Аналіз структури управління за моделлю 7-с

Міський методичний центр та клубної роботи належать до ієрархічного типу структури управління, що базується на глибокій і детальній регламентації посадових вимог, прав і обов’язків працівників з виконання певних завдань, що є складовими більш загального завдання організації.

Дана структура управління побудована відповідно до принципів управління:

- принцип ієрархічності рівнів управління, при якому кожен нижчестоящий рівень контролюється вищестоящим і підкоряється йому;

- витікаючи з нього принцип відповідності повноважень і відповідальності працівників управління місцю в ієрархії;

- принцип розподілу праці на окремі функції і спеціалізації працівників по виконуваних функціях;

- принцип формалізації і стандартизації діяльності, що забезпечує однорідність виконання працівниками своїх обов'язків і скоординованість різних завдань;

- витікаючий з нього принцип знеособленості виконання працівниками своїх функцій;

- принцип кваліфікаційного відбору, у відповідності з яким найм і звільнення з роботи виробляється в строгій відповідності з кваліфікаційними вимогами.

Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самої розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, досі широко ще використовується організаціями у всьому світі. Основу лінійно-функціональних структур складає так званий "шахтний" принцип побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональним підсистемам організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал та ін.). По кожній з них формується ієрархія служб («шахта»), що пронизує всю організацію згори донизу . Результати роботи кожної служби апарату управління організацією оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх мети і задач. При цьому кінцевий результат у цілому стає начебто другорядним, бо вважається, що всі служби тією чи іншою мірою працюють на його отримання.

Лінійно-функціональні структури управління найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюються і рідко змінюються задачі і функції.

Лінійно-функціональна структура управління, складається з:

- лінійних підрозділів, що здійснюють в організації основну роботу;

- спеціалізованих, обслуговуючих функціональних підрозділів.

Лінійні ланки приймають рішення, а функціональні підрозділи інформують і допомагають лінійному керівникові в розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів для ухвалення конкретних рішень. Функціональні служби доводять свої рішення до виконавців або через вищого керівника, або (в межах спеціальних повноважень) прямо.

Як правило, функціональні служби не мають права самостійно віддавати розпорядження виробничим підрозділам. Роль і повноваження функціональних підрозділів залежить від масштабів діяльності і структури управління організації в цілому.

Лінійно-функціональна структура управління володіє цілим рядом переваг:

- швидке здійснення дій з розпоряджень і вказівок, що віддаються вищестоящими керівниками нижчестоящим, раціональне поєднання лінійних і функціональних взаємозв'язків;

- стабільність повноважень і відповідальності за персоналом;

- єдність і чіткість розпорядництва;

- оперативне прийняття і виконання рішень;

- особиста відповідальність кожного керівника за результати діяльності;

- професійне вирішення завдань фахівцями функціональних служб.

Недоліки структури:

- кожна ланка зацікавлена в досягненні своєї вузької мети, а не загальній меті організації;

- відсутність тісних взаємозв'язків і взаємодії на горизонтальному рівні між підрозділами;

- надмірно розвинена система взаємодії по вертикалі;

- акумуляція на верхньому рівні повноважень по рішенню наряду з стратегічними безліч оперативних завдань.