6. Процентні та валютні свопи.

Розрізняють два види своп-контрактів — валютний своп і своп відсоткових ставок, кожен з яких має на меті хеджування відповідного виду ризику — валютного чи відсоткового. На практиці валютні та відсоткові свопи часто поєднуються в одній угоді.

Процентний своп — це угода між двома контра­гентами про обмін процентними зобов’язаннями протягом певного періоду часу. Їх використовують з метою залучення коштів за фіксованою ставкою, коли доступ на ринки облігацій неможливий; залучення коштів за ставкою нижчою, ніж та, що склалася на даний момент на кредитному ринку чи на ринку облігацій; реструктуризації портфеля зобов’язань або активів без залучення нових коштів.

Розрізняють 2 види процентних свопів:

1) простий (чистий) або ванільний своп, який передбачає обмін процентного зобов’язання з фіксованою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою, і навпаки. При цьому учасники свопу обмінюються процентними платежами, а не зобов’язаннями у повному обсязі. Процентний своп не є кредитною угодою, тобто кожен позичальник кредитору сплачує як проценти, так і основну суму боргу;

2) базисний своп, в результаті якого плаваюча процентна ставка по боргу, розрахована на одній основі, обмінюється на плаваючу, але розраховану на іншій основі, процентну ставку. Наприклад, плаваюча ставка, розрахована на основі LIBOR, може обмінюватись на процентну ставку за комерційними паперами. Платежі з обміну процентними ставками можуть також розраховуватись на одній ціновій основі, але для різних цінових періодів. Такі свопи застосовуються переважно для переходу на потрібний ринок фінансових інструментів або для покриття зобов’язань з плаваючою процентною ставкою за іншими свопами, використовується значно рідше, ніж чистий своп.

Валютний своп або своп з крос-курсами валют, полягає в обміні процентних платежів та номіналу в одній валюті на про­центні платежі та номінал в іншій валюті.

Валютний своп – це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж валюти на умовах спот із одночасним продажем-купівлею тієї самої валюти на певний термін на умовах форвард, тобто здійснення комбінації двох протилежних конверсійних угод на однакові суми з різними датами валютування. Дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди – датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року. Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».

Валютні свопи застосовуються для управління валютним та процентним ризиками. Операція своп здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів (переведення резервів з однієї валюти в іншу). Головна мета використання валютних свопів полягає у:

• забезпеченні фінансування довгострокових зобов’язань в іноземній валюті;

• хеджуванні довгострокового валютного ризику; заміні валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;

• забезпеченні конвертації експортованого капіталу в іноземну валюту.

класичні свопи залежно від послідовності виконання операцій спот та форвард поділяються на репорт і депорт.

Репорт (франц. report) є терміновою угодою, при якій власник валюти продає її банку (на біржі) із зобов’язанням наступного викупу через певний строк за новим, вищим курсом, тобто продаж валюти на умовах спот і одночасна купівля на умовах форвард. Різниця між ціною купівлі та продажу складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт.

Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на бiржi) у розрахунку на зниження курсу валюти з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці. Тобто валюта купується на умовах спот і оформлюється одночасно продаж її на умовах форвард.