по завершенні першого циклу, на європейському ринку праці має сприйматися як відповідний рівень кваліфікації. По завершенні першого циклу вищої освіти присвоюється вчений (академічний) ступінь бакалавра.

Кінцевим результатом другого циклу навчання на протязі 1-2 років має бути вчений (академічний) ступінь магістра, як у багатьох європейських країнах. Навчання на другому циклі йде за індивідуальними програмами, у складанні якої активну участь беруть студент та науковий керівник.

При здобутті вченого ступеня мають видаватися стандартизовані Додатки до дипломів, які містять детальну інформацію про навчання, призначену для навчальних закладів і потенційних роботодавців.

Отже, дворівнева система навчання передбачає прийняття європейської системи зрозумілих і сумірних ступенів. В українських вузах її запровадження — це часто перетворення навчання за програмою спеціаліста на систему бакалавр-магістр.