4.9. Комплексна оцінка природних умов та ландшафтів

Методика комплексної оцінки природних умов та ландшафтів

Методика комплексної оцінки природних умов та ландшафтів з метою туризму та відпочинку розроблена в кінці 80-х років ХХ ст. Ю. А. Вєдєніним та М. М. Мірошніченко [13] , з окремими доповненнями використовується і в наш час. В навчальному посібнику ця методика розглядається в скороченому варіанті.

Історія організації та експлуатації курортів, місць відпочинку та туризму свідчить про те, що основним формуючим їхнім фактором є наступні природні елементи: сприятливий клімат, різноманітний рельєф, наявність узбережжя теплих морів, озер та великих річок, різноманіття рослинного покриву. В той ж час окремі елементи природи (заболоченість. підвищена відносна вологість тощо) відіграють протилежну роль, обмежуючи можливість організації відпочинку та туризму. Сучасні тенденції розвитку рекреаційних територій показали, що при оцінці природних умов необхідно враховувати різне значення одних і тих самих факторів для зимових та літніх видів відпочинку та туризму. З врахуванням цього для оцінки природних умов та ландшафтів прийняті наступні природні фактори:

• для літніх видів відпочинку та туризму: 1) протяжність (тривалість) сприятливих температурних умов; 2) кількість сонячних днів; 3) термічна характеристика морської води; 4) відносна вологість повітря; 5) рельєф; 6) обводненість; 7) рослинність; 8) заболоченість;

• для зимових видів відпочинку та туризму: 1) тривалість сприятливих температурних умов; 2) кількість сонячних днів; 3) вітровий режим; 4) сніговий покрив; 5) рельєф; 6) рослинність.

Природні фактори впливають на фізіологічний стан людей (наявність комфортних та дискомфортних умов для відпочивку та туризму) та організацію місць для відпочину та туризму ( при цьому необхідно враховувати можливість організації значних за площею місць для відпочинку та туризму, що обслуговують велику кількість людей, а також різноманітних видів відпочинку та туризму).

Оцінка природних факторів, що впливають на фізіологічний стан людей. Для оцінки природних факторів, що впливають на фізіологічний стан людей, враховують літні та зимові види відпочинку та туризму.

1. Літні види відпочинку та туризму

Температуру місцевості для літніх видів відпочинку та туризму можна визначити за допомогою кількості днів із середньодобовими температурами від 15⁰С до 20⁰С. вибираючи ці показники, автори методики виходили з того, що теплому та помірно теплому літу відповідають середньомісячні температури 14…21,0⁰ С.

Температуру води на морському узбережжі оцінювали за температурою води найтеплішого місяця року. Виходячи з цього, температура води для морських ванн оцінювали наступним чином: дуже холодна (8…13⁰С), холодна (14…16⁰С), прохолодна (17…18⁰С), теплувата (20…25⁰С), тепла (25…27⁰С). При цьому враховувалось, що масові морські купання можливі при температурі 17⁰С і вище.

Відносна вологість повітря оцінювалась виходячи з того, що найбільш комфортні умови спостерігаються при помірно-вологому повітрі 56…70%, а найменш комфортні – при вологості повітря більше 86 %.

Кількість ясних сонячних днів визначають тільки за період із середньодобовими температурами 15…200С за формулою

де S – сума сонячних годин в рік, за період з температурами 15…20⁰С; S_x - кількість сонячних годин за х місяців; n_x – кількість днів з температурами 15…20⁰С; W - кількість днів в місяці.

При цьому умовно приймалося, що сума сонячних годин рівномірно розподіляється на всі дні місяця. За цією формулою розраховувалась і кількість ясних сонячних днів для зимових видів відпочинку. При цьому за S приймається кількість днів, коли яскраво світить сонце, за період із середньодобовими температурами від -5 до -15⁰С. а за S_x – кількість днів з температурами від -5 до -15⁰С.