II.Аналіз конфлікту

1) Тип конфлікту

за сферою – це побутовий конфлікт;

за тривалістю – недовготривалий;

за потребами суб’єктів – це конфлікт, що розв’язався навколо матеріальних ресурсів, а саме – умов проживання у помешканні, можливістю користуватися комунальними благами, ціни за це проживання.

2) Структурні елементи конфлікту

Сторонами конфлікту з однієї сторони виступають троє студенток, що винаймали помешкання, а з іншої – власниця будинку, яка здавала одну з своїх кімнат. Це прямі учасники конфлікту. Можна також виділити опосередкованих учасників. Наприклад діти власниці будинку теж брали участь у конфлікті. Так її дочка, яка зі своєю маленькою дитиною теж проживала у будинку постійно виступала на захист матері, хоч і намагалася триматися осторонь ситуації. Син хазяйки своєю нахабною поведінкою ще більше розпалював ворожнечу між ними. Певну долю участі у конфлікті мали також друзі та рідні студенток, які переконували їх переїхати до іншого житла та виявляли співчуття у такій непростій ситуації.

Зоною розбіжностей стали умови проживання у помешканні, а також ціна за послуги.

Уявлення сторін. Власниця помешкання переконана у тому, що квартиранти мають погоджуватися з усіма її умовами, якщо вони живуть у її будинку. Вона вважала, що цілком правомірно вимагати від студенток економити ресурси, зокрема електроенергію та водопостачання, через здорожчання цін на них. Її обурює те, чому вони так протестують і не хочуть увійти у її положення, зрозуміти як важко їй самій вирішувати усі проблеми. У свою чергу дівчат обурювало те, що хазяйка недотримувалася того, що обіцяла їм спочатку. Вони шукали в першу чергу помешкання з комфортними умовами проживання, де б вони змогли безперешкодно користуватися усіма комунальними зручностями. Натомість, на їхню думку, такі можливості для них було дуже обмежено. Крім того їм здавалося, що вони платять занадто високу ціну, бо обіцяних зручностей не мають, живуть далеко від університету.

Масла у вогонь підливав син хазяйки, до якого вона в силу зрозумілих причин не могла ставитися об’єктивно і не бачила проблеми у його поводженні з дівчатами і на скарги дівчат пояснювала, що це лише жарти, а у дівчат відсутнє почуття гумору. Натомість студенткам таке поводження було вкрай неприємним і жодних позитивних емоцій не викликало. Таким чином хазяйка уявляла студенток вибагливими та капризними дівчатами, що вимагають занадто багато. Тим більше, що вона їм не мати і не нянька, і не зобов’язана виконувати їхні забаганки. Крім того вона вважала їх егоїстичними, оскільки вони не захотіли зрозуміти її проблем і піти їй на зустріч. Дівчата сприймали власницю будинку як невідповідальну та несерйозну людину, яка не виконує своїх обіцянок, а також прагне заробити на них чим по більше грошей.

Мотиви сторін. Дівчата хотіли жити у даному помешканні за умови, що вони матимуть змогу у повній мірі користуватися усіма комунальними зручностями, а також вони хотіли, щоб інші люди (в першу чергу це стосувалося сина хазяйки) не втручалися у їхнє життя і не заважали їм. Власниця будинку прагнула заробити якомога більше грошей і зекономити на проживанні дівчат.

Дії сторін. Спочатку студентки не хотіли псувати відносин з власницею будинку, а тому чинили особливого опору її діям, і на перших порах навіть погоджувалися з новими правилами. Проте коли вони зрозуміли, що з кожним разом вимог до них стає все більше вони почали сперечатися з нововведеннями і висловлювати своє невдоволення. Розуміючи, що ситуація не покращується, а скоріше навпаки змінюється у гіршу сторону вони вирішують переїхати.

Хазяйка висунула до дівчат певні умови проживання, про які раніше не йшлося, аргументуючи це тимчасовими проблемами. Побачивши, що дівчата спокійно на це відреагували, власниця почала збільшувати кількість вимог до квартирантів. Тим самим вона прагнула зекономити на них кошти, а отже отримати більше прибутку. Крім того, прагнучи викликати у дівчат співчуття вона постійно скаржилася на своє життя, збільшення цін, низьку зарплату і т. ін..