2. Робота командира батареї з підготовки підрозділів до бойових дій

Порядок роботи командира батареї з підготовки бойових дій залежить від:

• отриманого завдання;

• умов обстановки;

• наявності часу.

Командир батареї отримує завдання, як правило, на місцевості від старшого артилерійського командира (командира загальновійськового підрозділу, якого підтримує батарея) під час проведення ними рекогносцировки.

Після отримання завдання, командир батареї:

• з’ясовує його;

• визначає заходи, які необхідно провести негайно;

• проводить розрахунок часу;

• оцінює обстановку та приймає рішення;

• віддає розпорядження на підготовку до бойових дій;

• організує всебічне забезпечення бойових дій і управління;

• організує артилерійську розвідку противника;

• організує розвідку і підготовку вогневих позицій у вказаних районах;

• бере участь у pекогносциpовці і організації взаємодії, які проводяться старшим артилерійським командиром і командиром загальновійськового підрозділу;

• віддає бойовий наказ;

• проводить практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій;

• у встановлений час доповідає старшому командиру про готовність до виконання завдань.

У розпорядженні командира дивізіону (начальника штабу) на підготовку до бойових дій командиру батареї можуть бути доведені такі дані:

- короткі відомості про положення і характер дій противника;

- завдання загальновійськового підрозділу, якому батарея додана або призначена для підтримки;

• завдання дивізіону;

• завдання батареї;

• основний (запасний) райони ВП;

• основний напрямок стрільби;

• місце КСП (СП);

• порядок і час зміни КСП ,зайняття основного району ВП;

• порядок забезпечення боєприпасами;

• час готовності до виконання вогневих завдань.

Заходи щодо підготовки батареї до бойових дій, які повинні бути виконані в батареї і особисто її командиром, визначаються:

• конкретними умовами обстановки;

• положенням батареї;

• отриманим завданням.

Основним з них можуть бути:

• з’ясування завдання і розрахунок часу;

• доведення завдань підлеглим на підготовку до бойових дій;

• вибір і підготовка місця нового КСП;

• зміна місця КСП;

• вибір і підготовка: ВП, шляхів маневру в основному і запасному районах;

• прокладення проводових ліній зв’язку;

• участь в рекогносцировці, яку проводить командир дивізіону і організації взаємодії з загальновійськовим командиром;

• доведення бойового наказу;

• технічна підготовка озброєння і техніки;

• інженерне обладнання: КСП, основного і запасного районів ВП, (фальшивих ВП);

• отримання і підготовка боєприпасів;

• обчислення установок для стрільби, відпрацювання таблиці розрахованих установок для стрільби;

• контроль готовності вогневих взводів і взводу управління до ведення бойових дій.

Заходи, які необхідно провести негайно, будуть визначатися обстановкою і наявністю часу.

Під час рекогносцировки, яку проводить командир дивізіону, командир батареї:

- вивчає:

• місцевість;

• умовні найменування місцевих предметів і орієнтири;

• положення, можливі напрямки висування і рубежі розгортання противника;

- уточнює:

• передній край наших підрозділів (побудову оборони ЗГВ підрозділів);

• скриті підступи до опорних пунктів;

• місця інженерних загороджень;

• ділянки місцевості від утримання яких залежить стійкість оборони;

• напрямки контратак другого ешелону;

• вогневі завдання батареї;

• завдання , які виконуються засобами старших командирів та іншими артилерійськими підрозділами;

- вибирає місце КСП;

- уточнює завдання з розвідки противника;

- вивчає райони ВП і маршрути маневру;

- визначає обсяг і порядок інженерного обладнання.

Командир батареї, який призначений для підтримки роти (батальйону) після отримання завдання від командира дивізіону зобов’язаний прибути до командира загальновійськового підрозділу і бути готовим доповісти йому:

• склад, положення, стан, забезпеченість батареї;

• отримані завдання, встановлену витрату боєприпасів;

• вогневі можливості батареї;

• призначений район ВП і КСП, час, порядок їх зайняття;

• час готовності до виконання завдань.

Взаємодія командира батареї із командиром загальновійськового підрозділу організується по:

• завданнях і часу їх виконання загальновійськовими підрозділами;

• імовірних напрямках контратак своїх підрозділів.

У залежності від умов обстановки бойові завдання підлеглим командир батареї доводить:

• усним бойовим наказом;

• бойовими pозпоpядженнями.

У бойовому наказі командир батареї вказує:

1. Короткі висновки із оцінки противника.

2. Бойове завдання загальновійськового підрозділу, якого підтримує дивізіон (батарея), або якому доданий, фронт та глибину зони відповідальності; завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними; об’єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів та напрямку дій загальновійськового підрозділу, і рубіж безпечної відстані.

3. Склад, завдання дивізіону (батареї), місце в угрупованні артилерії та кого підтримує, основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження, порядок висування, розгортання та переміщення в ході бою.

4. Після слова „НАКАЗУЮ” - завдання батареям (взводам) по періодах вогневого ураження противника, порядок перепірядкування в ході бою, райони вогневих позицій, порядок здійснення маневру.

5. Витрату боєприпасів, у тому числі і високоточних на день бою та по періодах вогневого ураження і порядок їх поповнення.

6. Час готовності до відкриття вогню (виконання завдання).

7. Місце КСП дивізіону (батареї), та ПУВД (батареї), на кого покладається управління дивізіоном (батареєю) на випадок виходу з ладу КСП.

8. Об’єкти, позначені знаком Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки; об’єкти, руйнування яких може привести до тяжких наслідків; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, визначені старшим командиром.

Після узгодження питань взаємодії із загальновійськовим командиром і віддачі бойового наказу, командир батареї доводить до підлеглих порядок підтримки взаємодії з загальновійськовим підрозділом по завданнях і часу їх виконання.

Крім того він вказує:

• порядок підтримання зв’язку із загальновійськовим командиром;

• способи цілевказівок;

• сигнали управління, сповіщення, взаємодії.

Далі командир батареї проводить практичну роботу в підрозділах з підготовки їх до бойових дій.

У ході цієї роботи командир батареї надає практичну допомогу підлеглим і здійснює контроль готовності батареї до виконання завдань.

Здійснюючи контроль готовності підрозділів, командир батареї перевіряє:

• знання командирами підрозділів: вогневих завдань батареї, порядку їх виконання, а також завдань загальновійськових підрозділів, яких батарея підтримує;

• точність топогеодезичної прив’язки ВП і КСП, точність орієнтування гармат і приладів;

• готовність матеріальної бази, гармат, засобів автоматизації управління батареєю, приладів і боєприпасів до стрільби;

• точність визначення установок для стрільби по планових цілях;

• правильність записів установок для стрільби командирами гармат;

• готовність батареї до виконання вогневих завдань вночі та в інших умовах обмеженої видимості;

• інженерне обладнання і маскування ВП і КСП;

• проведення заходів щодо захисту від ЗМУ, високоточної зброї;

• безпосередню охорону і готовність до знищення танків і піхоти противника, які прорвалися в район ВП (шляхом оголошення конкретних ввідних).

Підготовка вогню батареї.

Вхідними даними для планування вогню є:

• виписка з таблиці вогню дивізіону;

• рішення загальновійськового командира.

Батарея заздалегідь готує вогонь по:

• розвіданих цілях (об’єктах);

• вузлах доріг;

• мостах і переправах;

• районах, в яких можливе нанесення найбільшого ураження танкам і піхоті противника.

Інженерне обладнання ВП, КСП (СП) проводиться в повному обсязі. У першу чергу обладнуються ВП і КСП на яких батарея розгорнута. Окопи для гармат з’єднують ходами сполучення із сховищами, погpібцями для боєприпасів. При необхідності підступи до ВП мінуються.