- •5. Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту
- •5.1. Загальна характеристика ects
- •5.2. Загальні умови користування ects
- •1. Зобов'язання навчального закладу
- •2. Вирішення проблем
- •5.3. Кредити ects
- •1. Загальна характеристика
- •2. Призначення кредитів ects
- •5.4. Присвоєння студентам кредитів ects
- •5.5. Перезарахування кредитів ects
- •5.6. Координатори ects
- •5.7. Інформаційний пакет
- •II. Загальна практична інформація
- •IV. Словник
- •V. Приклади успішного впровадження
- •5.8. Опис структури курсу з присвоєння ступенів (degree course)
- •5.9. Опис навчального плану на ступінь
- •5.10. Опис предмета курсу
- •5.11. Опис дисципліни курсу
- •5.12. Анкета-заява студента та угода про навчання
- •5.13. Оцінювання в системі ects
- •5.13. Оцінювання в системі ects
- •5.14. Досвід використання ects у країнах Європи
- •5.15. Деякі додаткові переваги та проблеми ects
5.15. Деякі додаткові переваги та проблеми ects
На завершення зазначимо, що ECTS акумулює в собі переваги для різних суб'єктів вищого навчального закладу. Для вищого навчального закладу:
сприяє розвитку автономізації та відповідальності;
відкриває нові можливості для співпраці;
сприяє розвитку комунікативних зв'язків між ВНЗ;
стимулює підвищення якості навчального процесу та організаційно-адміністративної діяльності;
підвищує якість студентської мобільності.
Для професорсько-викладацького складу ECTS забезпечує і підтримує:
автономність і диверсифікацію;
комунікативність;
прийняття рішень з академічного визнання; покращує:
зміст навчальних програм;
якість навчального процесу та його результати. Для студентів:
розширює вибір для навчання за кордоном;
дозволяє самим сформувати програму навчання;
забезпечує сертифікацію процесу навчання в іноземному навчальному закладі;
гарантує академічне визнання.
Недоліки:
фрагментація знань;
сегментація процесу навчання;
• зменшення значимості наукових досліджень у процесі навчання. Очевидно, що недоліків системи переносу кредитів чи системи лише їх акумуляції потрібно уникати при певному «гібридному» (змішаному) підході. Такий шлях у національному масштабі реалізовано у Великобританії в середині 90-х років XX століття.
Сьогодні більшість європейських країн (країни ЄС та члени Європейської Асоціації Вільної Торгівлі) мають академічні кредитні системи. Деякі з них є національними, інші - інституціональними; низка європейських університетів продовжує експериментувати з різними кредитними системами. За ознакою перенесення - акумуляція більшість європейських країн використовують акумуляційні кредитні системи, за окремими винятками - системи перенесення кредитів, і тільки декілька країн - національне обмежені «гібридні» (змішані) системи. У деяких випадках ECTS в умовах, що склалися (велика диверсифікація кредитних систем), вважається недостатньо ефективною як своєрідний освітній «міст», «друга валюта» в європейському просторі вищої освіти. Тому багато дослідників, викладачів та управлінців європейських університетів активно обговорюють проблему створення EUROCATS - Європейської системи акумулювання та перенесення кредитів.
Результат недостатнього рівня розвитку національних кредитних систем у значній частині європейських держав, з одного боку, та їхнє політичне бажання створити спільний європейський простір вищої освіти - з іншого, дозволяє стверджувати можливість та перспективність трансформування ECTS у міжнародний стандарт вищої освіти.