2.2. Влада, заснована на винагороду. Вплив через позитивне підкріплення.

Обіцянка винагороди - один з найстаріших і часто самихефективних способів впливу на інших людей. Влада, заснована навинагороді, робить вплив через позитивне підкріпленняпідлеглого з метою добитися від нього бажаної поведінки. Виконавець нечинить опір цьому впливу, тому що він або вона в обмін на виконаннятого, що хоче керівник, чекає отримання винагороди в тій чи іншійформі. В контексті мотиваційної теорії очікування виконавець уявляє,що є велика ймовірність отримання прямого чи непрямоговинагороди, що задовольнить активну потребу і що він чи воназдатні зробити те, чого бажає керівник.

Оскільки всі особи і їхні потреби мають унікальний характер,те, що одному представляється цінних винагородою, може не здатисятаким іншому або того ж перші, але в іншій ситуації. Щоб впливати наповедінку, винагорода повинна сприйматися як досить цінне.

Іншими словами, виконавцю має надаватися така винагорода,щоб воно було адекватно згодою на вплив. Ця уявнаадекватність є головною перевагою влади, заснованої навинагороду, у порівнянні зі слабкими сторонами влади, заснованої напримусі.

Недоліки позитивного підкріплення.

В деякому розумінні влада, заснована на винагороді, будедієва завжди за умови, що керівник зможе правильно визначитите, що в очах виконавця є винагородою і фактичнозапропонувати йому цю винагороду.

Проте на практиці у керівника маса обмежень у можливостівидавати винагороди. У кожної організації ресурси обмежені, і вонаможе виділити на заохочення персоналу строго певну кількістьресурсів. Повноваження керівника пропонувати матеріальні стимули такожрегламентуються політикою фірми і всякими методиками. У деяких випадкахобмеження можуть бути поставлені ззовні, як, наприклад, у трудовомудоговорі з профспілкою, де обмовляється, які винагороди можуть бутизапропоновані за ті або інші види робіт. Труднощі використання влади,заснованої на винагороді, збільшується ще й тим, що часто буває непросто визначити, що ж визнають винагородою. Гроші і більше престижнапосада не завжди здатні справити враження на людину і вплинутина його поведінку. Тому хороший керівник повинен навчитисявикористовувати й інші способи впливу.

2.3. Харизма.

Харизма - це влада, побудована не на логіці, не на давньоїтрадиції, а на силі особистих якостей або здібностей лідера. Влада прикладуабо харизматичне вплив визначається ототожненням виконавця злідером або потягом до нього, а також від потреби виконавця уприналежності і повазі. На противагу безособової «посадовій»впливу традиції, харизматичне вплив - цілком особисте. Навіть, незважаючина те, що виконавець і лідер ніколи не зустрічалися, представленнявиконавця, його стосунки з лідером будуються майже на рівних. Виконавецьможе уявити, що у нього чи у неї багато спільного з лідером. На рівніпідсвідомості виконавець також чекає, що підпорядкування, можливо, зробить йогосхожим на лідера або, принаймні, викличе до нього повагу. Осьдеякі характеристики харизматичних особистостей:

1. Обмін енергією. Створюється враження, що ці особистості випромінюють енергію і заряджають нею оточуючих їх людей.

2. Значна зовнішність. Харизматичний лідер необов'язково гарний, але привабливий, має гарну поставою і чудово тримається.

3. Незалежність характеру. У своєму прагненні до благополуччя і повазі (у їхньому розумінні) ці люди не покладаються на інших.

4. Гарні риторичні здібності. У них є вміння говорити і здатність до міжособистісного спілкування.

5. Сприйняття захоплення своєю особистістю. Вони відчувають себе комфортно, коли інші висловлюють їм захоплення, анітрохи не впадаючи в пиху або себелюбство.

6. Гідна і впевнена манера триматися. Вони виглядають зібраними і володіють ситуацією.

Люди частіше відчувають вплив тих, хто володіє захоплюючих їхрисами характеру і хто є їхнім ідеалом, схожими на якого вонихотіли б бути. Такі харизматичні особистості часто беруть участь в рекламах,щоб вплинути на людей і спонукати їх купити продукти або скористатисяпослугою. Керівник, що славляться харизматичною особистістю, також можемати і використовувати владу прикладу. Керівники часто служать прикладомповедінки для підлеглих. Це може бути наслідування стилю поведінки таманерам керівника. Джон П. Коттер зазначає: «Як правило, чим більшекерівник є для когось ідеалом, тим більше він або вона проявляютьповага до цього керівника ». Надлер, Хекман і Лоулер вважають, що

«Шановному та улюбленому лінійному керівнику було б достатньо владиприклад: підлеглі слухали б його тому, що люблять його і ототожнюютьсебе зі своїм начальником.