- •1. Поняття і предмет охорони праці. Соціально-економічне значення охорони праці.
- •2. Інфрачервоні випромінювання, їх вплив на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •3. Основні етапи розвитку охорони праці.
- •4. Ультрафіолетове випромінювання, його вплив на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •5. Розслідування нещасних випадків.
- •6. Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні.
- •7. Поняття виробничої санітарії, її значення. Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •8. Повідомлення про нещасний випадок та його облік.
- •9. Визначення понять “робоча зона” та “повітря робочої зони”. Склад повітря робочої зони, джерела забруднення.
- •10. Класи шкідливих підприємств за санітарними нормами залежно від складу і кількості шкідливих виділень та характеру технологічних процесів.
- •11. Склад комісії та її дії при розслідуванні нещасного випадку.
- •12.Теплообмін організму людини та його роль і місце у формуванні майбутнього, зв’язок з іншими дисциплінами.
- •13. Розміри санітарно-захисних зон залежно від класу підприємств.
- •14. Порядок розслідування нещасних випадків, про які не було своєчасно повідомлено керівника підприємства.
- •15. Основі законодавчі акти про охорону праці.
- •16. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.
- •17. Порядок розслідування нещасних випадків, які сталися з працівниками інших підприємств.
- •18. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •19. Технічні засоби безпеки праці на виробництві.
- •20. Класифікація шкідливих домішок повітряного середовища за характером дії на організм людини. Класи небезпечності речовин залежно від гранично доступних концентрацій.
- •21. Визначення “посудина, що працює під тиском”. Причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском.
- •22. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •23. Визначення гранично допустимої концентрації при забрудненні виробничого повітряного середовища речовинами однонаправленої і різнонаправленої дії. Аероіонізація повітря.
- •24. Класифікація посудин, що працюють під тиском. Паспорт посудини.
- •25. Порядок розслідування аварій, професійних захворювань.
- •26. Вентиляція та її види. Повітряний баланс та його розрахунок.
- •27. Реєстрація посудин, що працюють під тиском, їх обслуговування та технічне посвідчення.
- •28. Природна вентиляція. Аерація.
- •29. Безпека при експлуатації компресорних установок. Запобіжні, сигналізуючі і блокувальні пристрої.
- •30. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція, повноваження і функції.
- •31. Безпека при експлуатації балонів. Класифікація балонів. Паспорт балона. Випробування балонів на міцність і герметичність.
- •32. Виробниче освітлення і його значення. Види виробничого освітлення, вимоги санітарних нормативів щодо їх застосування.
- •33. Класифікація вантажів залежно від їх небезпечності та маси одного місця. Механізація вантажно-розвантажувальних робіт. Норми розміщення вантажів вручну.
- •34. Природне освітлення, його значення. Нормування природного освітлення, його коефіцієнт.
- •35. Безпека підіймально-транспортного обладнання. Вантажопідіймальні засоби. Небезпечні фактори, що виникають при експлуатації обладнання. Статичні та динамічні випробування.
- •36. Звітність та інформація про нещасні випадки.
- •37. Штучне освітлення: робоче, аварійне, чергове, евакуаційне, охоронне штучне освітлення, їх санітарні нормативи.
- •38. Безпека внутрішньозаводського транспорту. Влаштування шляхів руху людей.
- •39. Вібрація та її параметри. Причини та джерела вібрації.
- •40. Поняття “електробезпека”, “електротравма”, “електричні удари”. Дія електричного струму на людину.
- •41. Класифікація вібрацій за походженням: загальні та локальні. Вплив вібрації на організм людини.
- •42. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Відчуттєвий, відпускаючий і невідпускаючий струм. Допустимі значення струмів і напруги.
- •43. Методи контролю параметрів вібрації. Засоби та заходи колективного та індивідуального захисту від вібрації.
- •44. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
- •45. Визначення поняття “шум” – фізичного та фізіологічного. Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість. Дія шуму на організм людини.
- •46. Причини електротравм.
- •47. Діапазон частот та звукового тиску, що сприймаються органами слуху людини, нижній поріг сприйняття, поріг больового відчуття.
- •48. Умови ураження людини електричним струмом.
- •49. Інструктажі з питань охорони праці, їх види та порядок проведення.
- •50. Системи технічних, організаційних і електрозахисних засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.
- •51. Небезпека, її види.
- •52. Методи і засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
- •53. Нормування шуму, контроль параметрів шуму, вимірювальні прилади.
- •54. Чинники, що визначають категорію працівників овс зі зниженим імунітетом.
- •55. Дія ультра- та інфразвуку на організм людини. Нормування та контроль рівнів, методи та засоби захисту.
- •56. Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, умови їх застосування, нормативні вимоги.
- •57. Головні напрямки забезпечення особистості безпеки працівників овс (“зірка виживання”).
- •58. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.
- •59. Визначення понять “іонізуюче випромінювання” та “радіаційна безпека”. Взаємодія випромінювання з середовищем.
- •60. Організаційно-правові та мотиваційно-особистісні блоки безпеки працівників овс.
- •61. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.
- •62. Проникаюча та іонізуюча здатність випромінювання. Внутрішнє та зовнішнє опромінення.
- •63. Основні фактори забезпечення особистості безпеки працівників овс.
- •64. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини. Соматичні і генетичні наслідки опромінення. Променева хвороба.
- •65. Основні причини пожеж. Пожежі як соціально небезпечний фактор.
- •66. Тактика поведінки працівників овс з метою уникнення небезпечних ситуацій.
- •67. Порядок і термін розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •68. Суть процесу горіння. Класифікація видів горіння. Горіння та вибух.
- •69. Рекомендації щодо дотримання працівниками овс особистої безпеки.
- •70. Спеціальне розслідування нещасних випадків. Формування спеціального розслідування і їх функції.
- •71. Класифікація матеріалів за властивістю до горіння. Спалах, самозаймання.
- •72. Екстремальні ситуації, їх місце та негативні наслідки.
- •73. Порядок розслідування професійних захворювань. Створення та склад комісій, їх функції.
- •74. Види іонізуючого випромінювання та їх характеристика. Рентгенівське випромінювання, нейтронне випромінювання.
- •75. Професійно-психологічна підготовленість працівників овс до дій у небезпечних ситуаціях.
- •76. Порядок розслідування аварій на виробництві, класифікація аварій, склад комісій.
- •77. Система попередження пожеж.
- •78. Положення про служби державного нагляду за охороною праці в овс. Основні завдання цієї служби.
- •79. Методи захисту від електромагнітних полів та електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону.
- •80. Система пожежного захисту. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд. Способи і засоби гасіння пожеж.
- •81. Функції служби державного нагляду за охороною праці (відділу і інспекцій) системи мвс України.
- •82. Інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання, їх природа і особливості.
- •83. Система організаційно-технічних заходів попередження пожеж. Державний пожежний нагляд. Пожежна охорона, інструктажі, навчання з питань пожежної безпеки.
- •84. Законодавство і нормативна база, що регламентує діяльність служби нагляду за охороною праці системи мвс України.
- •85. Вплив характеру, умов виробництва, технологічних процесів на функціонування організму та його окремих систем.
- •86. Лазерне випромінювання, його дії на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •87. Основні поняття в галузі охорони праці, її терміни та визначення
60. Організаційно-правові та мотиваційно-особистісні блоки безпеки працівників овс.
61. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.
Громадський контроль за дотриманням законодавства з охорони праці здійснюють (ст. 46 Закону):
- професійні союзи – в особі виборних органів і представників;
- трудові колективи – через обраних ними уповноважених у разі відсутності профспілки на виробництві.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог з охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці (ст. 42 Закону).
Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк зі збереженням за ним середнього заробітку.
Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за узгодженням з профспілками.
Права уповноважених з питань охорони праці:
Уповноважені з питань охорони праці мають право:
- безперешкодно перевіряти стан безпеки й гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів з охорони праці на об'єктах підприємства або виробничого підрозділу, колективом якого вони обрані;
- вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником відповідного структурного підрозділу підприємства) пропозиції з усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;
- жадати від майстра, бригадира або іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у випадку створення загрози життю або здоров'ю працюючих;
- вносити пропозиції про притягання до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти з охорони праці;
- брати участь у перевірках стану безпеки й умов праці, проведених посадовими особами органів державного нагляду й громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади;
- бути обраним до складу комісії з питань охорони праці підприємства;
- бути представниками трудових колективів з питань охорони праці в районні (міських), міжрайонних (окружних) і товариських судах.
Гарантії для уповноважених з питань охорони праці щодо звільнення їх з роботи з ініціативи власника або залучення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності передбачаються колективним договором.
Особи, які перешкоджають діяльності уповноважених з питань охорони праці, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України.
Уповноважений з питань охорони праці може бути відкликаний до закінчення терміну дії своїх повноважень у випадку незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу.
62. Проникаюча та іонізуюча здатність випромінювання. Внутрішнє та зовнішнє опромінення.
Основною властивістю іонізуючого випромінювання є його всепроникаюча здатність.
Під час роботи з радіоактивними елементами значення має не їх маса, а кількість ядер, що розпадаються за секунду. Час, протягом якого кількість ядер внаслідок самочинних перетворень зменшується вдвічі, називається періодом напіврозпаду. Період напіврозпаду для різних ізотопів коливається від долі секунди до багатьох мільярдів років.
При випромінюванні радіоактивних речовин середовище (об’єкт) поглинає відповідну кількість енергії, тому зміни, що будуть в ньому відбуватися, залежать від кількості поглинутої їм енергії та маси. Позасистемна одиниця поглинутої дози – рад.
На організм людини різні види іонізуючого випромінювання навіть при однаковій поглинутій дозі будуть чинити різну біологічну дію. Тому для оцінки ступеня опромінення людини необхідно знати не лише поглинуту дозу, а й вид випромінювання.
Для оцінки біологічної дії радіації на організм людини вводиться поняття еквівалентної дози, що визначається як добуток поглинутої дози на коефіцієнт якості даного випромінювання. Одиницею еквівалентної дози є бер (біологічний еквівалент рада).
Одиницею експозиційної дози, яку використовують для кількісної оцінки іонізуючої дії є рентген (Р).
Дозу в 1Р створює джерело випромінювання масою 1кг за 1годину на відстані 1м.
Організм людини не може відчути навіть згубної дози переопромінення, без спеціальних приладів не може дізнатися про наявний рівень радіації.
Іонізуюче випромінювання, проходячи через біологічні тканини, викликає їх іонізацію, призводить до утворення позитивних і негативних іонів, до складних функціональних і морфологічних змін. Молекули води, що входять до складу організму розпадаються утворюючи вільні атоми та радикали, які мають велику окислювальну здатність. Вільні радикали пошкоджують тканини і порушують нормальні біохімічні процеси у живій тканині.
Залежно від поглинутої дози ці зміни можуть бути зворотними і незворотними.
Ураження органів людини унаслідок дії різних видів іонізуючого випромінювання називається променевою хворобою. Існує гостра і хронічна форма променевої хвороби.
Надходження радіоактивних речовин в організм можливе при:
- вдиханні забрудненого повітря;
- через шлунково-кишковий тракт;
- шкіряні покриви.
Певні радіоактивні речовини вибірково діють на організм, тому чутливість різних органів до дії опромінення неоднакова. У зв’язку з цим введено таке поняття як критичний орган.
Критичним органом називається орган або частина тіла людини опромінення якого завдає найбільшої шкоди здоров’ю.
Радіоактивні речовини виводяться з організму через шлунково-кишковий тракт, нирки, дихальні шляхи, шкіру, а також через молочні залози. Залежно від періоду піврозпаду деякі речовини швидко виводяться, інші - повільно, утворюючи так зване депо. Наприклад, радій і стронцій накопичуються у кістковій тканині, полоній - у печінці, селезінці, плутоній – у кістках, легенях і ін.
Вибіркова здатність дії радіоактивних речовин обумовлює в першу чергу, захворювання критичних органів.
Найчутливішими до радіації є клітини, що швидко ростуть, відносно стійкою є м’язова тканина. При опроміненні дозами, що значно перевищують допустимі, людина може миттєво загинути – так звана “ смерть під променем ”.