Основна частина роботи
Основна частина курсової роботи складається з розділів та підрозділів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Залежно від матеріалів, які підлягають дослідженню, основна частина роботи може включати кілька розділів, але основні з них такі:
Розділ І. Досліджуються теоретичні та методологічні питання з тематики роботи. В огляді літератури студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки з обраної проблеми, називає дискусійні та вже розв'язані питання, таким чином визначаючи своє місце у розв'язанні проблеми. Викладаються також відомості загального характеру щодо поставленої проблеми. У роботі науково-дослідницького характеру цей розділ повинен містити викладення історії розвитку проблеми, що розглядається.
Розділ 2. Подається детальна характеристика і проводиться всебічний аналіз об'єкту дослідження на основі зібраного фактичного матеріалу.
Літературознавчий/мовознавчий аналіз повинен мати показники, які характеризують стан, динаміку, структуру та рівень розвитку досліджуваного об'єкту (термінологічна система, граматична категорія, система образів у художньому творі, особливості авторського стилю, розвиток філологічного напрямку в цілому тощо). Для цього використовують дані етимологічного аналізу, лінгвокраїнознавчі відомості (культурологічні, історичні), інші фактичні матеріали (писемні пам'ятки, пояснювальні записки тощо), матеріали топонімічних сліджень, періодичні видання з питань філології, дані державної та відомчої статистики, а також особисті дослідження автора.
На основі проведеного філологічного аналізу встановлюють причини й закономірності розвитку, функціонування, структури і оцінюють можливості подальшого вивчення досліджуваного об'єкту, а також наводять спроби вирішення актуальних філологічних проблем.
Розділ 3. З вичерпною повнотою та обґрунтуванням викладаються результати власних досліджень студента.
Висновки
У висновках (крім загальних висновків, висновки пишуть також до кожного розділу роботи, не виділяючи їх, однак, окремим заголовком “ВИСНОВКИ”, а лише абзацом) подаються найбільш важливі наукові та практичні результати, що були одержані під час опису об'єкту, містяться формулювання розв'язаної проблеми, а також окреслюється особистий внесок дипломника у її розв'язання. Наприклад:
У результаті проведеного дослідження
встановлено …;
визначено …;
виявлено подібність/відмінність …;
доведено, що …;
з’ясовано …;
отримано такі результати … тощо.
Список використаної літератури
Список використаних джерел — це тематично відібраний, систематизований перелік бібліографічних даних про використану, цитовану чи рекомендовану літературу.
Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів:
в порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування) – з наскрізною нумерацією;
в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (найбільш поширений варіант). В цьому випадку спершу подаються книги українською та російською мовами, потім – європейськими, і нарешті – китайською (нумерація зберігається наскрізна).
Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Обов'язковими елементами опису книги у списку літератури є основна назва, дані про повторність видання, місце видання, рік видання, порядковий помер тому, випуску, частини; кількість сторінок. Наприклад:
Быков Ф. С. Зарождение политической и философской мысли в Китае. - М., 1966. – 242 с.;
Вайнтруб І. Даосизм. “Словесний портрет” сакральної культури китайської цивілізації // Людина і світ. – 1999. - № 2. – С. 39-42;
Избранные сутры китайского буддизма / Пер. Д.В. Поповцева, К.Ю.Солонина и Е.А.Торчинова. - СПб., 2000. – 463 с.