3. Ефективність системи управління підприємством

Аналіз структури включає збір інформації, що характеризує її в статиці (тип організаційної структури, розподіл прав і обов'язків і тому подібне), і вивчення її в динаміці (визначення ефективності організаційної структури з позицій досягнення точних результатів діяльності).

При описі організаційної структури велике значення має фіксацію формальних каналів комунікацій, які представляють інтерес для раціонального розподілу функцій і обов'язків в ході підготовки і ухвалення рішень. Управлінська діагностика вивчає також неформальну структуру організації. З'ясування тут ключових моментів ведеться за допомогою спостереження з груповими і міжособовими стосунками і їх змінами, проведення серій інтерв'ю, що дає можливість визначити морально психологічний клімат організації.

3.1 Оцінка ефективності управління підприємством дват Шахта «Комсомольська»

Перше з чого можна починати діагностику — це підрозділи, відділи, посадові особи підприємства, і взаємодіючи між собою, способи прийняття і виконання рішень, їх діяльність по забезпеченню працездатності підприємства. Інформація для даної роботи відноситься до «внутрішнього» типа. Її здобуття можливе частково з документів підприємства, а частково — в бесіді із співробітниками.

При проведенні структурної діагностики організації необхідно мати в своєму розпорядженні методику, що дозволяє визначати деякі характеристики її структури і давати їм кількісну оцінку. Доцільність визначення таких характеристик полягає в тому, що вже на ранніх стадіях діагностики організації з'являється необхідність оцінювати якість структури організації, що діагностується, і її елементів з позицій системного аналізу, а також порівнювати різні варіанти організаційних структур між собою.

Попередній аналіз показує, що на підприємстві застосовується лінійно-функціональна структура управління. При цьому кожен структурний елемент (відділ, служба, виробничий підрозділ) виконує конкретні завдання і володіє певними правами і обов'язками.

Для проведення структурного аналізу організаційної структури підприємства представимо її у вигляді графа G = {X, U}, де X — безліч вершин (|Х | = n), відповідна безлічі структурних елементів;

U — безліч ребер (|U| = m), відповідна безлічі зв'язків між структурними елементами підприємства.

Граф G, відповідний даному підприємству показаний на малюнку, де цифри позначають: 1 — директор підприємства; 2 — заст. директора по виробництву; 3 — заст. директора по постачанню і збуту; 4 — заст. директора по персоналу; 5 — головний бухгалтер; 6 — виробничий відділ; 7 — виробничі підрозділи; 8 — відділ маркетингу; 9 — відділ матеріально-технічного постачання; 10 — відділ кадрів; 11 — бухгалтерія.

Для опису графа G побудуємо матрицю суміжності, яка для неорієнтованого графа має вигляд А = ||aij||, де aij — елементи матриці суміжності, визначувані таким чином:

Структура граф підприємства ДВАТ Шахта «Комсомольська»

1. По матриці суміжності визначимо ранг кожного елементу

Для нашого випадку Σ Σ aij = 20. Ранги структурних елементів приведені в останньому стовпці таблиці.

Матриця суміжності

Чим вище ранг елементу, тим більше сильно він зв'язаний про іншими елементами і тим більше важкими будуть наслідку при втраті якості його функціонування. У нашому випадку найбільш високий ранг (0,2) має перший елемент структури (директор).

Не вимагає доказів той факт, що кожна організація є вельми складною в технічному і економічному плані структурою. І від вибору стратегії її роботи, від конкретного чину взаємодії і сполучення ланок її складових, залежить якщо не успіх підприємства цілком, то дуже значна його частина.

Оргструктури управління – якраз той елемент, що пов'язує, який дозволяє всім розрізненим підрозділам здійснювати свою роботу погоджено, в єдиному ключі поставленого перед організацією завдання. Абсолютно логічно, що кожному підприємству, що займається конкретним видом діяльності необхідна певна організаційна структура, яка відповідала б саме таким вимогам, які пред'являються до цього підприємства в його специфічних умовах.

Останнім часом великого поширення набули експерименти з розробкою і впровадженням нових оргструктур, що є найрізноманітнішими комбінаціями вже відомих видів і типів. При такому підході кожна організація прагне пристосувати і сумістити декілька структур, адаптуючи їх під свої конкретні потреби.