70. Проблеми реформування фінансово-кредитної сфери

Фінанси суб’єктів господарювання перебувають у стадії трансформації, яка полягає у переході до комерційного розрахунку як методу організації фінансової діяльності в умовах ринкової економіки. Основа основ комерційного розрахунку — фінансова відповідальність підприємств за результати своєї діяльності — практично до цього часу не стала реальністю. Неможливо пояснити, яким чином в умовах важкої економічної кризи вдається УНИКНУТИ масових банкрутств Проблема, звісна річ, не у банкрутстві, а у забезпеченні ефективності фінансової діяльності підприємств, без чого не може нормально функціонувати вся фінансова система.

Фінансові інститути в Україні, які забезпечують функціонування системи страхування та фінансового ринку, перебувають у стадії формування. Так, у нас створені й комерційні банки, і страхові компанії, і фондова біржа, і фінансові посередники, однак їх роль поки що недостатня. Це пояснюється їх украй слабкою потужністю, яка визначається обсягом фінансових ресурсів.

Наприклад, увесь сукупний капітал банківської системи України менший за капітал будь-якого провідного банку Великої Британії. За таких умов не може бути й мови про реальний вплив банківської системи на розвиток економіки. Звідси очевидно, що першочерговим завданням розвитку фінансової системи в Україні є нарощування фінансового потенціалу банківської системи створення групи потужних банків. На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади

Найскладніші проблеми України пов’язані із розвитком фінансового ринку. Українська фондова біржа має досить обмежені обороти. Нині більш-менш активно проводяться операції з державними цінними паперами. Торгівля корпоративними цінними паперами перебуває на вкрай низькому рівні.

Дуже важливо створити насичений ринок цих паперів адже саме він, на нашу думку, може відіграти роль пускового механізму для всебічного розвитку фінансової системи України.

71. Формування відкритої економіки України і шляхи входження у світове господарство.

Світове господарство – система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними зв’язками.

Етапи розвитку СГ :

1 – кінець 19-початок 20 століття – світовий ринок

2 – друг третина 20-х років – кінець 80-х років – вивоз капіталу

3 – кінець 80-х – початок 90-х років 20 століття – інтернаціоналізація

Для сучасного етапу розвитку СГ характерно:

• Зростання інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення МПП

• Створення багатогранної системи МЕВ

• Формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами

Економічні основи функціонування СГ:

1. МПП

2. Інтернаціоналізація економіки

3. Міжнародна конкуренція

МПП – спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг відповідно до її природно – кліматичних і історичних умов

Форми МПП:

1. Загальний – галузева спеціалізація окремих країн

2. Частковий – спеціалізація у виробництві готових виробів

3. Одиничний – по детальна спеціалізація

72. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства.

Світове господарство – система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними зв’язками.

Етапи розвитку СГ :

1 – кінець 19-початок 20 століття – світовий ринок

2 – друг третина 20-х років – кінець 80-х років – вивоз капіталу

3 – кінець 80-х – початок 90-х років 20 століття – інтернаціоналізація

Для сучасного етапу розвитку СГ характерно:

• Зростання інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення МПП

• Створення багатогранної системи МЕВ

• Формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами

Економічні основи функціонування СГ:

1. МПП

2. Інтернаціоналізація економіки

3. Міжнародна конкуренція

МПП – спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг відповідно до її природно – кліматичних і історичних умов

Форми МПП:

4. Загальний – галузева спеціалізація окремих країн

5. Частковий – спеціалізація у виробництві готових виробів

6. Одиничний – по детальна спеціалізація

Показник участі країни у МПП:

Експортна квота = обсяг експорту/обсяг ВВП * 100%

Для сучасного етапу розвитку МПП:

• Спеціалізація на виробництві наукомісткої продукції

• Поглиблення спеціалізації у сфері НТ знань та інформацій

• Інтернаціоналізація сфери послуг

Загострення конкуренції на міжнародних ринках.

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік

Форми інтернаціоналізації:

1. Інтеграційна – обєднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва

2. Транснаціональна – взаімопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу

3. Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму

73. Форми міжнародних економічних відносин.

Форми МЕУ:

1. Торгівельна – створення зон вільної торгівлі країн – учасниць

2. Валютно – фінансова – заняття обмежені на переміщення капіталів в середині угрупування, єдина валютна політика

3. Створення єдиного економічного простору – усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.

Найбільші регіональні інтеграційні угрупування:

1. АПЕК – азійсько – тихоокеанське економічне обєднання, яке займає 50% міжнародної торгівлі

2. ЄС – європейський союз – 37,3 %

3. НАФТА - Північноамериканське регіональне обєднання - 18,7%

4. АСЄАН – Південно азійське регіональне управління – 6,8%

5. МЕРКОСУР – Латиноамериканське обєднання – 1,5%

Суб’єкти СГ:

• Національні господарства

• Регіональні обєднання і союзи держав ФПЕП, ЄС

• Міжнародна організація та інститут МВФ

• Міжнародна корпорація ТНК іТНБ

МНК – концерн або союз концернів різних країн, які домінують в сферах СГ

ТНК – основні суб’єкти світогосподарських зв’язків на сучасному етапі – це фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за ежами країни в якій вони зареєстровані або в декількох, де розміщені їх філіали.

ТНБ – крупні банки, які використовують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу і контролюють валютні й кредитні операції на світовому ринку

74. Всесвітній ринок товарів і послуг.

В межах СГ розвиваються МЕВ серед яких: світова торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародні валютно – фінансові відносини, міграція робочої сили, науково – технічне співробітництво.

Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг

Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП

Теорії СТ:

1. Теорія абсолютних переваг(А.Сміт) - добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в т.ч. і міжнародному. Він довів, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті товару, у виготовленні яких, воно має абсолютні переди, тобто виробництво товарів, які країні обходяться дешевше, повинно орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх за кордон.

2. Теорія відносних переваг(Д.Рикардо) – кожна країна використовує свій капітал і працю в тих галузях, які забезпечують їй найбільшу вигоду. Наявність абсолютних переваг неє необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі, міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Останні виникають там , де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці.

3. Неокласична теорія – сучасна модифікація теорії торгівельних переваг і відома як теорія співвідношення факторів виробництва. Теорія обґрунтовує необхідність та спрямованість ЗТ відносин за яких реалізується товар.

75. Торгівельний і платіжний баланси країни.

Основним документом який містить дані про всі зовнішньоторгівні операції є платіжній баланс(ПБ)

ПБ – статистичний звіт за певний проміжок часу, який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кордона та платежами за кордон

Основна його складова – торгівельний баланс

ТБ – статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту товарів за певний проміжок часу

Він складається з кредитних та дебетових рахунків

Різниця між кредитом і дебетом – сальдо ЗТ балансу

Якщо експорт вище імпорту – сальдо додатне, навпаки – відєۥмне.

76. Зміст і структура світової валютної системи.

Валюта – це грошова одиниця будь-якої країни.

В реальному житті валютою називається іноземна валюта.

Національна валютна система – форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством

Структура НВС:

• Національна грошова одиниця

• Золотовалютні резерви країни

• Умови конвертованості національної валюти

• Режим ринку валют

• Режим ринку золота

• Статус національних установ, що регулюють валютні відносини країн.

77. Сутність, причини і наслідки вивозу капіталу.

Важлива форма ЗЕВ – міжнародний рух капіталів(МРК) – переміщення капіталів за кордон( або з-за кордону) з метою отримання прибутку причина: відсутність в національній економіці сфер отримання значних прибутків

Форми МРК:

1. За суб’єктами які вивозять капітал(приватний, державний)

2. За об’єктами(грошовий, товарний)

3. За строками(довгострокові, короткострокові)

4. За способами отримання прибутку(позичковий, підприємницький)

Форми вивозу підприємницького і позичкового капіталу:

Позичковий Позики і кредит

Капітал банківські депозити, засоби на рахунках

інших фінансових інститутів

Прямі інвестиції(додають права контролю

Підприємницький за об’єктами у якій інвестовано капітал)

Капітал Портфельні інвестиції(акції іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право контролю над ним)

Функції МРК:

• Забезпечення економіки готівкою

• Надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів

• Перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі

78. Сутність, причини і форми міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Причини ММРС:

• Національі відмінності в рівнях заробітної плати

• Міжнародні відмінності у вартості життя

• Нерівномірність інвестиційних процесів у різних країнах

• Відмінності в рівнях безробіття між країнами

• Суттєві відмінності рівнів життя населення різних країн.

• Потреба у використанні іноземної робочої сили національними державами

Форми ММРС:

1. Безповоротна(іміграція) – зміна постійного місця проживання

2. Тимчасова – зміна місця проживання на визначений час

3. Сезонна – пошук сезонної роботи за межами своєї країни

4. Маятникова – регулярні поїздки за кордон у пошуках роботи з обов’язковим поверненням у свою країну.

79. Глобалізація як закономірний процес світо господарського розвитку.

Поняття „глобалізація” увійшло в науковий обіг у 80-ті роки 20 століття, як відображення фундаментальних перетворень у світовій цивілізації.

Глобалізація – від фр.-глобал-планетарний – процес трансформаціі світового співтовариства у відкриту систему взаімозвязків та взаємозалежностей.

Глобалізація:

Пов’язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку.

Означає – новий стан взаємозв’язків країн світу в результаті інтенсифікації всіх процесів.

Втілюється у зростаючої взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації всіх процесів.

Потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності різних факторів:

• Технічних і тенологічних

• Соціально – економічних

• Політичних

• Культурних і морально – етичних

Найважливішими соціально – економічними передумовами глобалізації стали:

1. Подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її трансформації

2. Крах АКС, утвердження ринкового механізму у світовому масштабі

3. Лібералізація торгівлі та прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій.

Форми прояву глобалізації:

1. Формування загально планетарного науково – інформаційного простору

2. Інтенсифікація міжнародних ринків робочої сили, товарів, технологій

Завдяки розвитку електронних технологій та новітніх засобів зв’язків світова фінансова система перетворилась у постійно діючу глобально діючу мережу, в рамках якої електронні гроші швидко переміщуються в будь-яку точку світу.

В сучасній науковій літературі відокремилися два основних підходи до визначення хронологічних меж глобалізації.

80. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки.

Глобалізація економіки – новітній, складний процес якісрних перетворень інтеграційних процесів у світовій економіі на основі зростання обсягів та прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж.

Глобалізація економіки – домінуюча складова глобалізації, закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний економічний простір, тобто глобалізація – це прцес переходу від світової до планетарної господарської системи. В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

• Формується глобальне світове виробництво на основі зародження національних відтворювальних потоків та інтернаціональних блукаючих ядер, планетарного охоплення світоої економіки ТНК і ТНБ, розвитку довгострокових виробничих зв’язків, переходжу до нових мережених зв’язків

• Кардинально міняється зміст світових господарських зв’язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджують темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов’язані з експортом товарів і послуг.

• Змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцію між розвинутими країнами

• Якісні перетворення зазнає фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на оові прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків

• Посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати використовуючи сучасні методи обробки інформації

• Інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів

Глобалізація є складовою системою, яка розгортається на різних рівнях.

1. Світовий – посилення економічної взаімозалежнгості країн і регіонів, переплетення їх господарських комплексів та економічних систем.

2. Окремої країни – зростання відкритості економіки, її інтегрованість у світовій господарській системі

3. Галузевий – зростання взаємопов’язаності конкурентоспроможності компаній всередині галузі в даній країні з її конкурентоспроможністю в інших країнах

4. Окремих компаній – розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб’єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованого на всесвітні джерела постачання та ринки збуту.

5. Одним із викликів глобалізації стала неспроможність держав регулювати економіку на національному рівні у відриві від світових господарських процесів і стану міжнародної конюктури, оскільки:

• Суперництво країн за приплив іноземних інвестицій унеможливило використання таких традиційних інструментів макроекономічного регулювання, як експортні субсидії, курс національної валюти, митні тарифи, ставка рефінансування

• Зростання внутрішньо фірмових трансакцій ускладнило реалізацію економічної і податкової політики

• Послабився зв’язок зростаючого глобального ринку з географічною територією

• Мобільність капіталу зменшила ефективність трудового законодавства, підірвала можливості реалізації соціальних програм та цілей соціального добробуту

• Все більша частина національного багатства – інтелектуальні ресурси, знання, науково-технічний потенціал – почала функціонувати поза державним контролем.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер.