2. Соціальна влада в групі. Феномен лідерства.

Структура соціальної влади в малій групі – це система взаємного розташування членів групи в залежності від їх здатності здійснювати вплив в групі.

Соціальна влада в групі може здійснюватися через феномени лідерства і керівництва. Обидва феномени є проявами процесу впливу, але мають різну природу: керівництво – вплив соціально зафіксованої формальної природи, а лідерство – психологічний вплив одного члена групи на інших всередині групи, що виникає спонтанно.

Лідерство в малій групі – це феномен впливової дії або впливу індивіда на думки, оцінки, відношення і поведінку групи в цілому або окремих її членів.

Керівник - особа, на яку офіційно покладені функції управління групою і організація її діяльності; несе юридичну відповідальність за функціонування групи перед інстанцією, що призначила його, і має в своєму розпорядженні строго певні можливості санкціонування — покарання і заохочення підлеглих для впливу на їх активність.

Визначний принцип лідерства – це визнання за людиною здатності розуміти інтереси інших людей і керувати ними у відповідності до цих інтересів.

Феномен лідерства визначається взаємодією ряду чинників, серед яких основними є:

• психологічні характеристики самого лідера;

• соціально-психологічні характеристики членів малої групи;

• особливості ситуації, в якій знаходиться група;

• характер вирішуваних задач.

Існуючі теорії лідерства. Це підхід з позиції особистісних якостей, поведінковий підхід і ситуативний підхід.

Підхід з позиції особистісних якостей

Згідно цієї теорії (яка відома також як „теорія великих людей”), кращі з керівників мають певний набір спільних для всіх особистісних якостей. Зокрема, до таких властивостей відноситься рівень інтелекту і знання, вражаюча зовнішність, чесність, здоровий глузд, соціальна і економічна освіта, високий ступінь впевненості в собі.

Поведінковий підхід

Згідно поведінковому підходу до лідерства, ефективність визначається не особистісними якостями керівника, а, швидше, його манерою поводження по відношенню до членів групи. Така поведінка керівника визначається бажанням стимулювати індивідів на досягнення цілей групи.

Ситуативний підхід

Більш пізні дослідження показали, що в ефективності лідерства вирішальну роль можуть відігравати додаткові фактори: потреби і особистісні якості підлеглих; характер завдання; вимоги і впливи середовища; інформація, що є у керівника.

Тому сучасна теорія лідерства спирається на ситуативний підхід. Результати досліджень показують, що аналогічно тому як різні ситуації вимагають різних організаційних структур, так мають обиратися і різні стилі керівництва – в залежності від характеру конкретної ситуації. Це означає, що лідер повинен вміти поводити себе по-різному в різних ситуаціях.

3. Види лідерства в малих групах

Тип лідерства пов'язаний з: природою суспільного ладу; характером групи; конкретною ситуацією.

Оскільки лідерство тісно пов’язане з вирішенням тих чи інших групових завдань, його можна типологізувати у відповідності з видами групових діяльностей. В груповій діяльності інструментального виду (спрямованої на виконання групою її функцій, заради яких вона була створена), лідерство має метою забезпечення управління групою в процесі вирішення її цільових завдань. В груповій діяльності експресивного виду (спрямованої на підтримку групи як єдиного цілого, її подальший розвиток і згуртування), роль лідерства полягає в забезпеченні позитивного внутрішнього клімату групи, її стабільності.

В рамках дослідження лідерства в малих групах розрізняють формальне (на основі призначення, статусу керівника) лідерство і неформальне (на основі особистого впливу). Ці типи лідерства або доповнюють одне одного (в особі авторитетного керівника), або вступають в протиріччя, що веде до зниження ефективності групи.

За стилем керівництва розрізняють авторитарне лідерство (будується на одноосібному управлінні діяльністю групи), демократичне (залучає до керівництва членів групи) і анархічне (або ліберальне, коли група залишається напризволяще). В різних типах груп різні типи лідерства можуть виявитися ефективними в різнім ступені.

В залежності від впливу на команду можна виділити позитивних (конструктивних) і негативних (деструктивних) лідерів.

Основні поняття: групова динаміка, внгутрішньогрупові суперечності, «ідіосинкратичний кредит», психологічний обмін, стратометрична концепція, параметричний підхід, ціннісно-орієнтаційна єдність, колективістська ідентифікація, адекватна атрибуція відповідальності, єдність функціонально-рольових очікувань, лідерство, теорія рис, ситуаційна теорія лідерства, синтетична теорія лідерства, харизматичний лідер, керівництво, авторитарний, демократичний та ліберальний стилі керівництва, групові та індивідуальні рішення, деформації групового мислення, згуртованість.

Основна література: 3, 11, 20, 27, 28, 29, 33, 37, 48, 55.

Додаткова література: 79, 87, 112, 117, 134, 135, 137, 143, 144, 146, 162, 166, 172, 177, 180, 203, 208.