- •Філософія, її предмет і роль у сіспільстві.
- •Світогляд і його історичні типи: міф, релігія, філософія.
- •Німецька класична філософія, загальна характеристика.
- •Формування основ матеріалістичної соціальної філософії.
- •Особливості розвитку ідеалістичної філософії.
- •Культурно-історичні передумови виникнення філософії.
- •Проблеми філософії екзистенціалізму.
- •Проблема людини в екзистенціалізмі.
- •Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії.
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії.
- •Зародження філософської думки в Стародавньому Китаї.
- •Досократівський період античної філософії.
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії. (див.Пит.10)
- •Становлення філософської думки в Стародавньому Китаї. (див.Пит.11)
- •Особливості західно- та східноєвропейської релігії філософії.
- •Філософсько-гуманістична думка українського Ренесансу (16-17 ст.)
- •Особливості філософської парадигми доби Нового часу.
- •Середньовічна філософія, її особливості.
- •Основні риси філософської епохи Відродження.
- •Філософія Просвітництва і Києво-Могилянська академія.
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •Місце німецької класичної філософії в історії філософської думки.
- •Вчення Гегеля як найбільше досягнення німецької класичної філософії.
- •Антропологічна філософія.
- •Неотомізм – сучасна релігійна філософія.
- •Позитивізм та його види.
- •Емпіризм і гносеологія ф.Бекона, т.Гоббса.
- •Дуалізм і раціоналізм р.Декарта, пантеїзм б.Спінози.
- •Філософські ідеї в культурі Київської русі.
- •Києво-Могилянська академія – центр філософської думки та освіти.
- •Природа філософського знання.
- •Глобальні проблеми сучасності.
- •Філософське розуміння людини.
- •Природа як предмет філософського аналізу.
- •Проблеми людського буття в психоаналізі.
- •Категорія буття її смисл і специфіка.
- •Зміст основних форм буття.
- •Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.
- •Основні поняття, що характеризують діалектику як теорію розвитку.
- •Поняття і структура свідомості. Функції свідомості.
- •Поняття категорії. Особливості категорій діалектики, їх різновиди.
- •Альтернативи діалектики.
- •Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу.
- •Проблема істини в філософії та науці.
- •Суспільство як соціальна система.
- •Соціальна сфера суспільного життя.
- •Діалектика національного та загальнолюдського в сучасному світі.
- •Поняття духовного життя суспільства, його структура: духовне виробництво, духовна
- •Філософська спадщина г.Сковороди
- •Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид дух. Виробництва і соц. Інститут.
- •Соціальна сфера суспільного життя. (див. П. 50)
- •Основні методи наукового пізнання.
- •«Філософія життя» як філософський напрямок (кін 19 поч. 20 ст.)
- •Філософія постмодернізму.
- •Антропологічні орієнттації філософської герменевтики прагматизму та інструменталізму.
- •Релігійні філософські напрями.
- •Новітня Українська філософія.
- •Місце онтології у структурі філософського знання.
- •Історичні долі світу
- •Моделі світу.
- •Реальність буття і небуття.
- •Просторові-часові рівні буття.
- •Рух і розвиток.
- •Системність буття.
- •Свідомість і несвідоме в мисленні.
- •Поняття суб’єкта суспільного розвитку.
- •Парадокси та безвихідь особистої свободи.
- •Проблемне поле філософії.
- •Предметні рівні, дисципліни і методи філософії
- •Філософія як герменевтична діяльність.
- •Методології і стилі мислення.
- •Джерела філософської концепції розвитку.
- •Класична теорія розвитку.
- •Становлення сучасної філософської концепції розвитку.
- •Проблема гуманізації економічної освіти.
- •Економічна діяльність і мораль.
- •«Глобальний еволюціоназм» та його відображення у концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, корвенгенції.
- •Діалектика форм духовного освоєння світу.
- •Продуктивна сила суспільної свідомості.
- •Духовна культура та ідеологія.
- •Основні сфери, методи соціального прогнозування.
- •Індивід, індивідуальність, особистість.
- •Проблема субстанції. Дуалізм і монізм.
- •Поняття руху та його основні форми. Рух і розвиток. (див. П.67)
- •Закони діалектики.
- •Поняття і субстанція соціального.
- •Елементи суспільного життя.
Місце німецької класичної філософії в історії філософської думки.
Німецька класична філософія - термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го - початку 19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Термін вживався в радянській і вживається в пострадянській філософській літературі. В європейській філософській літературі поширений термін німецький ідеалізм, до якого відносять майже всіх цих філософів за винятком матеріаліста Феєрбаха.Затвердженню терміну сприяла книга Фрідріха Енгельса «Людвіг Феєрбах і кінець німецької класичної філософії». У своїй роботі «Три джерела і три складові частини марксизму» Володимир Ленін називає німецьку класичну філософію одним із джерел, з яких виріс марксизм.Передумовою виникнення німецького ідеалізму було заснування університетів нового типу, зокрема Берлінського університету. Університети були провідними центрами філософської думки в епоху середньовічної схоластики. Проте середньовічна філософія була підпорядкована теології. На початку нової історії та в епоху Просвітництва основний внесок у розвиток філософії робили мислителі поза університетськими стінами: від Спінози до Вольтера. В кінці 18-го століття в Німеччині виникли університети світського характеру, більше не підпорядковані богослов'ю, як основній дисципліні, й філософія зайняла в них центральне світоглядне місце.
Вчення Гегеля як найбільше досягнення німецької класичної філософії.
Створив систематичну теорію діалектики, центральними поняттями якої є теза, антитеза та синтеза (у Геґеля ці поняття називаються по-іншому!)Геґель синтезує із суб'єктивного ідеалізму Фіхте (матеріальний світ є продуктом суб'єктивного духу) та об'єктивного ідеалізму Шеллінга (суб'єктивний дух є продуктом матеріального світу, а матеріальний світ є за своєю суттю об'єктивним духом) абсолютний ідеалізм, де суб'єктивний та об'єктивний дух є ідентичними та водночас неідентичними.Весь світовий процес згідно Г. є саморозвитком світового духу. Ідеалізм Г. є філософією становлення. Абсолютне є результатом розвитку. Воно є, зрештою, тим, чим воно дійсно є. Завданням філософії є саморозвиток духу — споглядати думаючи. При цьому не тільки філософ розпізнає світовий дух у своєму розвитку, але і світовий дух є тим, хто думає у філософі. Просування в філософії відбуваються через одкровення духу. Кожна філософія часу показує стан розвитку світового духу. Завданням філософів є обрамувати її час в думках.Історія є саморозвитком об'єктивного духу. В першу чергу це політична історія, а не мистецтво, релігія чи філософія. Останні є допоміжними факторами, але не розвиваються самі по собі. Сенс та вартість буття окремої людини полягає тільки в її підлеглості історичній сили, особливо державі. Світовий дух діє через окрему людину, часто проти цілей та спрямувань останньої.
Антропологічна філософія.
Філософська антропологія (від філософія та антропологія) — у широкому сенсі — філософське вчення про природу (сутність) людини; у вузькому — напрям (школа) в західноєвропейській, переважно німецькій, філософії першої половини XX століття, що виходив із ідей філософії життя (Дильтей), феноменології Гусерля та інших, у рамках якого робилася спроба відтворити цілісність поняття про людину шляхом використання і тлумачення даних різних наук — біології, психології, етнології, соціології і так далі.