6. Адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів

Категорія "фінанси", як правило, сприймається на побуто­вому рівні шляхом їх ототожнення із грошовими коштами або окремими фондами грошових коштів. При цьому у поняття фінансів вкладається зміст певного виду економічних відносин, пов'язаних із проведенням розрахунків (платежів) у грошових відносинах між господарюючими суб'єктами, окремими фізич­ними особами та державою.

Категорії учасників фінансових відносин дають можливість виділяти державні фінанси (обов'язковий учасник — держава) та фінансове підприємництво (учасники — фізичні та юридичні особи).

Проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, подат­кової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України забезпечує Міністерство фінансів України (Мінфін), яке здійснює коорди­націю діяльності у цій сфері інших центральних органів вико­навчої влади.

Мінфін відповідно до Положення про Міністерство фінан­сів України, затв. постановою Кабінет)' Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1837, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабіне­том Міністрів України.

Основними завданнями Мінфіну є: забезпечення реалізації єди­ної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної полі­тики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Держав­ною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, Головним контрольно-ревізійним управлінням, Державним казначейством; забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами; розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу; удосконалення міжбюджетних відносин; здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства; розроблення стратегії фінансування державного бюджету; забезпечення здійснення державних запозичень, на­дання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу; удосконалення методів фінансового і бюд­жетного планування; здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, роз­роблення стратегії розвитку національної системи бухгал­терського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організа­ційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб - підприємців; реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей; реалізація державної політики у сфері роз­роблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснення державного контролю і координація діяльності дер­жавних органів у цій сфері тощо.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку сфери фінансів, обговорення най­важливіших програм та інших питань у Мінфіні можуть утво­рюватися наукова та методологічна ради з висококваліфіко­ваних фахівців і вчених, а також з урахуванням специфіки діяльності інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.

Через Мінфін спрямовується і координується Кабінетом Мі­ністрів України діяльність Державного казначейства України. Головного контрольно-ревізійного управління України, Держав­ної пробірної палати, Комітету України з монополії на ви­робництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Мінфіну підпорядковуються Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція, Державна пробірна служба.

Державне казначейство України Державна казначейська служба України (Казначейство) відповідно до Положення про Державне казначейство України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1232, є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку.

Основними завданнями Казначейства є: 1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюдже­тів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядни­ків і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прий­нятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язан­нями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів; 2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; 3) визначення механізму казначейського обслуговування дер­жавного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про вико­нання кошторисів державних цільових фондів.

Казначейство в межах своїх повноважень видає накази орга­нізаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.

Державна контрольно-ревізійна служба відповідно до Закону України від 26 січня 1993 р. "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" складається з Головного контрольно-ревізій­ного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Се­вастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використан­ням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджет­них коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах вико­навчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, роз­роблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспек­тування. Порядок проведення державною контрольно-ревізій­ною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного вико­ристання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності під­контрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Державна пробірна служба є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну та йому підпорядковується. Відповідно до Положення про Державну пробірну службу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. № 732, Державна пробірна служба: 1) бере участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, і за здійсненням операцій із зазначеними цінностями; 2) здійснює в установленому порядку управління сферою державного пробірного контролю, зокрема в межах, визначених Мінфіном, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінфіну; 3) виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстра­ційні функції щодо фізичних та юридичних осіб, а саме: проводить у межах своїх повноважень перевірки додержання суб'єктами підприємницької діяльності та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства у процесі здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали; готує і подає на розгляд Мінфіну пропозиції щодо зупинення дії або анулювання виданих суб'єктам підприємницької діяль­ності ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом дорого­цінних металів і дорогоцінним камінням (крім їх видобутку), виготовлення і реалізацію виробів з їх використанням у разі порушення суб'єктами підприємницької діяльності законо­давства та ліцензійних умов; проводить щорічну реєстрацію відбитка спеціального знака — іменника, який засвідчує ви­готовлювача ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, видає дозволи на використання іменників на терито­рії України; розробляє форми державних пробірних клейм з описом і подає Мінфіну відповідні матеріали для їх затвер­дження, забезпечує виготовлення зазначених клейм, проводить їх реєстрацію та експертизу відбитків цих клейм; організовує роботу арбітражного лабораторного центру, забезпечує його акредитацію відповідно до вимог міжнародних стандартів; здій­снює організаційно-методичне керівництво діяльністю на­вчально-методичного центру з підготовки фахівців з питань державного пробірного контролю; забезпечує у межах своїх повноважень співробітництво з Європейською асоціацією про­бірних палат і Постійним комітетом Міжнародної конвенції з контролю та клеймування виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; узагальнює практику застосування законодавства у сфері державного пробірного контролю, роз­робляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд Міністра фінансів; розробляє нормативно-методичні та інструктивні документи з питань державного пробірного контролю; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

Безпосередньо фінансове підприємництво в Україні здій­снюється на ринках фінансових послуг. Відповідно до Закону України від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ринки фінансових послуг — це сфера діяльності з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінан­сових активів. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності.

Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;

3) створення сприятливих умов для розвитку та функціону­вання ринків фінансових послуг;

4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом: ведення державних реєстрів фі­нансових установ та ліцензування діяльності з надання фінан­сових послуг; нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ; нагляду за діяльністю фінансових установ; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійсню­ється:

— щодо ринку банківських послуг — Національним банком України;

— щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

— щодо інших ринків фінансових послуг — спеціально упов­новаженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повнова­жень, визначених законом.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Комісія) відповідно до Положення про Державну ко­місію з регулювання ринків фінансових послуг України, затв. Указом Президента України від 4 квітня 2003 р. № 292/2003, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія — це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визна­чених законодавством.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є: 1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; 2) розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; 3) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; 4) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення; 5) узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціо­нування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення; 6) запровадження між­народно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг; 7) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фі­нансових послуг.

Як колегіальний орган Комісія утворюється у складі 9 членів: Голова Комісії, 3 заступники Голови, у тому числі його перший заступник, 5 членів Комісії — директорів департаментів.

Структура центрального апарату Комісії складається з депар­таментів та їх підрозділів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг і нагляд за діяльністю окремих видів фінансових установ, а також управлінь організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи Комісії. Терито­ріальні управління Комісії не мають статусу юридичної особи і діють відповідно до положень, затверджених Комісією.

12) через Міністра фінансів України:

Державна казначейська служба України

Державна митна служба України

Державна податкова служба України

Державна пробірна служба України

Державна служба фінансового моніторингу України

Державна фінансова інспекція України