4. Поняття про сприймання. Види сприймання.
Якби пізнання світу закінчувалося відчуттями, людина відображала б не предмети, події та явища, а какофонію звуків, запахів, мигтіння світла, тощо, як це буває при деяких серйозних психічних захворюваннях. Однак, у повсякденні, хоча на органи чуття діють окремі психічні та фізичні подразники, у нас виникають образи цілих предметів, які не можна скласти з суми відчуттів. Ми сприймаємо не окремі кольори, запахи і т. і., а речі, що мають певні властивості. Крім того, подразники, що діють на органи чуття, постійно змінюють свої характеристики але ми сприймаємо речі такими, якими вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження. Що ж таке сприймання?
Сприймання – це відображення цілих предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття.
Коли людина перебуває в оточенні звичайних речей, у неї формуються цілісні образи навколишніх предметів.
Окремі відчуття „ прив’язані” до окремих аналізаторів і достатньо буває впливу подразника на їх периферічні органи-рецептори, щоб з’явилося відчуття. Образ, який складається в результаті процесу сприйняття, передбачає взаємозв’зок, скоординовану дію декількох аналізаторів. В залежності від того який з них діє активніше, переробляє більше інформації, розрізняють і види сприйняття. Чотири аналізатора – зоровий, слуховий, шкірний та м’язовий, - частіше є ведучими в процесі сприйняття.
Види сприймання можуть розрізнятися не лише по ведучому аналізатору але і в залежності від об’єкта, який відображається при сприйманні.
В процесі сприймання простору розрізняють сприймання величини, форми, об’ємності та віддаленості предметів. Іноді сприйняття предметів буває помилковим. Помилки (ілюзії) виявляються в діяльності різних аналізаторів. Природа багатьох ілюзій досі не вивчена.
Сприймання часу – це відображення тривалості та послідовності явищ або подій. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в оточуючому світі. Часові проміжки визначаються ритмічними процесами, які відбуваються в організмі людини. Ритм в роботі серця, ритмічне дихання, ритмічний характер кожного дня життя впливають на вироблення рефлексів на час. Сприйняття тривалості часу залежить від змісту діяльності людини та установки особистості: час до приємної події летить швидко, а до неприємної – повільно.
Сприйняття руху – це відображення напрямку та швидкості просторового існування предмета. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах предметів навколишнього середовища. Знання про переміщення об’єктів людина отримує безпосередньо сприймаючи рух або на основі умовиводів. Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим та кінестатичним аналізаторами. Воно сприяє осмисленню змін в оточуючому середовищі на основі індивідуальних знань та досвіду особистості.
5. Властивості сприймання.
Сприймання, ґрунтуючись на відчуттях, не вичерпується ними. Воно має такі специфічні властивості, які зумовлюють відображення предметів у сукупності їх об’єктивних характеристик, а не так, як про них сигналізують окремі органи чуття. Такими властивостями сприймання вважають предметність, цілісність, структурність, константність та усвідомленість. Завдяки цим властивостям сприймання з потоку відчуттів, що йдуть ззовні, виділяє ті чи інші предмети, виокремлює їх із середовища, розкриває їхні значення й функції.
Предметність полягає в тому, що різні за якостями відчуття, отримувані від предметів, поєднуються і стосуються саме цього предмета, як окремої речі, що має своє певне призначення. (Н-д, різні якості бувають у яйця, як предмета округлої форми. Тварини (чайка) буде висиджувати будь-який предмет округлої форми).
Цілісність і структурність. Відчуття від предмета можуть відрізнятися своїми характеристиками, властивості можуть відображатися більш або менш точно, послідовно або одночасно, але попри це предмет сприймається як єдине ціле.
Навіть, якщо змінюються окремі відчуття предмета, але зберігаються відношення між ними, загальна структура образу залишається незмінною. (Н-д, за кількома звуками можна визначити мелодію).
Константність виявляється в тому, що в образі сприймання предмети і явища відбиваються такими, як вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження. (Н-д, предмет близько і далеко все одно ми сприймаємо як висотний будинок хоча відображується предмет вдалині набагато меншим; тарілки на столі – округлими, під будь-яким кутом зору).
Усвідомленість виявляється в тому, що воно має узагальнений характер, а кожен сприйнятий предмет позначається словом-поняттям і відноситься до певного класу. Поєднується тісно з мисленням (Н-д, Сприймаємо пиріжок, відноситься до класу їжа)
Відчуття знаходяться в нас самих, а сприйняті властивості предметів, їх образи локалізовані в просторі. Цей процес, характерний для сприйняття і відмінний від відчуттів, називається об’єктивацією.