Нашоломники

Шоломи прикрашалися нашоломниками або клейнодами. Крім чисто психологічного фактора (клейноди мали лякати коней противника), вони допомагали уникати трагічних помилок під час бою – дозволяли розпізнавати лицаря, обличчя якого було закрите забралом. Спочатку для клейнодів використовували пір’я страусів чи павичів, роги звірів тощо. У ХІІІ столітті були модні фігури людей та тварин, виготовлені з легких матеріалів: шкіри, дерева, пергаменту. Та з часом, у зв'язку з незручністю таких нашоломників у бою, їх стали вживати тільки на турнірах, а ще пізніше – лише у гербах. Часто в клейнод переносилися головні фігури з герба. Так в клейноді герба Сас поміщено стрілу, Леліви – півмісяць та зірку тощо. Зустрічаються герби з декількома шоломами, що мають різні нашоломники. Головні типи нашоломників такі:

• Роги;

• Крила;

• Пір’я і прапори;

• Природні фігури (людини або тварин);

• Штучні фігури;

• Щитові дошки;

• Головні убори.

Технічний опис екскурсійного маршруту

Зупинка № 1. Площа Ринок. Ратуша. Герб Львова

Свою довгу і незвичайну історію має герб Львова. Скільки б разів він не змінювався, його ключовою постаттю завжди залишався лев – символ нашого міста. Хоча в цьому Львів не унікальний, адже лев, на ряду з орлом – найпопулярніші тварини геральдики. Різноманітні леви: стоячі, ходячі, крокуючі, лежачі, сидячі можна зустріти на гербах Англії та Чехії, провінції Анжу та Нормандії, на емблемах Пежо та страхової групи Граве. З 1949 року синій лев на тлі золотистої Західної стіни Храму став символом Єрусалиму.

Дослідники не можуть дійти єдиної думки звідкіля потрапив благородний звір на емблему Львова. Можливо це цар звірів, можливо символ князя Лева, а можливо уособлення древнього поганського б ожества, котрому поклонялися на наших землях в давні часи, задовго до приходу християнства з Великої Моравії. Щоб там не було, жоден інший звір не міг би символізувати собою місто, котре називається Львів, адже леви вже у його назві – місто Львів. За сучасними правилами української мови правильніше було б Левів, але топоніми не міняються так швидко, як мова.

С першу лев, символізуючи Львівську землю, дряпався на скелю. „Переїхавши” на постійне проживання до міста цар звірів обзавівся й міською атрибутикою – тепер він споглядав з міської брами з трьома вежами міцно стоячи на двох задніх лапах з достойною осанкою громадянина міста. Міське повітря робить вільним – казали в середньовіччя. Так і львівський лев вивільнився від звірячої звички ходити на чотирьох.

Офіційне надання Львову вищеописаного герба відбулося 1526 року з рук короля Зигмунта І. Однак зображення має давнішу історію, котра сягає часів князя Лева і короля Казимира Великого, котрий в середині XIV століття від дідичив місто від останнього суверенного князя Болеслава Юрія ІІ. Король провадив активну будівельну політику і, як казали, „застав край дерев’яним, а залишив мурованим”. Казимир будував культові споруди, фортеці та міські укріплення, зокрема й львівські. Так й могла з’явитися мурована брама з трьома вежами, подібну до якої бачимо й на емблемах інших тогочасних міст – Кракова, Вроцлава, Пьотркова, Сокалю.

В 1586 році герб був збагачений зображенням трьох пагорбів (monte Vaticano), що символізували Ватикан і були вкладені в лапу лева. Над пагорбами світилася срібна восьмикутна зірка. Таку окрасу Львову надав Папа Сикст V, як особливу відзнаку за дотримання християнських цінностей. Аналогічне зображення пагорбів і зірки містилося на гербі самого Понтифіка.

З часом герб увінчала корона. Її поява не була випадковою, адже віддавна Львів тішився непересічним положенням. Ще з середньовіч Львову було надане магдебурзьке право, Львів був „королівським містом” – непідвладним місцевим магнатам. В 1658 році, за королювання Яна Казимира, відбулася нобілітація міста ( від латинського nobeli – знатний, шляхетний) – прирівняння усіх громадян міста до шляхетського стану. Саме ж місто стає на ряду з Краковом та Вільно називатися столичним. В XIX та на початку XX ст. Львів – столиця найбільшого коронного краю Австро-Угорської імперії – Королівства Галіції та Лодомерії з намісником в „білому домі” на вул. Панській ( нинішня ЛОДА), сеймом (головний корпус університету), урядовими установами, що управляли величезними просторами від Сілезії до України. В документах, на печатках, газетних сторінках Львів іменувався не інакше, як Столичним Королівським містом. Не якимсь там провінційним „княжим градом”, як дехто називає зараз.

Вже згадуваного 1658 року Папа Александр VІІ надав Львову, як єдиному крупному місту Речі Посполитої, що не покорилося протестантському претенденту на престол королю Швеції Карлу X Густаву, право слугуватися завидним девізом "Semper fidelis" – з латини „завжди вірний”. Ці два слова й написані на двох стрічках по обидві сторони гербового щита. Сьогодні цим „львівським” гаслом користуються морська піхота США, Сили спеціального призначення „Швейцарські гренадери”, англійське місто Ексетер тощо.

О крім офіційного титулу та девізу Львів, як і більшість європейських міст, мав й свій прапор – червоно-синій. Тому і стрічки з гаслом „Semper fidelis” мають відповідні кольори. Львівські барви майоріли над ратушею аж до 1990 року, однак символізували вони за комуністичних часів не Львів, а Українську радянську соціалістичну республіку.

Найпізнішим з елементів герба з’явився орден військової доблесті – Virtuti Militari, наданий місту по завершенню Першої світової. Його можемо бачити під щитом. Запроваджений ще у XVIII ст. королем Станіславом Августом Понятовським орден служив для нагородження військових. Львів став першим містом, котре отримало Virtuti Militari, ставши чимось на кшталт радянських міст–героїв. Невдовзі був оцінений і героїзм французького Вердену.

В основу герба Львова покладена печатка галицьких князів – у синьому полі золоті кам'яні ворота з трьома баштами, у яких крокує лев. Ворота свідчать про оборонну могутність Львова, а лев стереже місто від непроханих гостей. Львів також має і сучасний символ. П’ятого липня 1990 року сесія Львівської міської ради затвердила сучасний герб, в основу якого покладена печатка галицьких князів

Великий герб Львова – це щит з гербом міста, увінчаний срібною міською короною з трьома вежками, як символом адміністративного центру. Щит тримають лев і давньоруський воїн. Його розробили за мотивами старого герба: А. Гречило, В. Турецький, І. Турецький та І. Сварник. Великий герб Львова затверджено 5 липня 1990 року сесією Львівської міської ради.

Історична довідка

Генеза львівського міського герба

Найдавніше відоме зображення львівського міського герба зустрічаємо на печатці, прикладеній до документу за 1359 р. Хоча дослідники, зокрема І.Крип’якевич, припускали, що знак Львова походить ще з кінця XIIІ ст.

На першу половину XIV ст. припадають початки розвитку в Галицько-Волинській державі міського самоврядування на основі т.зв. магдебурзького права, коли після татарських нападів починаються заходи по в провадженню німецьких колоністів для заселення спустошених міст та підняття економічного життя. Не виключено, що саме у німецькій громаді Львова й міг виникнути знак, у якому як міський символ використано лева у брамі з трьома вежами. Архітектурні мотиви реальні або умовні були дуже поширені у тогочасній німецькій геральдиці для окреслення самого поняття міського самоврядування й, очевидно, були впроваджені до львівського знаку під німецьким впливом. Детальніше слід зупинитися на іншому елементі зображенні лева. Необхідно підкреслити, що на відомих типах міської печатки XIV-XV ст. лев поданий крокуючим, що вимагало певної стилізації малюнку брами. У той же час значно простіше компонувався лев, що спинається на задні лапи. Його вживав на своїй печатці судочинний орган міста – лава (за традицією лавнича печатка несла модифікацію міського герба; у конкретному випадку видозміна якраз і полягала у відмінній постаті лева та зменшенні кількості веж до однієї).

Безперечно, що львівський герб належить до т. зв. гласних, коли геральдичний малюнок розкриває назву міста. Вважається також, що цей знак вказує на роль Львова як столиці Галицької Русі, оскільки включає в себе і земельний символ – лева (за аналогією, Краків мав у міській брамі зображення польського територіального знаку – орла). Питання емблематики Галицьке-Волинської держави ще залишається не повністю з’ясованим через недостатню джерельну базу. Так, під 1237 р., описуючи розбудову Данилом Романовичем системи укріплень на західних кордонах, літопис подає, що не далеко від Холма „стоїть башта кам’яна, а на ній – орел кам’яний вирізьблений”. За припущенням А.Петрушевича це могло бути зображення двоголового орла. Цілком ймовірно, що князь Данило нав’язував до візантійської традиції, яка через Київ могла поширитись і на західноукраїнські землі. Підтвердження такого припущення є пізніше функціонування герба Перемишльської землі саме із двоголовим орлом.

До нашого часу дійшло тільки два типи княжих печаток з періоду Галицько-Волинської держави. На одній з них (при грамоті князів Андрія та Лева ІІ з 1316 р.) крокує лев, поданий без геральдичної атрибутики. На другій (із написом „Юрій король Русі”, при згаданій грамоті та грамотах князя Юрія ІІ Тройденовича з 1325-35 рр.) фігурує вершник на коні з прапором та щитом у руках: на щиті зображений лев, що спинається на задні лани. Б.Барвінський переконливо довів, що перша печатка належить князеві Льву Даниловичу (1269–1301), а друга – князю Юрію Львовичу (1301–1308). який уживав титул „король Русі”. Вважаю, що символ лева міг би запровадити ще Данило Галицький з прийняттям 1253 р. королівського титулу, що мало би також супроводжуватися остаточним утвердженням інших королівських атрибутів (у т. ч. й герба). Малоймовірно, щоб його наступники, які постійно пов’язували себе з королівською традицією Данила, могли змінити його знак. Зрештою, встановлення єдиного герба простежується у XIII – на поч. XIV ст. й у сусідніх державах (Польщі, Чехії, Угорщині), з якими Галицько–Волинська держава мала тісні політичні та культурні зв’язки.

Використання герба-лева Юрієм II Тройденовичем, а пізніше литовським князем Любартом і опольським князем Владиславом, поява його на „монетах Русі”, карбованих у Львові в 1350-1410 рр., засвідчує, що в XIV ст. „руський лев” вже не був просто княжим знаком, а таки відігравав роль територіального герба. Отже, він був символом Галицько-Волинської держави й зберігся у пізніших гербах Львівської землі та Руського воєводства, а також як елемент львівського міського герба.

У липні 1990 р. Львівська міська рада народних депутатів відновила історичний герб Львова. За основу знаку було взято зображення з міських печаток XIV-XV століть, на яких ще не було пізніших політичних нашарувань і які зберігали первісний зміст львівського герба.

Андрій Гречило, „Галицька брама”, №12, лютий 1996 р.