Верстато- та приладобудування України, їх значення, принципи розміщення та основні центри.

Базовою галуззю машинобудування є верстатобудування. Центром виробництва важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний), Житомир (верстатів-автоматів). Заводи неметаломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському.

Галузі точного машинобудування, зокрема виробництво приладів, інструментів і механізмів, електронне і радіотехнічне машинобудування відзначаються мінімальною металомісткістю й зорієнтовані на райони високої технічної культури, наявність науково-дослідної бази і висококваліфікованих кадрів. Більшість підприємств цих галузей займається складанням виробів з деталей і вузлів, що надходять з різних регіонів як України, так і з-за кордону за кооперацією. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості (виробництво автоматичних систем управління, обчислювальної техніки, радіоапаратури) є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці; радіоелектроніки - Львів (телевізори, магнітофони і кінескопи), Київ, Сімферополь, Сміла (телевізори), Суми (електронні мікроскопи), Одеса (кіноапаратура). Виробництво приладів та інструментів має експортноутворююче значення.

Важке та енергетичне машинобудування України, його значення, принципи розміщення та основні центри.

Переважна більшість підприємств важкого машинобудування (крім виробництва устаткування для нафто-, газовидобувної промисловості) розміщується в Донецькому та Придніпровському економічних районах, де є взаємопоєднання сировини і споживача продукції. В цих районах сконцентровано майже повністю виробництво металургійного устаткування. Найбільші центри виробництва цієї продукції в Украні є одними з найбільших в СНД, і зосереджені вони в Донецькому районі. Зокрема, це Краматорськ, в якому діють два заводи: Старо-Краматорський, який виробляє устаткування для металургійної промисловості, Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове і металургійне устаткування, прокатні мостові стани безперервної дії, слябінги, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості.

Крупними виробниками металургійного устаткування є Дебальцево, на машинобудівному заводі якого сконцентровано виробництво устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування; Кадіївка, де на ливарно-механічному заводі виготовляють доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізації і автоматизації металургійних цехів; Латугіно Луганської області, де налагоджено виробництво прокатних валків; Маріуполь, де розташований завод важкого машинобудування, який випускає устаткування для металургійної промисловості.

Виробництво устаткування для металургійної промисловості, зокрема устаткування для безперервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, електромагнітних листоукладальників, апаратів та устаткування для доменних печей, шлаковозів і чавуновозів та іншої продукції зосереджено в промислових центрах Придніпров'я - Кривому Розі, Дніпропетровську, Марганці. Виробництво гірничо-шахтного устаткування для вугільної промисловості концентрується в таких містах Донбасу: Горлівці, де виробляють врубові машини, компресори, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля, вугільні комбайни, породонавантажувачі; Ясинуватій - гірничопрохідне устаткування (комбайни і лебідки); Донецьку - бурові установки і потужні підйомні машини; Слов'янську - коксохімічне устаткування; Торезі - породонавантажувачі, рудникові електровози, машини і вагонетки; Харкові і Луганську - металомістке збагачувальне устаткування. Виробництво окремих видів машин для вугільної промисловості розвинуто також у Красному Лучі і Дружківці.

Випуск гірничо-шахтного устаткування для залізорудної промисловості, а також виробництво бурових верстатів зосереджено в Кривому Розі.

Виробництво устаткування для видобутку нафти і газу сконцентровано на підприємствах Дрогобича і Чернівців, Конотопа і Харкова, відповідно в Прикарпатській і Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносних провінціях.

Важливе місце в структурі важкого машинобудування займає виробництво підйомно-транспортних машин. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані у Львові (завод «Автонавантажувач»), а також у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші (Черкаська обл.), Ківерцях (Волинська обл.), Слов'янську.

Енергетичне машинобудування, яке спеціалізується на виробництві устаткування для всіх видів електростанцій, в тому числі парових гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів, котлів, дизельних моторів, електроапаратури, кабелю та іншої продукції, є однією з найважливіших галузей не лише важкого машинобудування, а й усього машинобудівного комплексу України.

Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків, в якому розташовані заводи: «Електроважмаш», турбінний ім. С.М.Кірова, «Електромашина» та електромеханічний (ХЕМЗ). Названі заводи дають майже половину вартості продукції енергетичного машинобудування України. Найбільшим гігантом галузі є турбінний завод ім. С.М. Кірова, який випускає устаткування ч для всіх видів електростанцій. Його продукція не лише використовується в Україні, а й поступає на експорт.

Україна є крупним виробником силових трансформаторів, виробництво яких зосереджене в Запоріжжі, а також енергетичного дизелебудування, центрами якого є Первомайськ (Миколаївська обл.), Токмак (Запорізька обл.), Берислав (Херсонська обл.). Підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості концентруються в багатьох містах України, зокрема в Дніпропетровську, Києві, Львові, Полтаві, Мелітополі, Тернополі, Каховці, Хмельницькому, Рівному, Броварах.

Розвиток електроенергетики неможливий без кабелю, виробництво якого розміщено в Харкові, Донецьку, Одесі, Києві, Бердянську, Кам'янець-Подільському. Електроізоляційні матеріали, в тому числі і для кабелю, виробляють у Львові, Луганську, Слов'янську та Первомайську (Житомирська обл.).

Розміщення окремих виробництв від природних умов і ресурсів; До найвідоміших закономірностей розміщення і регіонального розвитку продуктивних сил належать такі. Комплексно-пропорційне розміщення продуктивних сил. Це одна з фундаментальних закономірностей територіальної організації про¬дуктивних сил, що відповідає економічному закону комплексного, про¬порційного розвитку господарства в цілому. Сучасне виробництво не¬можливе без регулюючого впливу на його розвиток і розміщення. Це закономірність розміщення виробництва в системі світового господар¬ства в цілому. Комплексне розміщення виробництва як економічна категорія — це об'єктивні економічні відносини щодо формування суспільних потреб у територіальному аспекті. Сутність комплексної організації виробницт¬ва висуває вимогу свідомого суспільного регулювання розміщення продуктивних сил. Комплексність територіальної організації продуктивних сил можна визначити як усвідомлений безперервний, узгоджений розподіл по тери¬торії країни всіх елементів продуктивних сил з метою забезпечення ефективного розвитку виробництва і підвищення добробуту всіх членів суспільства. Конкретною, об'єктивною формою комплексності є комплексне розміщення виробництва. Комплексність має бути націлена на економічну ефективність і господарську доцільність. Сьогодні є необхідним перехід до державно-суспільного регулювання розміщення виробництва згідно з потребами як суспільства в цілому, так і кожного громадянина. Централізованим регулюванням має охоплюватися лише розвиток і розміщен¬ня міжгалузевих виробничих комплексів та утворень, об'єктів загально¬державної інфраструктури, а також здійснення великих структурних, еколо¬гічних і науково-технічних програм. Пропорційність розміщення — співрозмірність, певне співвідношен¬ня між окремими елементами і сферами суспільного виробництва та існу¬ючими можливостями. Пропорційність має забезпечуватися між усіма елементами суспільного виробництва (соціальними, економічними, при¬родними) на будь-якій території. Це стосується також пропорцій всере¬дині міста, між містами, між екологічними районами, всередині них тощо. Комплексність і пропорційність перебувають у тісній органічній єдності. Однак у сучасних умовах найменш керованими є територіальні пропорції на різних рівнях. До того ж регулювання їх є складнішим завданням, ніж підтримка, наприклад, певних галузевих пропорцій. Сучасна концепція досягнення оптимальних міжгалузевих і територіальних пропорцій пов'язана з формуванням товарно-грошових ринкових відносин. Ринок має стати дійовим механізмом забезпечення, регулю¬вання і підтримки пропорційності, збалансованості виробничих можли¬востей і потреб на територіальному рівні. Раціональне, економічно ефективне розміщення продуктив¬них сил. Ця закономірність має забезпечувати постійне зростання про¬дуктивності суспільної праці на основі її всебічної інтенсифікації за най¬менших сукупних витрат уречевленої і живої праці як на виробництво самого продукту, так і на переміщення його до місця споживання. Результатом реалізації цієї закономірності є поліпшення соціальних умов життя населення, забезпечення оптимального природокористуван¬ня, вирішення національних, політичних та інших проблем. Зниження або недостатнє зростання ефективності суспільного виробництва засвідчує, що розміщення продуктивних сил не можна визнати раціональним. Зближення економічного і соціального рівнів розвитку регіо¬нів (областей). Зближення рівнів регіонального розвитку і розподіл ресурсів не є суто економічною проблемою. Кожна область може роби¬ти відчутний внесок в економіку країни за рахунок сукупного продукту і національного доходу, що виробляється на її території, забезпечувати необхідний рівень життєдіяльності населення. Через це необхідність у багатьох пільгах і перевагах для окремих областей відпала. Однак у силу різних причин така практика значною мірою збереглася і до наших днів. Безперервний перелив фінансових і матеріальних ресурсів з одних областей в інші, різноманітні пільги та привілеї призвели до негативних наслідків. Утриманство, зрівнялівка, ущемлення інтересів багатьох територій, деформація принципів соціальної справедливості викликали реальну загрозу виникнення нової нерівномірності. Так, області України значно відрізняються за рівнем виробництва національного доходу на душу населення. Особливо великий розрив між Запорізькою і Закар¬патською областями, який становить 40—50 пунктів. Закономірність зближення рівнів регіонального розвитку сьогодні має бути наповнена новим змістом. Категорію «зближення» повинна зміни¬ти категорія «регулювання» соціально-економічного розвитку регіонів на основі формування нового господарського механізму території. Він ґрунтується на самофінансуванні, самоуправлінні та самозабезпеченні ре¬гіонів з урахуванням поглиблення територіального поділу праці. Цей механізм покликаний забезпечити жорсткий зв'язок запланованих витрат областей з їхніми доходами. Основною ланкою такого механізму є формування конкурентних ринкових відносин та вдосконалення економіч¬них методів управління.

56 Машинобудування  і металообробка, що є функціональним   ядром міжгалузевого машинобудівного комплексу (МБК), — особливо  важлива галузь  народного  господарства України. Виняткове  значення  цієї галузі  полягає насамперед у тому, що вона дає знаряддя праці  для матеріального і духовного виробництва, радикально примножуючи його продуктивну  силу  та  інтелектуальні  можливості  людини.  МБК  є провідником у господарство науково-технічного прогресу. У 1999  p. на  нього  припадало 16,1% загального обсягу промислової продукції України,  37,3% середньорічної кількості її промислово-виробничого персоналу.   Проти  1990  p.  його  частка  у  продукції   істотно зменшилась (на 14,6%).      Єдність  машинобудування і металообробки (включаючи  наукові, конструкторські  організації, підготовку  кадрів,  управління)  як комплексу  забезпечується  спільною метою  —  виробництвом  машин, обладнання  і  металовиробів, яку ставлять перед собою  об'єднуючі підприємства   предметної   спеціалізації,   насамперед   ті,   що виробляють     продукцію    загальномашинобудівного    призначення (металообробні  верстати,  ковальсько-пресові  машини,  ливарне  і зварювальне    устаткування,   інструмент),   а    також    заводи технологічної спеціалізації (ливарні підприємства і цехи у  складі машинобудівних заводів з широким полем їх міжзаводських  зв'язків) і    підприємства   подетальної   (повузлової   та   поагрегатної) спеціалізації,  що  продукують вироби  міжгалузевого  використання (двигуни,  підшипники,  редуктори, кріпильні  елементи).  Найбільш характерною  для машинобудування стає вузлова форма  структур.  Її ядром  є складальний завод, що одержує комплектуючі вироби (вузли, агрегати, деталі) від вузькоспеціалізованих підприємств.      МБК має тісні прямі і зворотні зв'язки з іншими міжгалузевими комплексами  (металургійним, хімічним,  АПК),  одержуючи  від  них енергію,  сировину і матеріали та постачаючи їм машини.  Тому  він відіграє   значну  роль  у  формуванні  інтегральних   (загальних) територіально-виробничих комплексів і економічних районів.                                  1. Машинобудування – провідна галузь промисловості України                                        Машинобудування  —  одна  з провідних галузей  промисловості. Створюючи  найактивнішу  частину  основних  виробничих  фондів   — знаряддя праці, машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного   прогресу   в  інших   галузях   господарства, зростання  продуктивності  праці, інші  показники,  що  визначають ефективність виробництва.      Машинобудування    є    матеріальною    основою    технічного переозброєння   економіки.  Науково-технічний  прогрес   прискорює накопичення капіталу, що в свою чергу сприяє підвищенню попиту  на засоби  виробництва, передусім на машини й устаткування. Одним  із наслідків науково-технічної революції е швидке моральне зношування засобів виробництва.      Технічний  прогрес  спонукає дедалі частішу  зміну  типів  та моделей  виробів.  Моделі продукції старіють та змінюються  значно раніше, ніж зношуються знаряддя праці, спеціально спроектовані для виготовлення цього виробу. Істотно зростає питома вага  серійного, а часом і дрібносерійного випуску.      Велике  значення у сучасній промисловості —  і  насамперед  у машинобудуванні — має проблема гнучкості, яку можна зарахувати  до першорядних економічних проблем технічного прогресу.