Огляд літератури розділ 1. Методи відлову молоді риб.

Протягом багатьох століть риба цікавила людей, в основному, як харчовий об’єкт, тому на личинок та молодь звертали меншу увагу, у зв’язку з їхніми невеликими розмірами. Але з часом прийшло розуміння того, що нормальний розвиток личинок і молоді риб і є тим підґрунтям, яке у майбутньому забезпечує великі рибні запаси, а відповідно до цього – великі вилови.

Вже декілька століть тому фахівці спостерігали за кількістю молоді риб у місцях їхнього нагулу а потім прогнозувати – наскільки рибним буде той чи інший рік. Але тільки в 19-20 ст. для відлову личинок та молоді риб почали застосовувати різноманітні методики та спеціально для цього сконструйовані пристрої. Це давало більш повну та точну інформацію про видовий склад, поширення, екологічні особливості добової та сезонної поведінки, кормову базу личинок та молоді риб. На сьогоднішній день зібрано дуже багато корисної інформації, але так і залишаються без відповіді багато дуже важливих питань, що пов’язані з екологією риб. Для того, щоб зсувами всі недоліки та переваги існуючих методів відлову проведено аналіз літератури, присвячений цьому питанню.

Шість основних методів відлову личинок та молоді риб, які застосовуються на морях і досить глибоких річках виклали у своїх інструкціях Т.С. Расс та Г.М. Суходолов [25, 28].

1. Ікряна, або ікорна сітка – призначена для лову пелагічних та придонних ікринок та личинок риб. Є основним знаряддям їх кількісного обліку у великих прісних або солоних водоймах. Складається з обруча, відтяжок, сітяного міхура та склянки. У зібраному вигляді сітка представляє собою конус з шовковичного газу, який закріплений на обручі вершиною донизу і підтримується відтяжками. Вершиною конусу є стакан, а основою – вхідний отвір сітки. За допомогою ікорної сітки проводять вертикальні та горизонтальні лови. Вертикальний лов виконують таким чином: до низу сітки прикріплюється вантаж, потім її опускають у воду, щоб вона не доходила до дна на кілька метрів і через деякий час підіймають. При горизонтальному поверхневому лові до обручу сітки прикріплюють буйок та трос, відпускають з човна або судна на 20-30 метрів і пливуть так, щоб сітка була під поверхнею води. Через деякий час сітку виймають таким чином, щоб вона займала вертикальне положення, знімають склянку і зливають пробу в спеціальну банку.

2. Мальковий оттертрал – основне знаряддя лову придонних цьогорічків риб. Виготовлюється з бавовняно-паперової делі і складається зі сквер, крил та передньої частини матиці (8 мм) і матні (5мм). Довжина верхньої підбори – 5м, нижньої – 8м, грунтропа – 7м. Довжина тралу від середини верхньої підбори до початку лютні – 6,5м. На грунтроп причіплюють 4-6 кг залізного ланцюгу. Перед пуском тралу зав’язують лютню, до неї підв’язують буй. Пускають трал на невеликій швидкості: викидають буй, моню за сітку, потім спускають разом обидві тралові дошки, які під час руху розходяться. Потім зменшують швидкість, надаючи тралу можливість осісти на дно, і тралять вздовж дна на невеликій швидкості.

3. Мальковий бімтрал, або трал Расса – є основним знаряддям лову придонно-пелагічних ікринок і личинок риб. Складається з основної рами, черевиків, біма та сітки тралу. Основна рама зроблена із смугованого заліза 30 х 4 мм і газової труби (зовнішній діаметр 88 мм, внутрішній – 80 мм). При збірці „ніжки” основної рами повинні заходити у вісь труби. Черевики представляють собою полоззя з дугоподібно вигнутого смугового заліза, які по задньому краю стягнуті S-подібною залізною поперечиною. Бім – округле бревно з чотиригранними кінцями. Сітка тралу – стандартна сітка для вилову ікринок, яка одягається на чотирикутну залізну раму. Знизу та зверху до сітки кріпляться полотнища фартухів із холста чи грубої делі. Є мала та велика моделі тралу Расса, які відрізняються лише розмірами. Пуск тралу відбувається з човна (мала модель) або судна (велика модель) на невеликій швидкості. Спочатку викидають у воду кінець сітки тралу із склянкою, який відтягується водою, а потім увесь трал. Очікують поки він не опиниться на дні, тягнуть 5 хв. і витягають.

4. Рінгтрал, або трал Шмідта, є основним знаряддям лову пелагічних личинок або мальків. Це конічна сітка із сита, що підвишена на залізному обручі. Діаметр обруча дорівнює 2 м, довжина сітки – 8 м. У зібраному стані він має груз , який підвішується біля переднього кільця відтяжок, та замикач. Конус сітки одягається на обруч за допомогою надставки з щільною тканини. На відстані 4 мм від обруча вшивається поперековий полотняний пояс. Від поясу до надставки вздовж боків конусу вшиті 9 полотняних смужок, а від поясу до склянки – 4 смужки, які додатково закріплюють рінгтрал. Рінгтралом можна проводити горизонтальні поверхневі лови або косі лови від дна до поверхні на невеликій швидкості.

5. Мальковий трал Петерсена – разом із рінгтралом використовується для лову молоді пелагічних видів риб. Він являє собою сітковий міхур із розпірними дошками, але без сіткових крил. Міхур тралу має прямокутний отвір 230 х 130см, до того ж боки його прикріплюються до палок довжиною по 140 см, у яких нижні кінці оковані свинцем. Вздовж боків, від отвору до кінця мішка, знаходяться чотири мотузкові відтяжки. Кінець міхура зав’язується або до нього приєднується спеціальний стакан. Від кінців бічних палок до кутів дошок тягнуться по два ліня довжиною 6м. В залежності від швидкості тралять на різних глибинах 15-30 хв.

6. Малькова лампара – рекомендується для лову пелагічних та донно-пелагічних цьогорічків риб. Використовується у мілководних, але досить великих водоймах. Висота лампари дорівнює 16 м, що дозволяє обловлювати всю товщу води. Довжина лампари дорівнює 180 м по верхній підборі, на цю довжину роблять круг. Площа вилову – 2500 квадратних метрів. На передньому кінці лампари завжди підвішують буй, на якому замикають кільце.

Перевагами цих методів є те, що вони дають можливість обловлювати великі ділянки водойм і характеризуються великими показниками вловлювальності, перш за все завдяки своїм великим розмірам. Але суттєвим недоліком є те, що їх неможливо застосовувати у невеликих, середніх та неглибоких водоймах. Крім того жоден з цих методів не дає уявлення про горизонтальне та вертикальне поширення личинок та молоді тих чи інших видів риб.

Тому були розроблені пристрої для вилову молоді риб на невеликій глибині, у прибережній зоні та затоках різних водойм. Непогані результати дає малькова сітка, що підтверджує у своїй роботі В.Н. Жадін [13]. Вона складається з металевого обруча (діаметром до 1 м), до якого підвішується міхур із шовку №15-30 (15-30 ниток в одному сантиметрі), або відповідної капронової тканини. Такого роду сітки приносять багатий улов у період скату молоді прохідних та напівпрохідних риб.

Для лову личинок та мальків на мілководді прибережної зони рік та водосховищ, як зазначала А.Ф. Коблицька [18], використовують волок. Його крила виготовляють з бавовняно-паперової делі з розміром вічка 4-6 мм, а мотню – з капронового сита № 10-15. Розміри волока: довжина крил – 3 м, висота – 1 м, довжина мотні 1,5 м, ширина отвору – 1,6. Кутець можна робити не лише з сита, але й з делі, при цьому обшиваючи його з внутрішнього боку марлею. У річці ловлять волоком по течії, роблячи замети на 20-30 кроків. Але як волок, так і малькова сітка, мають ті ж самі недоліки, що і малькова волокуша.

Досить простий у виконанні метод – лов мальковою волокушею – запропонував С.Г. Залумі [14]. Малькова волокуша представляє собою сітку розміром 3,5х2 м. У центрі ця сітка має кишеню, або куль, довільного розміру(0,5- 1 м). Двоє людей беруть кожен за свій край волокуші й тягнуть ї на певну відстань, при цьому мальки потрапляють у куль. Потім волокуша обережно виймається із води, а куль витрушується. Тобто цей метод можна застосовувати у прибережних з ділянках водоймищ. З іншого боку його неможливо застосовувати серед густої рослинності, де і спостерігаються найбільші скупчення молоді риб. Також він не дає можливості виявити її горизонтальний і вертикальний розподіл.

Дуже цікаву методику застосував у своїх дослідах В.Л. Долінський [12]. За допомогою спеціальної підйомної малькової сітки йому вдавалось відловити молодь риб певної ділянки водойми. Він встановлював сітку на дно певної ділянки, яка його цікавила, і через визначений проміжок часу підіймав її таким чином, що кінці сітки опинялися на поверхні раніше за куль. Відповідно всі личинки і мальки, які знаходились над сіткою, виловлювались. Важливість цих дослідів полягає в тому, що можна з впевненістю стверджувати про те, що ці екземпляри потрапили невипадково, оскільки в момент вилову вели себе природно, а не були налякані, як при лові волоком. Але і ця методика не дає точних даних про те, на якій глибині перебували мальки різних видів у певні часи доби, і як вони у цей час рухались. Крім того цю методику важко застосовувати на густозарослих та закоряженних ділянках.

У прибережній зоні молодь риб можна відловлювати також за допомогою ставної малькової сітки та ставними пастками. Будову цих пристроїв добре описали Р.І. Вишнякова та М.А. Брудасова [5]. Ставні малькові сітки характеризуються дуже непоганою вловлювальностю, але їх в основному використовують у проточних водах на чистині. На густозарослих ділянках їх застосовувати дуже важко, до того ж вони, як і ставні пастки, не дають чіткої інформації про вертикальне поширення молоді риб.

Своєрідні методи відлову використовують у спускних ставках рибних господарств. Будову різноманітних модифікацій вловлювача розглядали Е.П. Григор’єв [8], а також П.А. Моісеєв та інші [21]. Крім вловлювачів, застосовуються також підсаки та каплери. Вловлювач представляє собою ящик із сітчастими боковими стінками. Замість передньої стінки до дна ящика-виловлювача прикріплюють брезент, який в свою чергу закріплюється на дні водойми, збільшуючи таким чином площу облову. Мальки, які йдуть разом із водою, потрапляють у вловлювач, звідки їх і виловлюють підсаками. Вловлювачі можуть бути як постійними, так і переносними, які можна використовувати в декількох ставках. Крім того в зарослих місцях або біля притоку води застосовують плескаті підсаки. Головним недоліком вловлювачів є те, що їх практично неможливо використовувати в природних умовах.

В.П.Гандзюра та В.Р.Алексієнко в [6] зазначили, що для кількісного обліку молоді риб можна застосовувати спливаючу сітку Бендженола та пастки-підйомники. Спливаючу сітку Бендженола застосовують в основному для обліку ранньої молоді риб. Вона складається з занурюючого кільця масою 7,2 кг, діаметром 110-115 см і конічної сітки довжиною 140 см, діаметром 100 см (полотно – газ № 15 і крупніше). Сітка натягнута на кільце з великою позитивною плавучестю (5-6 кг), кільце, що занурюється, кріпиться до сітки за допомогою „замка”. З човна сітка опускається на дно, човен відходить з місця робіт, а через 0,5 – 2 год. „замок” звільняє плавучу сітку, і вона, спливаючи, обловлює вертикальний стовп води. Сітка особливо приваблива тим, що зводить на нівець можливість суб’єктивної оцінки. Кілька сіток, розставлених у „вікнах” мілководь, можуть дати достовірний результат розподілу риб на цих ділянках.

Широке застосування для обліку молоді риб знаходять і різноманітні пастки-підйомники, які представляють собою різноманітні конструкції циліндричних підйомних сіток, що застосовуються з човна за допомогою лебідки. Така пастка опускається на дно, а потім через певний час витягається, теж обловлюючи певний стовп води.

Для обліку молоді риб на акваторіях, що мають густу рослинність, може з успіхом застосовуватись метод облікових ділянок[5]. На досліджуваній ділянці обмежується менша за розміром, у межах якої проводиться облік і вилов молоді. Для обмеження контрольної ділянки можна використати облікову рамку з проволоки розміром 0,5х0,5 м, малькові волокуші з газу й обліковий куб М. Кузнєцова, що являє собою каркас з жорсткого матеріалу, обтягнутий тканиною, або коробку з основою 0,5х0,5м., висотою 80 см з листового металу. Останній використовується для обліку ранньої молоді риб у густих заростях мілководдя. Після накидання кубу на ділянку з рослинністю донний край його вдається в ґрунт, потім викошується вся рослинність із оконтуреної зони та проводиться облік молоді.

Ці методи дозволяють обловити певну ділянку, але не дають інформації про те, на якій глибині виловлювалась молодь риб.

Для всіх перелічених вище методів властивий ще один суттєвий недолік: всі вони дозволяють виловлювати лише личинок і мальків, і жоден з них – зоопланктон, а це в свою чергу не дозволяє комплексно досліджувати екологічні особливості молоді риб.