3. Система показників фінансового стану підприємств на макрорівні.

Основним показником фінансового стану підприємств на макрорівні є фінансовий результат, який відображає результати від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствами, за період (валовий прибуток або збиток). Фінансовий результат підприємства обчислюється як різниця доходу (виручки) від реалізації продукції по підприємству й собівартістю цієї продукції за мінусом сум акцизного збору. Фінансовий результат суб’єктів господарювання визначається та аналізується за видами діяльності, за формами власності, за територіальною приналежністю. Також визначається та аналізується фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, який обчислюється як алгебраїчна сума прибутку (збитку) підприємств від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

У таблиці 8.3. представлені дані по Львівській області фінансового результату суб’єктів господарювання за видами економічної діяльності:

Таблиця 8.3.

Види економічної діяльності	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування
	2000	2001	2002	2003
	мільйонів гривень
Всього	158.2	157.7	282.3	778.4
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	48.3	-4.2	-7.0	45.0
Промисловість	-116.0	21.3	-13.1	71.2
Будівництво	10.5	37.1	15.1	48.5
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами;послуги з ремонту	58.2	9.6	212.9	282.3
Готелі та ресторани	2.1	1.4	0.8	-1.1
Транспорт і зв’язок	135.9	45.5	8.0	269.2
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	5.8	17.0	30.7	4.1
Освіта	1.9	2.3	2.8	1.7
Охорона здоров’я та соціальна допомога	2.0	6.4	15.3	14.3
Колективні, громадські та особисті послуги	-3.2	4.4	-4.3	20.7

Джерело: Статистичний щорічник Львівської області за 2003 рік. – Львів: головне управління статистики у Львівській області, 2004.

Окрім вказаних показників підраховують кількість збиткових підприємств, обчислюють їх питому вагу в загальному обсязі, суму збитків, аналізують за видами діяльності, формами власності, територіальною приналежністю, визначають динаміку змін.

На макрорівні характеризують фінансову діяльність страхових організацій, довірчих товариств, позабюджетних фондів.

Важливими показниками фінансового стану підприємств є обсяги та структура оборотних активів підприємств. Оборотні активи – це грошові засоби, авансовані в матеріальні, оборотні і грошові кошти та інші грошові активи, які знаходяться в постійному русі та забезпечують безперервний процес виробництва і обігу.

Статистичне вивчення фінансового стану підприємств і організацій передбачає аналіз обсягів, структури, тривалості дебіторської і кредиторської заборгованості суб’єктів господарювання. Додатково аналізується стан розрахунків суб’єктів господарювання за видами діяльності, за формами власності, за територіальною приналежністю.

Дебіторська заборгованість – це сума боргів юридичних чи фізичних осіб підприємству, що виникли внаслідок їх господарських взаємовідносин. Дебіторська заборгованість виникає внаслідок нагромадження заборгованості по розрахункам з покупцями за товари, роботи та послуги; з бюджетом; з дочірніми підприємствами та іншими дебіторами (наприклад, заборгованість підзвітних осіб, аванси, видані постачальникам та підрядникам). Перевага дебіторської заборгованості потребує залучення додаткових грошових коштів. Тому із загальної дебіторської заборгованості окремо враховується заборгованість більше 3 місяців. Із загальної заборгованості покупців вказується заборгованість по отриманим векселям та заборгованість державних замовників по оплаті за одержані продукцію.

Кредиторська заборгованість – це грошові кошти підприємства, які потрібно сплатити юридичним або фізичним особам за виконані роботи, поставлену продукцію чи надані послуги. Кредиторська заборгованість виникає внаслідок нагромадження заборгованості по розрахунках з кредиторами за товари, роботи та послуги; з дочірніми підприємствами; з робочими та службовцями по оплаті праці; з бюджетними, позабюджетними фондами; з підрядниками та постачальниками за матеріали та цінності, які надійшли, з іншими кредиторами.

Із суми кредиторської заборгованості виділяється заборгованість дією тривалості більше 3-х місяців, а також по напрямкам: постачальникам за товари (роботи, послуги), бюджету тощо.

В перехідний до ринкової економіки період особливо гострою проблемою є прострочена заборгованість, яка не погашена у встановлені договором строки.

Статистичне вивчення фінансових ресурсів суб’єктів господарювання – це окремий напрямок дослідження фінансового стану підприємств. Фінансові ресурси являють собою грошові кошти (власні та залучені) господарюючих суб’єктів, які знаходяться в їх розпорядженні та призначені для виконання фінансових зобов’язань і витрат на виробництво.

Об’єм і склад фінансових ресурсів підприємства безпосередньо пов’язань з рівнем його розвитку та його ефективністю. Чим успішніша діяльність підприємства, тим, при інших рівних умовах, вище його грошові доходи. Первинне формування фінансових ресурсів здійснюється в момент створення підприємства (організації), коли утворюється статутний фонд. Його джерелами в залежності від організаційно-правових форм господарювання виступають: акціонерний капітал, перші внески членів кооперативів, інші фінансові ресурси (в умовах функціонування відомчо-галузевих структур), довгостроковий кредит, бюджетні кошти. Величина статутного капіталу показує розмір грошових коштів підприємств – основних та оборотних, дозволяє їм збільшувати технічний рівень виробництва, ввести додаткові потужності та вдосконалювати технічну структуру з метою покращення якості продукції і таким чином створювати потенційні можливості для подальшого росту доходів та конкурентоспроможності.

На діючих підприємствах в умовах ринкової економіки найважливішими джерелами формування фінансових ресурсів є прибуток від реалізації продукції виконання робіт та надання послуг, амортизаційні відрахування, надходження, які мобілізуються на фінансовому ринку (продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів), дивіденди та проценти по цінним паперам інших емітентів, венчурний капітал (ринкові інвестицій, які продукують в нових сферах діяльності, в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів), короткострокові та довгострокові кредити, займи, доходи від продажу майна, бюджетні асигнування, страхові відшкодування тощо. Важливим джерелом фінансових коштів є залучення на акціонерній основі або на діловій основі грошових ресурсів інших підприємств та організацій.

Для здійснення зовнішньо економічної діяльності на підприємствах формується валютний фонд, об’єм якого визначається валютною виручкою від посередницьких та банківських операцій, реалізації експорту товарів , послуг, валютних коштів, прибутком та валютними надходженнями на доброчинні цілі.