4)Плазма крові.
— жовтувата рідина, компонент крові, що складається із розчинених у воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів, ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму. У людей вона складає близько 60% об’єму крові.
Вміщує:
Н2О – 91%.
Білки – 8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки) глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони, мікроелементи, вітаміни.
Жири – 0,8%.
Глюкоза – 0,12%. При зниженні – підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.
Сечовина та сечова кислота – 0,05%.
Мінеральні солі – 0,9%, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Мg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.
До основних білків плазми крові відносяться альбуміни, глобуліни і фібриноген.
Альбуміни складають більше половини всіх білків плазми, синтезуються в печінці. Вони обумовлюють колоїдно-осмотичний тиск крові, виконують роль транспортних білків для багатьох речовин, включаючи гормони, жирні кислоти, а також токсини і ліки.
Глобуліни – неоднорідна група білків, у якій виділяють альфа- бета- і гама- фракції. До останнього відносяться імуноглобулини, чи антитіла, - важливі елементи імунної (тобто захисної) системи організму.
Фібриноген – розчинна форма фібрину, - фібрилярного білка плазми крові, який утворює волокна при підвищенні згортанні крові (наприклад, при утворенні тромбу). Синтезується фібриноген у печінці. Плазма крові, з якої вилучений фібриноген, називається сироваткою.
5)Клітини крові.
Скаладється з:
-Еритроцити - клітини крові людини, що здійснюють постачання кисню до кожної клітини. Вони переносять кисень від легень до клітин, а вуглекислий газ від клітин до легень. Еритроцит має форму двоввігнутого посередині диска.Є інші форми еритроцитів - планоцити ( мають плоску поверхню), сфероцити (кулясті), ехіноцити ( мають шипи) тощо. Форму еритроцитів підтримує бета-сіа-глікопротеїн в еритроцитарній мембрані та спеціальний каркас, побудований з білка спектри ну.
У нормі еритроцити живуть близько 120 днів, а потім руйнуються в селезінці й печінці. Кров постійно поповнюється новими еритроцитами, що утворюються в червоному кістковому мозку з особливих клітин, які називають стовбуровими. Гемоглобін складається з 4 молекул ферумовмісного порфірину(гема) ті 4 поліпептидних ланцюгів(глобіну). У капілярах тканин гемоглобін віддає кисень клітинам і частково приєднує вуглекислий газ.Гемоглобін здатний приєднувати чадний газ (СО), що виділяється під час неповного згоряння палива, й утворювати з ним стійку сполуку - карбоксигемоглобін (НbСО). важке отруєння організму.
-Лейкоцити, білі кров'яні клітини —
-складаються із цитоплазми і ядра;
-утворюються в червоному кістковому мозку. На відміну від еритроцитів, що рухаються завдяки току кров.
-Поділяються на:
Гранулоцити(зернисті):
-базофіли (клітини крові, головна функція яких полягає в реакціях гіперчутливості негайного типу. Вони також беруть участь у реакціях гіперчутливості сповільненого типу через лімфоцити, у запальних, алергічних реакціях, в регуляції проникнення судинної стінки.);
-еозинофіли -відповідають на хемотоксичні фактори, а також на комплекси антиген — антитіло.
-нейтрофіли- вони можуть розчиняти тканини, що омертвіли.
-юні - з несегментованим ядром;
-палочкоядерні - з ядром у вигляді зігнутої палички;
-сегменто-ядерні - з сегментованим ядром.
Агранулоцити(незернисті):
Моноцити-найбільші клітини крові, що активно руйнують бактерії. Макрофаги у великих кількостях накопичуються в осередках запалення. В порівнянні з нейтрофілами моноцити більш активні у відношенні вірусів, ніж бактерій, і не руйнуються під час реакції з чужорідним антигеном, тому в осередках запалення, спричиненого вірусами гній не формується. Також моноцити накопичуються у вогнищах хронічного запалення.);
лімфоцити(відповідають за набутий імунітет.):
В-Лімфоцити розпізнають чужорідні структури (антигени) і виробляють при цьому специфічні антитіла (білкові молекули, спрямовані проти чужорідних структур);
Т-Лімфоцити виконують функцію регуляції імунітету:
Антитіла – це тип білків, які діють лише проти одного збудника хвороб. Вони постійно відновлюються в організмі, що захищає його на тривалий час від повторних інфекційних захворювань.
Антигени – чужорідна речовина, здатна викликати утворення антитіл.
Тромбоцити (кров'яні пластинки) — це без'ядерні елементи крові, що мають неправильну округлу форму й утворюються в червоному кістковому мозку.При пошкодженні стінки судини тромбоцити нагромаджуються в місці травми і руйнуються, виділяючи при цьому в плазму особливий фермент. Під його впливом розчинний білок — фібриноген, що знаходиться у плазмі, перетворюється в нерозчинну форму — фібрин ,що утворює густу волокнисту мережу ниток, у якій застряють еритроцити, лейкоцити і тромбоцити, формуючи кровяний згусток — тромб. За рахунок видалення плазми, що залишилася, тромб ущільнюється, закупорює судину, і кровотеча припиняється. Через якийсь час тромб розсмоктується і прохідність судини відновлюється. Плазма крові без фібриногену називається сироваткою крові.