Лабораторна робота 3

Тема: Прокладання теодолітного ходу. Вимірювання кутів та довжин ліній.

Мета роботи: вивчити методику вимірювання горизонтальних кутів та довжин ліній.

Прилади та приладдя: комплект Т30 (2Т30), віхи, мірна стрічка, шпильки.

Основні теоретичні положення

На місцевості точки теодолітного ходу, в залежності від строку їх збереження, закріплюють кілками, стовпами, обрізками арматури і труб. Кілки забивають врівень з поверхнею землі. Щоб швидше знайти точку, біля основного кілка забивають сторожок, тобто кілок, що піднімається над поверхнею землі на 15...20 см. На сторожку пишуть номер точки. Навколо кілочків роблять канавку завглибшки 8...10 см у формі круга діаметром 50...60 см або трикутника з сторонами 50...60 см.

Вимірювання горизонтальних кутів теодолітом Т30.

Спосіб прийомів при вимірюванні горизонтальних кутів найпоширеніший при інженерно-топографічних роботах на місцевості. При цьому способі горизонтальний кут β отримують як різницю відліків при крузі "праворуч" (КП) й " ліворуч" (КЛ) двох напрямів, що виходять з однієї точки.

Кут обчислюють так:

а) перший напівприйом вимірювання кута при КП

β п = b п– а п; (3.1)

б) другий напівприйом вимірювання кута при КЛ

β л = b л– а л; (3.2)

в) середнє значення виміряного кута з обох напівприйомів

β ср = 0,5 ( β п + β л ) , (3.3)

де а п, b п, а л, b л, - відліки по лімбу горизонтального круга відповідно на точки 1 і 3 при КП і КЛ.

Порядок вимірювання кутів способом прийомів такий. Встановлюють теодоліт у вершині кута (рис. 3.1, точка 2) й приводять його у робоче положення. Перший прийом виконують при крузі "праворуч". Закріплюють лімб затискним гвинтом, відкріплюють алідаду і зорову трубу. Спочатку наближено, а потім закріпивши алідаду й трубу, орудуючи навідними гвинтами алідади й труби, точно наводять центр сітки ниток на точку 1. Беруть відлік по горизонтальному кругу, який записують у журнал (табл. 3.1). Відкріплюють алідаду, наводять центр сітки ниток на точку 3. Знову по горизонтальному крузі беруть відлік, який записують у табл. 3.1. Для контролю й зменшення похибок приладу горизонтальний кут вимірюють при крузі "ліворуч". Для цього переводять трубу через зеніт. Закріплюють алідаду й відкріплюють лімб. Змістивши лімб приблизно на 90°, закріпляють його й відкріплюють алідаду. Знову візують зорову трубу на точку 1. Закріплюють алідаду й беруть відлік по горизонтальному кругу. Взявши відлік, відкріплюють алідаду й візують трубу на точку 3. Закріплюють алідаду й беруть по горизонтальному кругу відлік, який також заносять у табл. 3.1. Два таких вимірювання напівприйоми складають прийом. За отриманими результатами вимірювань в півприйомах обчислюють середнє значення виміряного кута, за умови, що обидва значення кута відрізняються між собою не більше як на подвійну точність відлікового пристрою.

Рисунок 3.1 – Схема вимірювання горизонтальних кутів способом прийомів

Таблиця 3.1 – Журнал вимірювання горизонтальних кутів

Теодоліт Т30 №647.

Стан-ція	Точка спостережень	Положення ВК	Відлік по ГК	Кут одержаний з півприйомів	Середнє значення кута
2	1 3 1 3	КП КЛ	194°07' 90°43' 273°29' 170°06'	103°24' 103°23'	10323.5

Вимірювання довжини лінії рулетками та мірними стрічками

Перед початком вимірювань стрічку або рулетку розмотують і натягують в напрямі вимірюваної лінії. Передній вимірувальник бере в одну руку стрічку, а в другу 5 (10) шпильок. Задній вимірувальник суміщає нульовий штрих стрічки з початком вимірюваної лінії, вставляє в проріз свою єдину шпильку і втикає її по можливості глибше в землю. Потім рукою показує передньому вимірувальнику, як покласти стрічку, щоб вона була в створі поставлених віх. Передній вимірувальник струшує стрічку і натягує її на себе з силою, яка приблизно дорівнює силі натягування стрічки при компаруванні. Натягуючи стрічку, треба стежити за тим, щоб не змістити і не похилити задню шпильку. Через проріз в кінці стрічки проти 20-го штриха втикають в землю першу шпильку. Так довжину стрічки відкладають на лінії перший раз. Витягнувши передню шпильку і звільнивши передній кінець стрічки, вимірувальники йдуть вперед вздовж провішеної лінії. Коли задній вимірувальник підходить до шпильки, поставленої переднім вимірувальником, довжину стрічки відкладають другий раз і т. д. Якщо довжина лінії більше 100 (200) м, то після того, як передній вимірувальник поставив останню п'яту (десяту) шпильку, задній передає йому п'ять (десять) шпильок і відмічає цю передачу в журналі. Щоб своєчасно виявити можливу грубу похибку у вимірюванні лінії через втрату шпильок, при передачі їх слід обов’язково лічити. Після переліку шпильок передній вимірувальник протягує стрічку вперед. Задній вимірувальник надіває кінець стрічки на залишену в землі шпильку і вимірювання продовжуються в попередньому порядку. При вимірюванні остачі, яка менша довжини стрічки, передній вимірувальник протягує стрічку так, щоб її кінець збігся з кінцевою точкою лінії. Потім він повертається до цієї точки і робить відлік по стрічці. Відлічуючи остачу, стрічку укладають так, щоб підписи метрів на ній, розміщені зверху, зростали від заднього кінця до переднього. Остачу вимірюваної лінії записують в журнал.

За результатами вимірювань обчислюють довжину лінії, м,

, (3.4)

де n – кількість шпильок у заднього вимірувальника;

l0 – номинальна довжина стрічки;

r – остача.

Порядок виконання роботи

1. На місцевості закріпити точки теодолітного ходу.

2. Виміряти горизонтальні кути способом прийомів у вершинах кутів теодолітного ходу.

3. Виміряти довжини ліній.

Звітність з роботи

1 Короткі відомості.

2 Журнал вимірювання горизонтальних кутів та ліній

3 Відповіді на контрольні питання.

Контрольні запитання

1. Як закріплюють точки теодолітного ходу на місцевості?

2. Що називають горизонтальним кутом?

3. Який порядок вимірювання горизонтального кута способом прийомів?

4. Як обчислити остаточне значення горизонтального кута, виміряного способом прийомів?

5. Який порядок вимірювання довжини лінії мірною стрічкою?

6. Як обчислити довжину лінії, виміряну стрічкою?