Ііі. Альтернативні моделі поведінки споживача

А. Гіпотеза життєвого циклу (А.Андо та Ф.Модільяні)

О сновні припущення:

• індивіди планують своє споживання та заощадження на тривалий період, щоб якнайкраще розподілити свої ресурси для споживання впродовж всього життя;

• доходи індивідів різко знижуються після виходу на пенсію, що змушує заощаджувати у трудовому періоді;

• відповідно на момент виходу на пенсію обсяг нагромадженого майна є максимальним;

• раціональні споживачі прагнуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання впродовж свого життя, а основу видатків складає зароблений впродовж життя трудовий дохід та нагромаджене майно;

• впродовж свого життя індивід споживає увесь зароблений ним дохід та усе майно.

Основні позначення:

• L – сподівана тривалість життя споживача з моменту виходу на роботу;

• R – планований трудовий період життя споживача;

• Y – щорічний трудовий дохід індивіда;

• W – майно, нагромаджене індивідом за T років (T<R);

• T – фактично відпрацьована кількість років із R;

• С – щорічні споживчі видатки.

Модель життєвого циклу за відсутності нагромадженого майна (споживач лише розпочинає працювати):

Споживач планує заробити за своє трудове життя дохід у розмірі R·Y та повністю витратити його впродовж життя на споживання С·L, тобто:

R·Y= С·L

Звідси, функція споживання має вигляд:

А функція заощадження:

Загальний розмір заощаджень, здійснених індивідом впродовж всього життя, дорівнює сумарному обсягу споживання у пенсійному періоді.

Модель життєвого циклу з нагромадженим за Т років майном:

Споживач планує заробити за решту трудового періоду (R–Т) дохід у розмірі (R–Т) Y та повністю витратити його і нагромаджене за цей же період майно W впродовж решти життя (L –Т) на споживання С·(L–Т), тобто:

(R–Т)·Y+ W = С·(L–Т).

Звідси, функція споживання:

Увівши заміни (гранична схильність до споживання майна) та (гранична схильність до споживання доходу), отримаємо:

Розв’язання гіпотезою життєвого циклу парадоксу Кузніца:

• у короткостроковому періоді обсяг нагромадженого споживачем майна є сталим, тому із збільшенням доходу Y середня схильність до споживання знижуватиметься. Це відповідає моделі Кейнса;

• у довгостроковому періоді пропорція між нагромадженим майном W та доходом Y є сталою, тож із збільшенням доходу середня схильність до споживання залишається незмінною. Це відповідає парадоксу Кузніца.

Переваги моделі: враховує дохід споживача впродовж усього життя та нагромаджене ним майно.

В ади моделі:

• малореалістичною є здатність індивіда з високою точністю прогнозувати свої доходи, трудовий період та сподіваний термін життя;

• ігнорується той факт, що споживач може не використовувати частину нагромадженого майна, залишаючи його у спадок іншим особам.

В. Гіпотеза перманентного (постійного) доходу (М.Фрідман)

Основні положення:

• поточний дохід складається із постійного (перманентного) Y_п, на який споживач розраховує у майбутньому, та тимчасового Y_т;

• тимчасовий дохід може набувати різних форм:

• випадкове відхилення від звичного рівня доходу (не впливає на споживчі плани);

• дохід, що будучи тимчасовим, може перейти у постійне відхилення від звичного рівня (може впливати на споживчі плани);

• сподіване відхилення доходу (позначається на споживчих планах);

• споживчі видатки залежать лише від величини постійного доходу:

Розв’язання гіпотезою постійного (перманентного) доходу парадоксу Кузніца:

• у короткостроковому періоді тимчасовий дохід відмінний від нуля, тому середня схильність до споживання із збільшенням поточного доходу знижуватиметься. Це відповідає моделі Кейнса;

• у довгостроковому періоді тимчасовий дохід дорівнює нулю, тому середня схильність до споживання із збільшенням поточного доходу залишається незмінною. Це відповідає парадоксу Кузніца.

Переваги моделі: враховує дохід споживача впродовж усього життя та його форми.

Вада моделі: ідентифікувати, яка частина доходу – постійна, а яка – тимчасова, іноді надто складно.