2.1.Забруднення атмосфери

В наш час підвищилася роль людини на атмосферу. Повітряна оболонка Землі є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина може жити місяць, без води - лише тиждень, але без повітря людина не зможе проіснувати більше двох хвилин. Маса атмосфери колосальна - 5,15х1015 тон. Проте, атмосферне повітря можна вважати невичерпним природним ресурсом лише умовно, адже людині для життя потрібне повітря певної якості. А під впливом антропогенного фактора його хімічний склад і фізичні властивості дедалі погіршуються, на Землі вжепрактично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігало б свою первісну чистоту та якість.

Стан повітряного середовища в Україні, як і в багатьох інших державах, незадовільний, а у деяких регіонах (наприклад, Маріуполь, Кривий Ріг, Запоріжжя та ін.) - вкрай загрозливий. Дик­тат центру тривалий час впливав на відповідну структурну дефор­мацію народного господарства, коли перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних і метало ливарних (металургійних, гірничорудних, хімічних), досить брудних і надзвичайно екологічно небезпечних галузей промисловості. Економіці України властива також висока питома вага ресурсних та енергоємних технологій, впровадження і нарощування яких у промисловості та сільському господарстві здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд.

Злочинна діяльність всевладних монополій - одна з основних причин безпрецедентного радіаційного і хімічного забруднення величезних територій. Роки безконтрольної експлуатації багатств республіки призвели до того, що у багатьох районах забруднення повітря у десятки разів перевищує гранично допустимі норми. Хіба не вражають такі дані: територія України становила 2,7% колишнього Союзу, а шкідливих викидів на неї припадало майже 30% Це 17 млн. т шкідливих речовин, тобто по 300 кг на кожного жителя, а в деяких регіонах, наприклад Донецько-Придніпровські ця цифра становить 500 кг і більше (у Кривому Розі - 1,6 т на мешканця, тобто 10,1%о усієї кількості викидів в Україні).

Головним джерелом забруднення атмосферного повітря в Україні від викидів стаціонарних джерел є підприємства паливно-енергетичного комплексу - 36% від загального обсягу викидів, підприємства обробної - 35% та видобувної промисловості - 25%). Основними речовинами - забрудниками є оксиди вуглецю, азоту, диоксиди сірки, аміак, феноли, формальдегід, бензапірен. Хоч обсяги викидів забруднюючих речовин останнім часом, передусім через зупинку багатьох підприємств, зменшилися, проте в деяких промислових регіонах (особливо - в Донецько-Придніпровському вони і нині значно перевищують гранично допустимі норми.

Одне з провідних місць у забрудненні атмосферного повітря належить автотранспорту - на нього припадає понад третина усього обсягу викидів забруднюючих речовин в Україні, а в деяких містах більше, ніж половина.  Так, у Чернігівській області 1999 року викиди речовин-забрудників у зв'язку з роботою автотранспорту становили 85%, у Закарпатській - 84, Житомирській - 80, Одеській, Волинській - 77, Автономній Республіці Крим - 76, Чернігівській - 74, Херсонській - 73, Миколаївській, Тернопільській - по 66, Полтавській 58, Хмельницькій - 57, Рівненській - 55% від загального обсягу викидів по області.Протягом останніх років викиди в атмосферу забрудників автотранспортом поступово зменшувались. І все ж у багатьох містах України (Вінниця, Луцьк, Ужгород Житомир, Івано-Франківськ, Кіровоград, Львів, Рубіжне, Одеса, Ізмаїл, Полтава, Суми, Тернопіль, Новомосковськ, Павлоград, Світловодськ, Чернігів, Євпаторія, Севастополь Ялта) викиди автотранспорту становлять 60-92% від загальної кількості викидів по місту.

Велику стурбованість викликає неблагополучна в екологіч­ному відношенні столиця України. Так, Київ, який, по суті, не має металургійної і видобувної промисловості, за загазованістю повіт­ря, в тому числі й автотранспортом, попереду таких промислових центрів, як Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків, Макіївка, Комунарськ. Індекс забруднення в Києві у 6 разів вищий, ніж у Львові. Обсяги викидів продуктів промисловості й транспорту (насамперед, сірко­вуглецю, діоксиду азоту, фенолу й аміаку) постійно зростають і ся­гають вже 330 тис. т на рік. З понад 40 тис. промислових підпри­ємств і об'єктів міста лише третина має очисні споруди. Серед зліс­них отруювачів повітря - 5 гігантських ТЕЦ і десятки районних котелень із застарілою системою очищення (об'єднання "Київенерго"), виробничі об'єднання "Хімволокно", "Київпромарматура", за­води "Більшовик", "Вулкан", фанерний, хімічний, медпрепаратів, Дарницький вагоноремонтний, м'ясокомбінати та багато інших. Відсутність очисних споруд на зливовій каналізації призвела до за­гибелі річок (Либідь, Почайна, Дарниця, Сирець, Нивки). Один ли­ше завод хімікатів робить агресивні викиди в Дніпро об'ємом 6 тис. м на добу.[2]