В індивідуальній аптечці АІ-2 є йодистий калій - радіозахисний препарат №2., що знаходиться у пеналі білого кольору в гнізді № 6. Доросле населення має приймати -протягом перших 5-7 діб щоденно по 1 таблетці (це 0,125 г), а діти до 2 років - по 14 таблетки (0,03г) йодистого калію.

Якщо таблеток йодистого калію немає, можна вживати 3-5 крапель 5% розчину йод)' на склянку води, дітям до 2 років - дві краплі. 100 мг стабільного йоду захищають протягом 24 годин.

Щоб поглинуті дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення, необхідний контроль опромінення. Для цього введені допустимі дези опромінення:

V воєнний час:

при одноразовому опроміненні (до 4 діб) - 50 р;

лри багаторазовому опроміненні .за 30 діб - 100 р;

при багаторазовому опроміненні за 3 місяці - 200 р;

-при багаторазовому опроміненні за 1 рік - 300 р; у мирний час:

за нормальних умов за 1 рік - -0,5 бер;

для населення - аварійне опромінення за рік - 10 бер;

для персоналу АЁС- в нормальних умовах за рік - 5 бер; для персоналу АЕС - аварійне опромінення за рік - 25 бер:

Передбачені перевищення допустимої дози опромінення згідно із Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» № 15/98-ТЗД: для населення 0,1 бер за рік (1 мЗв); для персоналу АЕС до 2 бер за рік (до 20 .мЗв).

Нормами радіаційної безпеки встановлено три категорії опроміню вальних осіб: А,

Б, В.

Для категорії А - встановлена граничнодопустима доза за рік, а для категорії Б -межа дози за рік.

Граничнодопустима доза - це найбільше значення індавідуальної еквівалентної дози за рік, яке за рівномірного впливу протягом 50 років не призведе до небажаних змін у здоров'ї персоналу.

Межа дози - гранична еквівалентна доза за рік для -обмеженої частини населення. Межа дози встановлюється в 10 разів меншою від граттичнодопустимої дози для запобігання необгрунтованого опромінення цього контингенту людей.

Особи, які за попередніми розрахунками одержали одноразову дозу зовнішнього або сумарного зовнішнього і внутрішнього опромінення всього тіла більше 5 граничнодопустимих доз, або при одноразовом)' надходженні в організм радіоактивних речовин більше 5 ГДД, повинні бути направлені на медичне обстеження в спеціалізований лікувальний заклад.

Для жінок віком до 40 років вводиться обмеження опромінення на область тазу, яке не повинно перевищувати 10 мЗв за будь-які два місяці, доза вагітних жінок не -повинна бути більшою 5 мЗв за період вагітності.

Основні дозові межі -сумарного зовнішнього і внутрішнього опромінення, мЗв

*Категорія А - персонал, який безпосередньо працює з джерелами іонізуючих випромінювань.

"Категорія опромінення осіб*	Група критичних органів'*"*
	1	2	-> 5
Категорія А	50	150	300
Категорія Б	5	15	зо

Категорія Б - обмежена частина населення, яка проживає на території радіоактивної зони, де дози опромінення можуть перевищувати межі, допустимі для населення.

**і група - все тіло, кістковий мозок; 2 група - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, кісткова тканина, кисті, стопидіередшііччя і голінки.

2-ге -питання

Організація і проведення дозиметричного і хімічного контролю

Дозиметричний і хімічний контроль проводиться з метою оцінки працездатності невоєнізованих формувань ЦО, робітників і службовців і визначення порядку їх використання, необхідності і повноти проведення санітарної обробки людей, об'єм)' методичної допомоги на етапі евакуації, дегазації і дезактивації техніки, обладнання, засобів .індивідуального захисту та ін. Можливості використання продуктів харчування, врожаю, кормів і води.

1) Дозиметричний контроль. Включає контроль {вимірювання) сумарних доз опромінення людей і контроль (вимірювання) ступеню забруднення поверхні різних предметів радіоактивними речовинами. При контролі опромінення визначається величина поглинутої дози радіації людьми за час перебування їх на забрудненій радіоактивними речовинами місцевості. Він поділяється на груповий та індивідуальний.

Груповий контроль здійснюється по підрозділам (бригадам, ланкам) з метою одержання даних про середні дози опромінення для оцінки і визначення категорій працездатності. Індивідуальні дозиметри ДКП-50-А видають перед .виходом у район радіоактивного забруднення один на ланку, один-два на бригаду з 10-12 чоловік або на -протирадіаційне укриття (ПРУ).

Індивідуальний контроль необхідний для первинній діагностиці ступеню тяжкості променевої хвороби. Для цього індивідуальний дозиметр ДКП-5-0-А видають кожному працівнику.-

В кожній команді, ланці ведеться журная контролю -опромінення, -в який -періодично заносять дозу опромінення за добу. Із журналу загальну суму дози заносять в особисту картку обліку доз. По данним обліку доз визначається можливість виконання обов'язків робітниками і особистим складом формувань ЦО.

Контроль ступеню забруднення поверхні різних предметів радіоактивними речовинами здійснюється шляхом вимірювання поверхні різних предметів радіоактивними речовинами здійснюється шляхом вимірювання рівня радіації (потужності дози вшфсшішавання) на поверхні цих предметів. Для цього застосовують табельні прилади цивільної оборони ДП-5А, ДП-5В. Ступінь радіоактивного забруднення -продуктів харчування визначається в -радіометричних лабораторіях міста і -області і зрівнюється із допустимим.

2. Хімічний контроль. Проводиться для визначення ступеню зараження отруйними і сильнодіючими отруйними речовинами (ОРі СДОР) повітря, місцевості, споруд, обладнання, транспорту, техніки, засобів індивідуального захист)', одягу, продуктів харчування, фуражу, води.

Для цього застосовують: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб ПХР-МВ, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки НПХР, медичну польову хімічну лабораторію МПХЛ. На основі контролю визначається необхідність проведення дегазації, санітарної обробки і їх повнота, можливість діяти без засобів захисту.

організація і проведення спецобробки. Проводячи спеціальну обробку, слід пам'ятати:

територія для проведення робіт має бути достатньою, -щоб забезпечити ■необхідні дії людей і техніки, розміщення тварин і всього, що підлягає обробці; - людей, техніку, тварин необхідно розміщувати з підвітряної сторони від місця аварії;

обробку необхідно прочинати за принципом від простого до складного; спочатку виділити велику забруднену масу для попередження небажаних контактів із зоною високої концентрації;

суворо контролювати перебування в індивіду а ттьних засобах захисту; в холодну пору дії людей скуті, є труднощі в їх обслуговувані, у разі замерзання заражених ділянок з'являються додаткові труднощі в ліквідації наслідків; готуючи і застосовуючи розчини для обробки слід пам'ятати, що не всі розчини сумісні один з одним;

на результати обробки суттєво впливають кількість води та її тиск;

для обробки техніки, апаратури, приладів та інш. Можна застосовувати пар під

низьким і високим тиском, але потрібно пам'ятати, що при високому тиску може

утворитися заражений аерозоль, здатний поширюватися за межі осередку

зараження.

Дезактивація - це видалення радіоактивних речовин (РР) з поверхні різних об'єктів, а також із лрсдуктів харчування, фуражу, води.

Для визначення необхідності дезактивації проводять дозиметричний контроль.

Дезактивацію можна проводити повну або часткову. При дезактивації приміщень РР змивають сильним струменем води зверху вниз, Обладнання приміщень, предмети догляду за тваринами промивають водою з миючими засобами за допомогою щіток. Для більш повної дезактивації застосовують господарське мило, соду, миючі засоби або поверхнево-активні речовини (ОП-7, ОП-10) 3% концентрації. Якщо холодні розчини не знижують рівня радіоактивного забруднення, то дезактивацію потрібно проводити гарячими розчинами.

Техніку дезактивують такими способами: обмітанням щітками, змиванням струменем води, обтиранням ганчірками, змоченими водою або дезактивзточими розчинами. Рекомендзтоться такі розчини:

дезактивзточий літній кислий розчин (ДЛК) - 0,3 %-ний водний розчин поверхнево-активних речовин ОП-7, ОП-10 і 0,7 %-ний розчин гексаметафосфату з добавкою 2 % соляної кислоти і 0,1 5 інгібітора корозії ПБ-5;

дезактивуючий розчин зимовий кислий (ДЗК), до його складу входять ті ж самі лкомпонентщ що і в розчин ДІЖ, але замість гексаметафосфату натрію для зниження температури замерзання, він містить хлористий кальцій і хлористий магній. Змивання РР дезактивуючими розчинами — надійний, ефективний спосіб, який зменшує забрудненість у 50-80 разів. Змиті радіоактивні речовини повинні бути поховані.

Пористі матеріали краще дезактивувати за допомогою пилососів.

Одяг, халати та інші бавовняні й брезентові вироби витрушують, при необхідності, перуть у розчинах миючих засобів.

Дезактивацію територій господарств здійснюють глибоким переорюванням і асфальтуванням (13 см. грунту' мають Кцося = 2); бетонуванням (9,5 см. бетону мають Кгтосл^ 2); зрізуванням шару забрудненого грзчггу 3-5 -см. ■(■повна дезактивація).

Дороги з твердим покриттям миють водою під тиском 3-5 атм (300-500 кПа) з розрахунку 3 л на 1 м² поверхні. Грзчттові дороги переорюють або знімають верхній шар скрепером.

Для дезактивації сільськогосподарської продукції використовують такі способи самознезаражування (складають для зберігання), зняття верхнього забрудненого шару (зерна, сіна, соломи),. обмивання водою (зерно, фрукти, овочі), технологічна переробка (зерна, картоплі, .цукрових буряків, ягід, фруктів та спирту).

Сільськогосподарську продукцію, заражену вище норми, можна дезактивувати наступними способами:

механічне видалення радіоактивних речовин; технологічна переробка продукції;

зниження рівня вмісту радіоактивних речовин шляхом розбавлення чистою продукцією.

Зерно, фрзчети, овочі дезактивують промиванням водою.

При забруднені короткожив)'чими ізотопами м'ясо можна заморозити і тримати в холодильнику до зменшеннярадіоактивності зарахунок природногороспаду.

Забруднене м'ясо можна вимочити в прісній воді, а потім залити розсолом на три місяці (радіоактивність зменшується на 90 %).

При заводській переробці молока на вершки, масло в сироватку переходить до 85 %

PP.

Воду можна дезактивувати відстоюванням, фільтруванням і перегонкою (очищає від РР на 7<0~90 %).

Після дезактивації сільськогосподарська продукція підлягає дозиметричному контролю.

Дегазація — це заходи, спрямовані на знезаражування або -видалення огрз'йних і сильнодіючих отруйних речовин (ОР і СДОР).

Дегазацію можна проводити такими способами:

хімічним - застосовзтоть нейтралізуючі або руйнуючі ОР і СДОР хімічні речовини; фізичним - передбачають випаровування, поглинання ОР і СДОР різним" матеріалами, руйнування вогнем і видалення небезпечних хімічних речовин рідинамі які їх розчиняють;

механічним - застосов)тогь для зняття зараженого шару грунту, снїг}\ зерна і глибину проникнення ОР і СДО~Р та ізоляції його.

Заражену ділянку території засипають хлорним вапном (1 кг. на 1 м .) з наступним переорюванням.

При слабкому зараженні - посипають хлорним вапном і потім через 20-30 хвилин поливають водою, знімають верхній шар землі до 10 см, засипають землею, піском, закидають гноєм.

Приміщення дегазують 10-20%-ним хлорно-вагшяним .(або 5% сірчанонатрієвим) розчином.

Металеві предмети дегазують обпалюванням, кип'ятінням протягом 2 гол. у воді або протиранням ганчір'ям, змоченим у гасі (бензині). Речі, які не можна кип'ятити, необхідно провітрювати -6 діб влітку і 45 діб взимку.

Зерно дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація може наступити: при зараженні зарином через 2-4 доби, іпритом через 5-ГО діб, зоманом через 20-45 діб.

Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду викачують, а дно і стіни обробляють хлорно-вапняною кашкою, а з дна знімають шар 10 см. Після наповнення колодязя воду знову видливають і тільки після нового наповнення перевіряють на наявність ОР.

Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям.

Дезінфекція - це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних хвороб та їх токсинів.

Дезінфекцію проводять хімічним і фізичним способом, а також їх комбінацію.

Дезінфекція може бути газова, волога і термічна. Проводять її після встановлення санепідемстанцією, ветлабораторією зараженості людей, тварин, кормів, території, продуктів харчування, води.

Обробка пароповітряною або паро формаліновою сумішшю - кип'ятінням, замочуванням у розчинах, пранням - всіх видів одягу, взуття, індивідуальних засобів захисту. Для цього використовується бучильна установка БУ-4М.

Приміщення (корівники, свинарники і інші території сильно зрошують дезінфікуючим розчином, а потім проводять механічне очищення. Обробку проводять тричі з інтервалом в 1 год. Для цього застосовують розчини хлорного вапна з вмістом 5%-го активного хлору, 10%-й розчин їдкого натру, 4%-й розчин формальдегіду, 5%-й розчин одно хлористого йоду та інш.

Для газової дезінфекції приміщень застосовують бромистий метил, картос (суміш окису етилену з вуглекислим газом у співвідношені 1:9) для знищення спорових і вегетативних форм мікробів, а також хлорпікрин - для знищення вегетативних форм. Приміщення при цьому герметизують. Бромистий метил використовують прямо з балонів, а хлорпікрин - з апарата 2-АГ.

Скирти сіна і соломи обробляють 2 рази з проміжком часу 24 год 4%-м розчином формальдегіду з розрахунку 2 л розчину на 2 м² поверхні скирти. Розчин подається під тиском 5 атм (500 кПа) і розпилюється до дрібнодисперсного стану.

Зерно на токах або в коморах обробляють 3-5% розчином перекису водню з розрахунку 2 л/м².

Зерно, крупи, комбїкорма заражені неспоровими збудниками - пропарюванням, кип'ятінням або прожарюванням - в барабанних сушарках з температурою 250°С і тривалістю обробки Г0 хв.

Зерно, крупи, комбікорма в мішках - не розв'язуючи їх - протягом 8 год 4%-м розчином формальдегіду або 3 год 6%-м розчином перекису водню чи 2 год 2%-м розчином хлораміну.

М'ясо, поверхневого зараження спорами сибірки витримують 7 діб у спородидному розсолі 0 15%-й розчин кухонної салі, 1%-й - перекису водню і 1%-й -оцтової кислоти. М'ясо, заражене поверхнево бактеріальними аерозолями необхідно

-варити 2 год. жири, вершкове масло - перетопити, молоко -прокип'ятити. Хлібобул-очні вироби, вермішелі, крупи - прожарити у духовці при температурі 120 С протягом ЗО хв.

Воду дезінфікують розчином хлорного вапна - на кожний М" води додають 0,5 л розчину, а при споровій мікрофлорі -4 л, після цього воду перемішують і залишають на 10-12 год, а потім відливають або відкачують.

Найбільш простий спосіб дезінфекції води - кип'ятіння - споро видними формами мікробів - не менше 2 год.

^Використання знезаражених продуктів, кормів і води проводити тільки з дозволу санітарно-епідеміологічної і ветеринарної служб.

Знезаражуючі речовини і розчини

При дезактивації. Розчин готується на основі порошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення у воді з розрахунку •отримання 0,15% розчину (на 20 л бідон (каністру) - 30 г, на 100 л бочку - 150 г, на цистерну 6000 л - 9 кг.

СФ-2У порошок блідо- до темножовтого кольору, добре розчиняється у воді, фосовка в пакетах масою 300, 500, 750 г.

При дегазації. Це 5% розчин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10% розчин дихлораміну (ДГ-2 і ДТХ-2) у дихлоретані - для дегазації Х-газів і ОР тип)' іприт і для дезінфекції. Температура замерзання розчину - -35°С.

Розчин для дегазації' -№ 2-ащ - водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку - для дегазації ОР типу зоман. Температура замерзання - -35°С.

Розчин для дегазації № 2-бщ - водний розчин 10% їдкого натру, 25% моноетаноламіну - для дегазації ОР типу зоман. Т замерзання - -40°С.

При відсутності розчинів № 2-ащ і № 2-бщ можна використовувати 20-25%> водний розчин аміаку або 5-10% водний розчин їдкого натру.

Водна суспензія ДТС-ГК використовується при заражені Х-газами та ілритом.-Водні кашки ДТС-ГК і хлорного вапна - для дегазації і дезінфекції металевих, гумових і .дерев'яних виробів.

Для дегазації ОР можна використовувати розчинники: дихлоретан, бензин, гас. дизельне паливо, -спирт. Вони -не знищують ОР, а тільки змивають.

При дезінфекції. Використовують розчини формальдегіду, фенолу та його похідні (крезол, лізол, нафтозол),ерозчини для дегазації № 1, № 2-ащ, №2-бщ, суспензії і кашки ДТС-ГК і хлорного вапна, водні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).

Водні розчини миючих засобів мають слабку дію на мікроби і використовуються тільки для зниження засівання мікробами поверхонь і нейтралізації токсинів.

Для дезінфекції поверхонь заражених вегетативними формами мікробів використовується 3-5%розчин формальдегіду, 1% суспензія ДТС-ГК, 2% розчин моно хлораміну, а поверхонь заражених споровими формами мікробів - найбільш ефективним є 17020% нодний розчин формальдегіду (формаліну), що містить 10% за масою моло хлораміну (20кг моно хлораміну на 80 л води), суміш ретельно перемішується до повного розчинення моно хлораміну.

Формальдегід - безкольоровий задушливий газ, що розчиняється у воді. Використовується 35-40% -воднийрозчин формальдегіду, який називається формаліном.

Фенол - тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. У практиці використовується зафарбована в рожевий колір рідка карболова кислота, що складається з 90% фенолу і 10% води.

Крезол - масляниста темно-бура рідина, слабо розчиняється у воді і добре в кислотах і лугах; використовується у вигляді 3-5% гарячих мильних крезолових розчинах.

Лізол - розчин крезолів у рідкому (калійному) милі, червоно-бура масляниста рідина, що добре розчиняється у воді - для дезінфекції використовується 3-5% водний розчин.

-Нафтазол - суміш -65% нафтенового мила, 35% крезолу, -що діє при дезінфекції і митті, як 5-10% водний розчин і використовується як лізол.

Санітарна обробка - є складовою частиною спеціальної обробки. Вона поділяється на часткову і повну.

Часткова - це механічне очищення і обробка відкритих ділянок шкіри, зовнішньої поверхні одягу і взуття, 313 або обробка за допомогою ІПП-8. Використовують її в осередку ураження лід час проведення рятувальних та інших невідкладних робіт і є тимчасовим заходом.

ІІовна— це знезараження тіла людини із заміною -білизни і одягу. Мета — -повне знезараження від РР, ОР БЗ тіла, слизових оболонок, одягу, взуття, 313. її проводять після виходу із зон зараження силами формувань об'єкта, які розгортають стаціонарні обмивальні пункти або обмивальні майданчики, розділені на «брудну» і «чисту» половину.

3-тє питання Способи захисту населення в умовах радіоактивного забруднення місцевості

Радіоактивне забруднення місцевості може -виникнути наслідок ядерного вибуху, наслідок аварії на АЕС або інших радіаційних об'єктах.

Основними способами захисту населення в умовах радіоактивного забруднення місцевості є;

• виявлення факту радіаційного забруднення місцевості, для цього використовують індикаторі радіоактивності ( наприклад, ДП-64);

• оповіщення населення про загрозу радіоактивного забруднення,, по цьому сигналу' населення приймає заходи по захисту продовольства, води, кормів, герметизує прішіщення та 'шц

• герметизація приміщень, житла;

• захист -продовольства, кормів, води тварин і т.д.;

• оцінка радіаційної обстановки, для цього на місцевості проводиться радіаційна розвідка;

• евакуація із зон радіоактивного забруднення населення;

• використання колективних засобів в захисту, тобто сховищ, ПРУ і житла, у том}' разі, якщо негайно евакуація не можлива;

• використання засобів індивідуального захисту - протигазів, протипилових респіраторів (Лепесток, Кама- 5, 40,200, ,Астра - 2 та ін.);

• використання медичних засобів захисту - йодистий калій, цистамін із аптечки ІА-2;

• проведення дозиметричного контролю, спочатку індивідуального;

• санітарна обробка людей, ветеринарна обробка тварин (з метою видалення радіоактивного бруду з поверхні шкіри, одягу та ін.);

• дезактивація приміщень, споруд, обладнання, техніки.

В залежності від масштабу радіоактивного забруднення і -конкретної ■обстановки використовують той або інший способи.

Способи захисту людей в умовах хімічного зараження

-Виявлення факту хімічного зараження;

• оповіщення населення про хімічне зараження, інформація про дії населення;

• оцінка хімічної обстановки, хімічний контроль;

• захист продовольства, води, кормів, тварин від -сильнодіючих -отруйних речовин і бойових ОР;

• використання засобів індивідуального захист}- (протигази, ізолюючий одяг - ОЗК, Л-І, або ЗФО-58);

• використання медичних засобів в захист}⁷ (тварин, шприц тюбик);

• евакуація із зон можливого зараження;

• санітарна обробка людей, ветеринарна обробка тварин - видалення з поверхонь крапельок, надання першої допомоги;

• дегазація будинків, місцевості, техніки, обладнання.