1.2. Загроза екстремальної екологічної ситуації на Дністрі.

Сукупне антропогенне навантаження на басейн само по собі надмірне, але, крім того, завжди лишається небезпека екстремальної екологічної ситуації, як то було, наприклад, в 1983 році після аварії на Стебниківському калійному комбінаті, коли в річку було скинуто близько 5 млн. тон ви­со­ко­мі­не­ра­лі­зо­ва­них відходів, що привело на довгий час до значного порушення іонно-сольового режиму, в результаті чо­го в Дністрі загинули майже всі живі організми на протязі кількох сот кілометрів, а мільйони людей бу­ли позбавлені джерела питної води. Збірників промислових відходів, подібних стебниківському, в ба­сей­ні декілька, можна згадати хоча б збірники кислого гудрону біля села Бронниця недалеко від Дро­го­би­ча. Так само екстремальні екологічні ситуації можуть виникати через різке зменшення або збільшення сто­ку Дністра, котрий взагалі відзначається надзвичайно непостійним гідрологічним режимом, що зу­мов­ле­но фор­муванням його стоку переважно за рахунок атмосферних опадів при тому, що майже половина йо­го формується в гірській частині басейну. Загрозу несуть в собі не тільки повені, такі як, наприклад, 1997 року, але і погіршення якості води в бездощові періоди. За оцінкою спеціалістів, басейн Дністра на­галь­но потребує розробки комплексу оздоровчих заходів і впорядкування водокористування. Однак перш ніж приймати програму оздоровчих заходів, треба хоча б в загальному вив­чи­ти особ­ливості взаємодій природних і антропогенних факторів на різних ділянках Дністра, розглядаючи йо­го як велику, але єдину екологічну систему.

1.3. Проблема якості води у річці.

Вивчаючи проблему якості води в Дністрі, важливо звертати увагу не тільки на про­це­си забруднення води та можливості її очищення спеціальними очисними спорудами, але і на процеси очи­щення води самою річкою. Самоочищення річок – це необхідна умова їх існування; річка гине тоді, ко­ли втрачає цю здатність і оживає знову після її отримання. В цьому сенсі Дністер як одна з най­біль­ших рік Європи є унікальним явищем. У своїй верхній та середній течії він має надзвичайну здатність до самоочищення. В першу чергу це стосується органічних забруднень. Верхній і середній Дністер жи­вить­ся переважно водою, котру несуть з Карпат його численні допливи, деякі з котрих відзначаються особ­ливою чистотою (Свіча, Лімниця), інші ж в різному ступеню забруднені (Тисмениця, Стрий, Бис­три­ця), але всі вони у своїх водах несуть велику кількість розчиненого кисню, захопленого з атмосфери за­вдяки турбулентній течії. Крім того, самий Дністер при невеликій глибині має досить сильну течію, що теж сприяє збагаченню його вод киснем. Завдяки невеликим глибинам майже в усій тов­щі води Дністра проходить інтенсивний процес фотосинтезу з виділенням кисню в світлий час доби. В се­редині дня за даними цілодобових вимірювань вміст кисню у воді досягав 360 % від насичення, що ви­я­вилося великою несподіванкою для німецьких науковців, учасників експедиції “Дністер”, котрі до того ма­ли справи з глибокими і спокійними річками Центральної і Західної ªвропи і оцінили високий вміст роз­чиненого кисню у воді як “особливий феномен Дністра”.Високий вміст кисню веде до інтенсивного окислення органічних речовин, процес якого можна спо­сте­рігати на Дністрі у вигляді появи суцільного білого шумовиння з настанням світлої години. На спо­кій­них ділянках річки, котрі досить часто чергуються із швидкими, шумовина збивається в брудножовті ку­пи і осідає на дно.

Очищення води відбувається також шляхом розбавлення розчинених у воді солей. Цей процес ефек­тив­ний тому, що різні допливи несуть в собі різні групи солей або забруднені органічними сполуками і мі­не­ра­лізовані дуже слабо. Щоправда, роз­бавлення солей у воді Дністра в цілому не є достатнє, бо загальна мінералізація все-таки зростає і у водах Дністровського водосховища сягає 700 мг/л, тобто доходить до межі нормативів.

Крім того, слід визнати, що не всі види забруднення річка здатна усунути самостійно. Дослідження в експедиції “Дністер” показали, що позбавлення від нафтопродуктів та забруднювачів фенольної групи іде надзвичайно повільно. Залишки продуктів розпаду нафти знайдені у воді Дністровського во­до­схо­ви­ща, в той час як основне джерело забруднення знаходиться далеко, в районі Дрогобича і Надвірної, де наф­та потрапляє в річку головно просочуючись через грунт з території заводів із застарілими тех­но­ло­гі­я­ми. Самоочищення Дністра від нафтопродуктів йде надзвичайно повільно і во­ни не встигають роз­кла­сти­ся і випасти в осад, аж поки води Дністра не досягнуть лиману, тому вони на­явні вздовж всієї течії Дні­с­тра. Отже, навіть такі незначні забруднення як миття машин та сіль­госп­тех­ніки в річці є надзвичайно не­безпечними для неї.