Аварія на Чорнобильській аес

На чорнобильській аварії — найбільшій техногенній катастрофі в історії людства — необхідно акцентувати особливу увагу.

Жодна катастрофа XX сторіччя не мала таких тяжких екологічних наслідків, як чорнобильська. Це трагедія не регіонального, навіть не національного, а глобального масштабу. Вже загинуло більш як 50 тис. чоловік із 100 тис, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік. Підірвано здоров'я сотень тисяч людей. Забруднені мільйони гектарів ґрунтів. У водосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу. І це тільки відомі на сьогодні наслідки.

Радіоактивне забруднення ґрунтів.

Територія із сильним радіоактивним забрудненням фунту становить 8,4 млн. га й охоплює 32 райони шести областей України. Більша частина цих ґрунтів припадає на сільськогосподарські угіддя. Радіонуклідами забруднено також 3 млн. га лісу. На територіях із забрудненням цезієм-137 більш як 45 Кі на 1 км2 проживає понад 15 тис. чоловік, 15—45 Кі — близько 46 тис, 5—15 Кі — ще 150 тис. Близько 1,5 млн. чоловік проживає на території, де радіоактивний фон перевищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіровоградська, Івано-Франківська області). Дезактиваційні роботи, на які в 1986—1989 рр. були витрачені мільйони, бажаних результатів не дали.

У 1990 р. експертна комісія при Держплані колишнього СРСР попередньо оцінила збитки, спричинені катастрофою на ЧАЕС, у 250 млрд. руб. Реальні ж збитки визначити поки що важко. Наслідки цього лиха вічні, глобальні, й тепер можна говорити не про їх усунення, а лише про пристосування до них.

...Чорнобиль не відходить у минуле, не відпускає його туди наша свідомість. Вона опромінена ним. Уперше так близько, так реально й так жахливо відкрилося нам обличчя ядерного століття в нещодавно ще глухому, здавалося, назавжди забутому цивілізацією, куточку українського й білоруського Полісся, де зберігся старослов'янський говір, де в селах багато знахарів, ворожок, мисливців. Саме в цьому місці, куди науково-технічна революція прийшла немов останньою чергою. Прийшла й... залишила їх безживними на поки що невідомий навіть ученим строк... (В. О. Яворівський).

Радіоактивне забруднення вод.

У водах Прип'яті, Дніпра та його водосховищ (особливо в Київському) різко зросла концентрація радіонуклідів. Навіть через 6 років після аварії вона була в 10—100 разів вищою, ніж до неї, а в донних осадах, особливо мулах, багатих на органіку, нагромадилася величезна кількість радіоактивних відходів. В Київському водосховищі на дні нагромадилося вже більш як 60 млн. т радіоактивного мулу.

Велику небезпеку криють у собі приблизно 1000 тимчасових могильників навколо АЕС, в яких міститься 40 млн. м3 твердих відходів загальною радіоактивністю більш як 200 000 Кі. Не менш небезпечний і «саркофаг» над згорілим четвертим енергоблоком ЧАЕС. Там іще залишилася величезна кількість радіоактивних речовин. Надійність ізоляції цих речовин аж ніяк не гарантована. Могильники вже сьогодні протікають, «саркофаг» із роками стає дедалі радіоактивнішим, конструкції його просідають і деформуються.

Розроблено план, яким передбачено спорудження «саркофага-2», що має накрити весь четвертий енергоблок зі старим «саркофагом». Після закінчення будівництва планується поступове розбирання зруйнованого четвертого енергоблоку й вилучення ядерного палива, що залишилося. Цей проект розраховано на 7 років. На сьогодні виконано лише деякі роботи з укріплення старого «саркофага».

Наслідки чорнобильської аварії для здоров'я нашого народу стали й залишатимуться важким тягарем для нас і, як мінімум, для кількох наступних поколінь. Колективна доза опромінення лише в момент ліквідації аварії становила 200 млн. людино-бер. «Віддалені» наслідки вже даються взнаки:

Житомирській і Київській областях, так само як і в Білорусі, значно збільшилася кількість випадків народження мертвих, недоношених і вроджено хворих дітей;

у 2,5—3 рази зросла кількість випадків серйозних ускладнень вагітності;

мутації почастішали з 4 до 10 %, і навіть якби вдалося негайно зупинити мутагенний вплив радіації, для зниження рівня мутацій до природного фону треба, щоб змінилося не менш як три покоління людей;

загрозливо наростають кількість випадків онкологічних захворювань і смертність.

Перехід людства на ядерну технологію виробництва електроенергії зумовлений неухильним ростом енергоспоживання. За даними фахівців до кінця століття більше 50 % електроенергії, що виробляється в світі буде продукуватися на атомних електростанціях (АЕС). Разом з тим, розвиток ядерних технологій виробництва електроенергії породив нові проблеми, які пов”язані із забрудненням навколишнього середовища радіоактивними речовинами (радіонуклідами). Так, внаслідок аварії, що сталася у 1986 році на Чорнобильській АЕС та яка Організацією Об’єднаних Націй визнана катастрофою планетарного масштабу, сталося забруднення радіонуклідами понад 150 тис. квадратних кілометрів територій. Внаслідок аварії потерпіло тільки на Україні більш 3,0 млн чоловік. Можна без перебільшення сказати, що на сучасному етапі розвитку і використання ядерних технологій доля мільйонів людей залежить від досконалості і надійності ядерних об”єктів, а також готовності органів влади, місцевого самоврядування щодо вжиття оперативних заходів по захисту населення і територій від ймовірних радіаційних аварій.

Радіаційна аварія (аварія) - подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки.

Найбільш потенційну загрозу для населення області становить радіаційно небезпечний об’єкт – Хмельницька атомна електростанція.

Хмельницька АЕС розташована на відстані 15 кілометрів від районного центру - м. Славута та на відстані 100 кілометрів (по прямій) від обласного центру м. Хмельницький. До зони спостереження Хмельницької АЕС (зони найбільшого ураження у разі аварії на ХАЕС) належить територія міст Нетішина, Славути, Славутського, Ізяславського, Білогірського та Шепетівського районів. Всього 125 населених пунктів з загальною кількістю населення понад 137,0 тисяч чоловік.

Хмельницька АЕС спроектована, як станція з 4 енергоблоками із загальною встановленою потужністю 4 МВт. На цей час в експлуатації знаходяться 2 енергоблоки (№1 і №2) загальною встановленою потужністю 2МВт.

Основним небезпечним технологічним процесом на АЕС є вироблення електричної і теплової енергії з використанням ядерних енергетичних реакторів. Основними джерелами радіаційної небезпеки на АЕС є: реактор, басейн витримки, відпрацьоване паливо, трубопроводи і обладнання 1-го контуру, апарати системи спецводоочистки та її устаткування, трубопроводи і устаткування вентиляційних систем і спецгазоочистки, радіоактивні джерела, що поставляються для технічних потреб.

Згідно нормативних документів для АЕС встановлюється санітарно-захисна зона – територія навкруги АЕС, на якій радіаційна обстановка при визначених обставинах може перевищити допустимі рівні і, в зв’язку з чим, в її межах встановлюється система обмежень на господарчу діяльність і розселення населення.

Крім санітарно-захисної зони для АЕС визначається зона спостереження – територія, на яку можуть потрапити радіоактивні речовини АЕС. Для Хмельницької АЕС зона спостереження встановлено радіусом 30 км.

При виникненні комунальної радіаційної аварії на Хмельницькій АЕС з викидом радіоактивних речовин загальна площа радіоактивного забруднення може скласти 1800 квадратних кілометрів – територія зони спостереження.

На ранній фазі аварії, яка триває від декількох годин до одного-двох місяців після початку аварії, основними небезпечними факторами, що загрожують здоров’ю людей, є:

- зовнішнє опромінення від радіоактивної хмари, що утворилася в результаті радіоактивного викиду з АЕС, та від шлейфу, що утворився з випадінь радіоактивної хмари;

- внутрішнє опромінення за рахунок інгаляційного надходження радіонуклідів до організму, з продуктами харчування та водою;

- поверхневе забруднення радіонуклідами шкіри, одягу людей, а також пасовищ, сінокосів, сільськогосподарської продукції.

У цій фазі виділяється так званий йодний період, протягом якого існує серйозна загроза надходження до організму людини радіоізотопів йоду та опромінення щитовидної залози осіб з числа населення, особливо дітей.

Радіоактивному зараженню при ядерних вибухах піддається не лише район, що прилягає до місця вибуху, але й місцевість, що віддалена від нього на багато десятків і навіть сотень кілометрів. При цьому на великих площах виникають зони зараження, що являють небезпеку для населення протягом тривалого часу.

Положення зони зараження визначається напрямком вітру. Ступінь зараження місцевості оцінюється рівнями радіації, що вимірюються у рентгенах або радах на годину (Р/год), а ступінь ураження людей внаслідок зовнішнього опромінювання визначається величиною дози радіації (що вимірюється у рентгенах або радах).

Після оголошення загрози виникнення надзвичайних ситуацій обстановка може змінюватися дуже швидко. У певний момент виникне потреба подати один із сигналів оповіщення цивільної оборони.

Мета подання сигналів - своєчасно попередити населення міст і сільської місцевості та суб'єкти господарської діяльності про виникнення безпосередньої загрози внаслідок ураження радіаційними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами, ударною хвилею та іншими факторами ураження при виникненні техногенних і природних надзвичайних ситуацій (вибухи, великі пожежі, землетруси, повені тощо) та про необхідність використання засобів колективного і індивідуального захисту.