- •Предмет релігієзнавства
- •Структура релігієзнавства
- •Основні категорії релігієзнавства
- •Методи і принципи релігієзнавства
- •Методи релігієзнавства
- •Принципи релігієзнавства
- •Література
- •Методи і принципи релігієзнавства
- •Методи релігієзнавства
- •Принципи релігієзнавства
- •Література
- •Сутність релігії
- •Філософські концепції природи релігії
- •Філософські концепції природи релігії
- •Основні елементи релігії
- •Література
- •Релігія як форма онтологічного самовизначення людини
- •Релігія — шлях людини до вічності
- •Суспільні функції релігії
- •Класифікація релігій
- •Література
- •Первісна міфологія як підґрунтя релігійних вірувань
- •Анімістичні вірування
- •Фетишизм
- •Тотемізм
- •Генеза надприродного
- •Література
- •Даосизм
- •Конфуціанство
- •Теїстичні вірування праукраїнців часів Київської Русі
- •Література
- •Буддизм
- •Походження
- •Ідейні джерела
- •Основи віровчення
- •Напрями Хінаяна
- •Махаяна
- •Поширення
- •Література
- •Християнство
- •Соціально-економічні умови та духовні джерела
- •Ісус Христос — центральна постать християнства
- •Господня молитва («Отче наш»)
- •Моральне вчення
- •Біблія — священна книга християн
- •Вселенські собори — етапи формування основних догматів християнства
- •Поділ християнської церкви на православну (Східну) та католицьку (Західну)
- •Православ'я
- •Католицизм
- •Протестантизм
- •Напрями у протестантизмі
- •Література
- •Основні віросповідні принципи
- •Морально-етичні норми
- •Мусульманський шаріат
- •Релігійні напрями та течії
- •Хариджизм
- •Література
- •Вільнодумство
- •Вільнодумство давнього світу
- •Середньовічне вільнодумство
- •Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- •Розвиток українського вільнодумства
- •Неопозитивістська форма вільнодумства
- •Фрейдистський напрям вільнодумства
- •Атеїстичний екзистенціалізм
- •Гуманістичні рухи вільнодумства
- •Атеїзм як форма вільнодумства
- •Література
- •Неорелігії й глобальне мислення
- •Богошукання орієнтального напряму
- •Неохристиянські рухи
- •Синтетичні неорелігії
- •Езотеричні об'єднання
- •Саєнтологічні рухи
- •Неоязичництво
- •Демоністичні культи
- •Література
- •Український конфесійний плюралізм
- •Християнство
- •Українська православна церква
- •Українська греко-католицька церква
- •Церкви протестантського напряму
- •Етнонаціональні релігії
- •Неорелігії
- •Неохристиянські рухи
- •Орієнтальні течії
- •Синтетичні релігії
- •Саєнтологічні течії
- •Езотеричні об'єднання
- •Неоязичництво
- •Література
Протестантизм
Поява протестантизму, третього напряму у християнстві, пов'язана з таким широким релігійним, соціально-політичним рухом XVI—XVII ст. у Західній Європі, як Реформація (лат. reformatio — перетворення, виправлення).
Реформація. В епоху Відродження католицька церква, будучи монопольною, зіткнулась із багатьма проблемами: розпустою частини священиків, компромісами деяких єпископів із політичною владою, торгівлею індульгенціями, що стала джерелом фінансових махінацій. Усе це не могло не спричинити протесту пересічного християнина, пройнятого духом Євангелія. Тому реформа, спрямована на відновлення чистоти церкви, була вкрай необхідною. Предтечами Реформації були професор Оксфордського університету Джон Вікліф (1320—1384) і професор Празького університету Ян Гус (1369—1415). Перший виступив проти поборів пап із Англії, висловив сумнів у праві церкви відпускати гріхи і видавати індульгенції, дотримувався позиції, що беззаперечним авторитетом є лише Біблія. Так вважав і Ян Гус, вимагаючи відмови церкви від багатства, позбавлення духовенства усіх привілеїв (зокрема, причастя вином), заборони торгівлі індульгенціями.
Початком Реформації є 1517 p., коли проти офіційної церкви виступив монах і богослов Мартін Лютер (1483— 1546). Він склав маніфест проти торгівлі індульгенціями та претензій пап на контролювання віри й совісті на правах посередників між Богом і людьми і вивісив його на дверях однієї з церков м. Віттенберг. Діяльність Лютера дала поштовх до початку Селянської війни в Німеччині (1524— 1525) під проводом Томаса Мюнцера (прибл. 1490—1525). Реформаційний рух швидко вийшов за межі однієї країни і набув поширення в Австрії, Швейцарії, Скандинавії, Прибалтиці, Польщі, Франції, Великобританії, висунувши зі свого середовища талановитих лідерів. Найвідомішими серед них були Жан Кальвін (1509—1564) і Цвінглі (1484— 1531). Наколо них виникали школи, згуртовувалися послідовники, що підготувало появу автономних церков.
Етапи розвитку. Виокремлюють два етапи в розвитку протестантизму: 1) ранній (XVI ст.), пов'язаний із появою таких напрямів, як лютеранство, кальвінізм й англіканство; 2) пізній (постреформаційний), що тривав із кінця XIX — протягом XX ст., пов'язаний із пієтизмом і виникненням таких об'єднань, як методисти, баптисти, квакери, мормони, адвентисти, свідки Єгови, п'ятидесятники.
Особливості віровчення і культу. Більшість церков і сект у протестантизмі поділяє спільні для всіх християн фундаментальні віросповідні принципи. Водночас щодо низки проблем вони мають свою думку. Так, усупереч претензіям церкви на посередницьку роль між людиною : Богом, протестантизм оголосив особисту віру єдиним шляхом спасіння, Біблію — єдиним джерелом одкровення, спростувавши священні перекази. Через ідею даром даної благодаті обґрунтовано принцип загального священства віруючих, відкинуто інститут чернецтва, закладено основи демократизму церковного життя, зокрема впроваджено виборність і підзвітність священика. Протестантизм заперечує частину католицьких догматів, принцип існування яких суперечить концепції персональної інтерпретації Біблії. Із таїнств більшість протестантів визнають лише хрещення і євхаристію (причастя). Оздоблення церков спрощено, богослужіння зведено до проповідей, молитов, співу. Відкинуто поклоніння іконам, мощам та святим.
Віруючий у протестантизмі — це людина, що усвідомлює гріховність своєї природи і через молитву прохає Бога про порятунок. А щоб він прийшов (порятунок — це дар божественної благодаті), молитва мусить бути підсилена сумлінним виконанням мирських справ. За мірою такої сумлінності Бог судить про міць віри і бажання порятунку. Тобто всі сфери життєдіяльності людини розглядаються як різноманітні форми служіння Богу.