- •2.1 Фіскальна політика держави як система
- •3. Фундаментальними цілями фіскальної політики є:
- •15. Розрізняють такі види фіскальної політики:
- •2.2 Бюджетна політика
- •2. Бюджетна політика держави передбачає:
- •9. Бюджетні доходи розділяють на дві категорії:
- •10. Основними джерелами доходів держави є:
- •11. По цілям витрати держави можуть бути розділені на такі групи
- •12. З макроекономічної точки зору всі державні витрати поділяються на:
- •2.3 Регіональна фіскальна політика
- •2. Основними задачами регіональної фіскальної політики є:
- •3. До принципів регіональної фіскальної політики відносять:
- •5. До найважливіших інфляційних причин росту цін відносяться наступні:
- •6. До зовнішніх причин інфляції відносяться:
- •7. Внутрішні причини інфляції, як правило, пов'язані з:
- •8. Негативними наслідками високого рівня інфляції є:
- •9. До антиінфляційних мір відносять:
- •10. Цілями антиінфляційної політики є:
- •13. Державне регулювання зайнятості населення ґрунтується на принципах:
- •2.5 Позаекономічні аспекти фіскальної політики
- •11. Розрізняють чотири моделі соціально-економічної державної політики:
- •12. Соціал-демократична модель соціально-економічної державної політики базується на таких принципах:
- •13. Консервативну модель соціально-економічної державної політики побудовано на таких принципах:
- •14. Базовим принципом ліберальної моделі соціально-економічної державної політики є:
- •15. Католицька модель соціально-економічної державної політики базується на таких принципах:
11. По цілям витрати держави можуть бути розділені на такі групи
- на політичні цілі: 1) витрати на забезпечення національної оборони і безпеки, тобто зміст армії, поліції, судів і т.п.; 2) витрати на зміст апарата керування державою;
- на економічні цілі: 1) витрати на зміст і забезпечення функціонування державного сектора економіки, 2) витрати на допомогу (субсидування) приватному сектору економіки;
- на соціальні цілі: 1) витрати на соціальне забезпечення (виплату пенсій, стипендій, посібників); 2) витрати на утворення, охорону здоров'я, розвиток фундаментальної науки, охорону навколишнього середовища;
12. З макроекономічної точки зору всі державні витрати поділяються на:
- державні закупівлі товарів і послуг (їхня вартість включається у ВВП);
- трансферти (їхня вартість не включається у ВВП);
- виплати відсотків по державних облігаціях (обслуговування державного боргу).
13. витрати бюджету – це видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.
14. доходи бюджету – це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).
15. сальдо бюджету – це різниця між доходами та видатками.
2.3 Регіональна фіскальна політика
1. регіональна фіскальна політика - це є інструментом усієї регіональної політики і вимагає її розробки і реалізації як самостійний інструмент впливу держави на соціально-економічний розвиток регіонів.
2. Основними задачами регіональної фіскальної політики є:
- оптимізація системи оподатковування з метою забезпечення інвестиційної привабливості регіону й інноваційного розвитку;
- підвищення впливу органів місцевої влади на формування дохідної бази місцевих бюджетів;
- стимулювання органів місцевої влади до кращої мобілізації фінансових ресурсів і нарощування податкової бази;
- створення можливостей для використання ринкових механізмів залучення додаткових засобів для соціально-економічного розвитку підвідомчих органам місцевої влади територій;
- упровадження нових механізмів і заходів контролю за використанням, формуванням і ефективним розподілом бюджетних ресурсів органами місцевого самоврядування;
- підвищення ефективності керування засобом місцевих бюджетів;
- розробка механізмів зацікавленості областей, що належать до дотаційних, спрямованих на збільшення податкових надходжень від загальнодержавних податків і зборів.
3. До принципів регіональної фіскальної політики відносять:
1. Принцип системності і внутрішньої цілісності;
2. Принцип територіальної справедливості;
3. Принцип обліку територіальних, соціально-економічних умов регіону;
4. Принцип регіональної рівнонавантаження;
5. Принцип достатності;
6. Принцип стабільності;
7. Принцип гнучкості оподатковування;
8. Принцип регіональної ефективності;
4. Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) являє собою елемент бюджетної системи України. До складу місцевих бюджетів входять бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районні у містах та бюджети місцевого самоврядування.
5. Районний бюджет — це — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.
6. Обласний бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.
7. Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. До поточного бюджету відносять частину доходів і видатків місцевого бюджету, яка утворюється використовується для покриття поточних потреб.
8. Зведений бюджет — це сукупність показників бюджетів, що використовуються для прогнозування та аналізу економічного та соціального розвитку держави.
9. Виділяють такі обмеження регіональної фіскальної політики
законодавчі;
економічні;
соціальні.
10. Податковий потенціал регіону - це міра обсягу надходжень по регіоні, тобто це сума бюджетних платежів, що можуть бути зібрані в регіоні за умови середнього рівня податкових зусиль і однаковому складі податків і податкової ставки у всіх регіонах. Іншими словами, податковий потенціал - можливі доходи регіону.
11. Міжрегіональні зв'язки представлені на наступних основних рівнях:
1. на рівні окремих підприємств, організацій, фірм, громадян, що здійснюють зовнішньорегіональні економічні операції;
2. на рівні виробничих комплексів, окремих галузей виробництва і міжгалузевих комплексів;
3. на рівні регіонів.
2.4 Дискреційна фіскальна політика
1. Дискреційна фіскальна політика – це політика, що заснована на свідомому втручанні в податкову систему і зміні обсягу державних витрат з метою впливу на економічний ріст, безробіття й інфляцію. Приклади дискреційного втручання можна знайти в практиці будь-якого уряду.
2. Основними інструментами дискреційної фінансової політики є:
- суспільні роботи й інші програми, зв'язані з витратами;
- соціальні програми;
- урядові закупівлі;
- державні інвестиції;
- зміна витрат трансферного чи перерозподільного типу;
- керування податковим гнітом.
3. Дискреційна фіскальна політика поділяється на:
стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;
обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.
4. Інфляція - це грошовий феномен, виражений у стійкому і безупинному росту цін, викликаному надлишком грошової маси в обертанні. Іншими словами, ця проблема виникає в ситуації, коли касова готівка підприємців і споживачів (пропозиція грошей) перевищує реальну потребу (попит на гроші).