I клас радіаційного забруднення.

• – 1-5;

• – 0,01-1 К’юрі/ ;

При – 15 К’юрі/ і – 3 К’юрі/ земля відводиться в зону відчуження.

Відомості про забруднення ґрунтів держави токсичними речовинами, як правило, мають узагальнений характер. Детальна надрукова наінформаціяз цього питання майже відсутня, оскільки дані такого роду завжди розглядалися як матеріали «для службового використання». Тому оцінку екологічного стану земельних ресурсів України зроблено в основному за матеріалами наукових звітів. Слід відмітити особливості методик районування території держави за ступенем забруднення токсичними речовинами. По-перше, відносно пестицидів. З метою побудови відповідної картосхеми весь діапазон навантажень угідь пестицидами (1,5-19,5 кг/га) булорозділено на 18 груп з інтервалом в 1 кг/га. Кожна група була картографічно ідентифікована і відповідно відображена на картосхемі. Аналогічно було побудовано картосхему, що відображує інтенсивність забруднення ґрунтів залишковими кількостями пестицидів.

Прийняте таке групування районів за їх навантаженням мінеральними добривами (кг/га):

1. <60 – мінімальне навантаження;

2. 60-90 – дуже низьке навантаження;

3. 90-120 – низьке навантаження;

4. 120-150 – навантаження нижче середнього;

5. 150-180 – середнє навантаження;

6. 180-240 – високе навантаження;

7. >240 – дуже високе навантаження.

В залежності від ступеня техногенного забруднення слід вживати відповідних заходів по підтриманню або відтворенню екологічної стійкості земельних ресурсів. Доцільно підрозділити ці заходи на три типи: 1) профілактичні; 2) оперативні; 3) перспективні.

Профілактичні заходи - це такі, які запобігають розвитку процесів техногенного забруднення земель. Вони можуть бути або технічного характеру, тобто спрямовані на вдосконалення очисних споруд на промислових підприємствах, модернізацію знарядь по внесенню мінеральних добрив і пестицидів, або технологічного плану, тобто спрямовані на суворе дотримання екологічних вимог до промислового чи сільськогосподарського виробництва. Ці заходи найбільш доцільні на територіях із сприятливою, задовільною і передкризовою екологічною ситуацією.

Оперативні заходи необхідні у випадках термінового реагування на різке погіршення екологічного стану земель внаслідок порушення технологічної дисципліни на промислових підприємствах, у сільськогосподарському виробництві або в разі виникнення аварійних ситуацій. Взагалі такі заходи повинні вживатися на територіях із кризовою екологічною ситуацією з метою недопущення подальшого погіршення стану земель. Оперативні заходи у свою чергу можуть бути розділені на ті, що застосовуються переважно на сільськогосподарських угіддях, і ті, що повинні вживатися на землях іншого призначення, хоча цей розподіл досить умовний. На сільськогосподарських угіддях у разі різкого погіршення їх екологічного стану слід збільшити дози внесення гною, обов'язково застосовувати кальцієвмісні сполуки, здійснити переорієнтацію характеру використання рослинницької продукції, призначення її для харчових цілей на технічні тощо. На землях несільськогосподарського призначення з відповідним видом імпактного забруднення необхідно використовувати радіопротектори, кальцієвмісні сполуки, цеоліти, адсорбенти різних видів походження, фітомеліоранти тощо. Особливо слід сказати про ґрунти, які зазнали впливу різного роду аварій і містять у собі величезні кількості радіонуклідів, важких металів, нафтопродуктів і інших токсичних речовин. У тому разі, коли це стосується сільськогосподарських угідь, найпершим оперативним заходом є виведення цих земель з категорії «сільськогосподарського призначення» до зон відчуження. У подальшому ці землі підлягають або консервації без застосування заходів з деконтамінації або, коли це виправдано, із застосуванням заходів по детоксикації. На землях іншого призначення терміново вживають різноманітні заходи від детоксикації земель до евакуації населення і тварин з забрудненої території.

Перспективні заходи - це заходи по створенню умов екологічної рівноваги у природному середовищі, а відтак і екологічної стабільності земель. Вони стосуються різних аспектів, але у загальному вигляді їх можна уявити собі так.

1. Зміцнення служби контролю за діяльністю атомних електростанцій, підприємств важкої індустрії, хімічних заводів тощо. Ця служба повинна мати право зупиняти роботу тих підприємств, діяльність яких створює загрозу оточуючому природному середовищу.

2. Створення державного науково-технічного центру з розробки найсучасніших систем очисних споруд для підприємств, діяльність яких супроводжується викидами у повітря значних обсягів токсичних речовин.

3. Вирішення питань, пов'язаних з проблемою комунальних відходів, тобто впровадження сучасних технологій їх утилізації.

4. Розробка суворих екологічних вимог до застосування нових неадаптованих до умов України видів іноземних пестицидів.

5. Вдосконалення правового забезпечення охорони земельних ресурсів від техногенного забруднення.

Висновки.

Практична робота № 3.

Тема: Критерії та нормативи екологічного стану меліорованих (осушених) земель.

Мета: Навчитись оцінювати стан екологічної небезпеки (територія певної сільської ради) з метою охорони ґрунтів від великої кількості важких металів, пестицидів та інших небезпечних речовин, спричинених антропогенною діяльністю людини; здійснити ряд заходів щодо усунення цих явищ.

Хід роботи:

Площа зрошуваних земель в Україні складає 2,6 млн. га, при цьому вони розташовані практично по всіх природних зонах і підзонах, але найбільш(84%) їх зосереджено у Степовій зоні. В структурі ґрунтового покриву на зрошуваних землях переважають чорноземні (61% від загальної площі зрошення) й каштанові (15%) ґрунти. Зрошення змінило склад ґрунтового покриву і призвело до появи вторинно гідроморфних, засолених та солонцюватих ґрунтів, що викликає необхідність розробки критеріїв та показників стану зрошуваних земель.

Довготривалі стаціонарні спостереження показали, що еволюція ґрунтів при зрошенні може йти як шляхом збереження властивостей без істотних (класифікаційно значущих) змін, так і шляхом розвитку деградаційних процесів. Напрямок і швидкість ґрунтових процесів визначаються при цьому якістю поливних вод, кліматичними та гідрогеологічними умовами регіонів, рельєфом, початковими властивостями ґрунтів, технікою та технологією зрошення й культурою землеробства. Деградація ґрунтів при зрошенні не стає неминучою стадією їх розвитку, а проявляється тільки при певних умовах.